У травні-червні цього року у ЦСМ “Білий Світ” відбувалась нетипова подія – резиденція для митців, що не мають власного місця для роботи. Виставковий простір ЦСМ тимчасово передворився на художній опенспейс; виставка левкасних мініатюр працювала одночасно з “Відкритими майстернями”. Коментарі Єгора Анцигіна, автора ідеї відкритих майстерень та їхнього куратора.

“Резиденція мала назву «Білий Світ Open Space Studio», в ній приймало участь 5 художників: Марія Матієнко, Ольга Московченко, Федір Хорьков, Сергій Кондратюк і Molly Route.

У чому був сенс резиденції: ми давали її учасникам простір, де вони можуть працювати протягом місяця. Адже у багатьох художників зараз складний час, може не бути майстерні, або вона зайнята чимось, і дуже важко зараз знайти час для роботи, а ще складніше – місце. І саме місце ми і надавали художникам.

Також я не хотів навантажувати цих митців концепціями, виставками, адже це зайві зусилля і не завжди потрібно робити виставку з будь-яких дій галереї і художників. Вирішив, якщо вони захочуть, якщо буде настрій, то ми щось зробимо. Але в першу чергу це мав бути простір для роботи і для митців.

Так і відбулося. 5 художників, котрих ми відібрали, чудово попрацювали. Хтось більше, хтось менше; хтось багато ходив і думав, для декого це було навіть більше місце для роздумів, ніж для роботи. Але вже коли резиденція доходила кінця, Оля Московченко і Марія Матієнко сказали, що дуже прагнуть виставки за результатам своєї роботи. І у нас вийшло знайти час у виставковому плані. Я запропонував прийняти в ній участь усім п’ятьом резидентам, і дуже цікаво, що цей досить неочікуваний для решти намір виявився певним каталізатором, і всі наші резиденти прискорились і позакінчували свої твори і серії.

Виставка тривала з 18 по 22 червня. Для мене весь проєкт і особливо його завершення стали знахідкою. Як виявилось, 5 художників за час резиденції зробили достатньо цікаву і насичену виставку на один зал ЦСМ «Білий Світу». На великий жаль, ця виставка тривала лише декілька днів, і її побачили менше людей, ніж вона заслуговувала.

Результат резиденції я вважаю дуже вдалим. Цікавим є те, що ми не домовлялися про тему виставки, про спільну тему робіт. Але все одно тема війни і людини у війні, її щоденників, життя і смерті, просліджується серед творів. І я як співробітник галереї, який кожен день був на виставці, врешті відчув, як ці твори різних авторів (з різною масштабністю, різними методами виявлення своїх тем) почали певним чином резонувати у моїй уяві.

Маю надію, що ми ще попрацюємо з цими цікавими митцями, я дуже їм вдячний за роботу і за цікаві інтерв’ю. Обіймаю їх і не прощаюсь!