Володимир Войт-молодший — сучасний український бандурист. Народився у Києві, грі на бандурі почав вчитися у свого батька, учня Андрія Бобиря. Після консерваторії Володимир Войт вивчав народну та харківську бандуру під час безпосереднього спілкування з носіями: Віктором Мішаловим (Австралія/Канада), Юліяном Китастим (США), Олесем Береговим (Аргентина).
Напередодні концерту-розмови у Відділу мистецтв бібліотеці імені Лесі Українки ми поговорили з Володимиром про мову бандури, яка є альтернативною радянському чи new age стилю. Плюс важливий бонус: пʼять порад від Майстра для початківців!
Які в бандури є «брати» та сестри»? Вона — це той самий інструмент, на якому грав козак Мамай?
— На думку спадає найпопулярніше питання про кобзу й бандуру — однакові це інструменти чи різні?
Від бандуриста Романа Гриньківа чули не раз, що Ієгуді Менухін казав, мовляв — бандура молодша сестра скрипки. Хтось може усміхнутися, але, насправді, скрипка виникла на теренах Речі Посполитої й формувалася в той період, коли бандуристи були присутні при польських дворах. Може й сестра?
А найближчі родичі бандури — це брат торбан і сестра їхня кобза. Назви кобза та бандура часом використовують як синоніми, називаючи один і той самий інструмент, а часом — як різні.
Інструменти на картинах козака Мамая лютнеподібні, вони нагадують українські інструменти, які ми називаємо кобзою чи бандурою, а також мають подібність до інструментів, які побутують в країнах на південь чи на схід від України.
Бандура — про що? Про знання свого музичного коріння або сама про себе?
— Часто бандура використовувалася як засіб пропаганди, часом для картинки. Також бандура є патріотичним символом та має давню історію. Відомі нам імена видатних постатей, які постраждали через те, що співали та грали на нашому інструменті. Сьогодні бандура звучить на фронті, і ми скорбимо за талановитими митцями-бандуристами, полеглими на війні, яка триває нині.
А ще, бандура — це про музику. Бандура — це мінімалізм та музична антропологія. Це надзвичайно складний темброво інструмент з неймовірно багатою звуковою палітрою.
Що їй дозволяє розділяти (або ні) музику на «народну» та «свою»?
— Люди «розділяють та володарюють», тому створюють «удосконалені» конструкції інструментів, які часом можуть задовільнити не так музичні потреби, як еґо музиканта. Існують бандури різних типів чи то стилів, для кожного з них притаманна та чи інша музика, думаю саме це розділяє.
Мій вибір — це діатонічна харківська бандура. Віддаю перевагу історичним інструментам, бо естетика їхнього звуку близька до народної чи то старосвітської бандури.
У традиційній музиці, на відміну від класичної традиції, нема професіоналів та аматорів. Тим не менш, питання майстерності все одно існує. На кого орієнтуватися і куди рухатися початківцю?
— Все ж таки витоки бандури у кобзарстві. Це професійна форма усної традиції, це навіть музично-поетичний професіоналізм, якщо хочете…
У західній Європі «співаючі поети» були обʼєднані та захищені професійними спілками, відомими за назвою — цех.
Так і в нас: носії-автори героїчного епосу, що акомпанували собі на струнних інструментах й виступали також у ролі оповідачів на матеріалі історичних подій, новин, казок — були професіоналами. Цехи винахід не наш, але інструмент, навколо якого все відбувалося — питомо український.
На кого орієнтуватися?
На мене (сміюся 😂🤣)
Куди рухатися?
Відсунути в сторону популярні тенденції, пропаговані соціальними мережами, прагнути здобути ґрунтовну освіту, зробити кілька речей:
1) Не починати навчання музиці з бандури, краще почати з іншого інструменту (скрипки, фортепіано, віолончелі, гобоя [Макс Коломієць, привіт тобі!]), і бодай з базовими музичними знаннями прийти до бандури.
2) Не сприймати бандуру як універсальний інструмент, на якому можна зіграти все.
3) Вивчати бандурний background: слухати і читати майстрів старої школи: Гната Хоткевича, Зіновія Штокалка, Михайла Телігу та небагатьох інших.
4) Цікавитися різними музиками: етнічними, експериментальними.
Звертати увагу на те,що не перебуває на поверхні.
5)Шукати справжнього вчителя.
Що ти обираєш для себе як шлях (наприклад, dj-треки зі старосвітськими інструментами — це твоє)?
— Обираю рясновимірність, уникаю одномірності та її наслідків — тоталітаризму. Мій шлях в музиці, великою мірою — це пошук сталкерів, провідників, котрі вказують на шлях, який відкриває зміст. Замість співпраці з dj обираю електроакустичні експерименти.
Спілкувалася Віка Федоріна
ФОТО: Mano Strauch
Коли і де слухати концерт «Лицар бандури Володимир Войт»:
- 25 жовтня, о 17:00
- Відділ мистецтв бібліотеки імені Лесі Українки, вул. Велика Житомирська, 4
- Вхід — вільний донат
