До 26 лютого у чернівецькому Центрі культури «Вернісаж» можна відвідати виставку Броніслава Тутельмана «Н.Й – не моє, і моє місто».

Бума, як називають художника друзі, – живий символ Чернівців. І якщо ви вже опинилися в столиці Буковини й вам пощастило, що в цей час у місті можна побачити щось Тутельмана, занотуйте – все починається вже з вулиці.

Над вхідними дверима «Вернісажу» висять дорожні вказівники: на схід – Київ, 530,9 км; на захід – Мамаївці, 12,9 км; а от найкоротший шлях, 7511,23 км, у вас попереду. У вас попереду Нью-Йорк. 

Живописець Тутельман вже десятиліттями вигулює рідними Чернівцями фотоапарат. І навіть не відомо, хто кого витягає на вулицю поблукати. У співавтори беруть саме місто. Воно головний герой. Ділиться з митцем своїм повсякденням. Той підмічає те, повз що хтось інший пройшов би. З мікроскопічних, незначних фрагментів реальності художник створює епічне полотно.

Але в об’єктиві фотокамери Тутельмана періодично опиняється і такий не схожий на Чернівці Нью-Йорк. До заокеанського мегаполісу «невиїзний навіть у Болгарію» митець потрапив уперше наприкінці 1989-го.

— Це був мій перший закордон, – розповідає Броніслав Тутельман. – Запрошення через Москву вислали мої давні чернівецькі друзі. Потрапили якраз на Хануку. Ніколи не думав, що доживу до миті, коли побачу, як багатомільйонне місто божеволіє від єврейського свята. Навіть таксі були  прикрашені 9-свічниками-ханукіями. Всі танцюють, веселяться на залитих вогнем ілюмінації вулицях і площах. 

Мої світлини – це проєкт, який збирав кілька років. У Нью-Йорку живуть мої діти, я там бував неодноразово. Крайній раз – у липні 2022-го. 

Нью-Йорк – це мегаполіс, який надихає, вражає, зачаровує, розчаровує своєю пишністю, новаторською архітектурою, еклектикою та атмосферою. Словом, у Нью-Йорку необхідно заряджати «свої акумулятори». Мені, як художнику, захотілося візуальними засобами передати всю різноманітність життя нью-йоркця. 

Продовжуємо розмову, прогулюючись з автором виставкою.

— Чим би американці не займалися і як би не виглядали, вони платять податки і цим підтримують Україну, – відповідає Броніслав Тутельман на запитання, чи відчувається у Нью-Йорку підтримка України. І продовжує: Насправді знімати Нью-Йорк почав, лише коли перші враження просіялися, погляд на місто став іншим.

От, наприклад, оця моя червона робота, на ній якийсь гараж. Ніякий насправді, але на його тлі з’явилася фігура – і все заграло. На моїх світлинах у центрі люди, а не архітектура. Подібну на мангетенську велич сьогодні можна побачити і в Шанхаї, і в Сингапурі, там теж є супероригінальні хмарочоси зі скла і бетону.

А ще я живописець – для мене дуже важливий колір, світ бачу в кольорі.

На ЛГБТ-парад з сином поїхали спеціально. Не могли пропустити це видовище. Для Нью-Йорка це як карнавал для Ріо. Пів міста там, не важливо, якої ти орієнтації,всі на позитиві, без комплексів. Я просто кайфую від такого. А мормонів, які співають у підземному переході, зняв іншого разу, але на виставці це фото поруч із серією з гей-параду – і вже сприймається по-іншому.

По-іншому в контексті пасторальних світлин, що зображують відпочинок неймовірно гарних людей усіх можливих рас і культур у Централ парку, сприймається й підловлена фотокамерою майстра дикість наліпки «На Берлін!» на склі автівки з номером Dimka та георгіївської стрічки на капоті іншої.

Тривожністю і внутрішньою вдячністю бринять фото з синьо-жовтим прапоромна балконі приватного будиночка в нью-йоркському передмісті, оточені знімками забав наповнених життям і гармонією молодих людей на океанському пляжі.

— Окремі роботи митець мені показував раніше, – зізнається поетеса Інґа Кейван, що не встигла на відкриття виставки наприкінці січня, але не могла не прийти привітати давнього приятеля Броніслава Тутельмана.— Коли дивилася на них у квартирі автора, то це було особливе відчуття. Фактура, знову впізнавана дуже продумана робота з тінями (але це вже інші тіні, на відміну від тих, що були у роботах виставки про Чернівці «Шпаціруючи містом»), характери, образи, типажі, кольори, моменти. А ще тоді було відчуття, що ці роботи – портали, крізь які можна пройти із квартири у чернівецькому середмісті туди, у зовсім інший світ, інший темпоритм – у Нью-Йорк. Тоді я кожну роботу читала як новелу, поезію в прозі, чула як уривки мелодій. Мріяла в одному виставковому просторі побачити диптих – текст-Нью-Йорк і текст-Чернівці. Це два різних палімпсести, дві різні реальності, це була б зустріч двох різних світів. Це було б цікаво, так я тоді переконано думала. Після того як нарешті потрапила на виставку «Н.Й – Не моє, і моє місто», вочевидь, думаю трохи по-іншому. Отже, тоді щось не складалося, і виставку доводилося відкласти. Та насправді, як виявилося, все, як зазвичай, мало відбутися вчасно. Коли Броніслав Тутельман запрошував мене у «Вернісаж», то сказав: «Добре, що тоді не вдалося зробити виставку. Я доповнив її новими роботами». І, звісно, смислами, наративами, меседжами – тим, що «надиктував» сам час, обставини. І Нью-Йорк помітно став ближчим, світ вужчим, меншим і вразливішим. А Україна несподівано вихлюпнулася через океан.

Текст: Іван Столярчук

• Що: виставка Броніслава Тутельмана «Н.Й – не моє, і моє місто».
• Коли: до 26 лютого
• Де: Чернівці, культурний центр «Вернісаж», вул. Івана Франка, 15