Злий, брутальний, одинокий і щемливий

Валентина Руденко

Прем’єра серіалу «Хазяїн» відбулася на онлайн-платформі «Київстар ТБ». На телебаченні покажуть після перемоги у війні з Росією. Дію п’єси Івана Карпенка-Карого перенесли у наш час. 

Авторка ідеї, співавторка сценарію та креативна продюсерка Валентина Руденко розповідає, якими на екрані постають класичні герої. 

Терентій Гаврилович Пузир — грає Богдан Бенюк

—  Головний герой – мільйонер, власник аграрного холдингу. Вважає себе хазяїном краю і доль. Маніпулює, залякує та підкуповує людей, бо прагне зберегти свій вплив і примножити статки. Не помічає, що оточив себе такими ж безпринципними особами, як і він сам, які у будь-який момент готові зрадити його.

«Хазяїн» – найцікавіша п’єса Карпенка-Карого, хоча й не дописана. Її вибір для екранізації був зумовлений передусім центральним персонажем. Я люблю неоднозначних, багатогранних героїв. Терентій Пузир – не плоский образ. Дуже різний, зітканий із протиріч. Але клаптики його характеру й долі зроблені Іваном Карповичем з любов’ю. У чомусь смішний, у чомусь викликає жаль. При всій своїй брутальності, щемливий та одинокий. І з людьми, може, непогано поводився б, якби йому більше йшли назустріч. Ми надто часто кидаємося в конфлікти – не тільки українці, а всі люди. Це здається легшим, ніж домовитися. Якби вміли, наскільки менше було б конфліктів – великих світових і маленьких особистісних.

Мотивувало те, що в сучасного героя на всі ті самі речі вже буде інший погляд. До того ж сьогодні життя готує виклики абсолютно іншого штибу, ніж на початку минулого століття. При цьому основа образу схожа. Бо людське залишається людським. 

Наш Пузир відрізняється передусім різноплановістю. І добрий, і злий. І агресивний, і беззахисний. Ми посилили всі ці його риси через те, що людина не може бути поганою чи хорошою. У кожної є різні прояви характеру та етапи шляху, на яких вона буде поводитися по-різному. 

Важливо, що Карпенко-Карий вважав свій образ сатиричним, бо не любив таких великих підприємців, як Ханенки, Харитоненки й Терещенки, хоч був з ними в гарних стосунках. Проте вважав, що вони глитаї. Я не буду сперечатись і не скажу, що він помилявся, бо Іван Карпович все-таки класик. Але сатири ці люди точно не заслуговували.

Сьогодні ми ходимо до Музею мистецтв імені Ханенків. Не віриться, як можна було колись на Богдана Ханенка написати якийсь сатиричний памфлет чи твір? Я не уявляю. Так само з Терещенками. Я сама з Чернігівщини і знаю місця, де були їхні цукрові заводи. Все трималося ними – їхніми можливостями, меценатством, характерами. І це працювало. Перша українська індустріалізація початку XX століття була саме така: аграрна концепція України як держави була розроблена ними. 

Цей серіал – дзеркало, яке ми піднесли до обличчя українського суспільства. А головний герой – збірний образ. Я багато знаю таких людей. І я не говорю про якихось великих постатей, бо олігарх – це той у кого, окрім господарства і статків, є медійний ресурс. У нас серед аграріїв таких немає. При тому, що серед них вже є люди з мільярдними статками. В образі Пузиря ми поєднали різні риси сучасних українських крупних господарників, але в яких моральний облік часто затьмарений вчинками тотальної корупції, агресії та нерозуміння того, що поруч люди, які забезпечують його статки. А вирізняють нас саме людські вчинки, а не кількість грошей. 

Богдан Бенюк – це мій особливий сентимент. Він великий актор, багато знімається в кіно і працює в театрі. Це його перша велика роль у серіалі. Мені хотілося, щоб люди його побачили саме на телебаченні, щоб він зайшов у кожну хату із серйозним, монументальним образом. І він хотів зіграти цю роль. Ми швидко зрозуміли, що він робить усе, щоб його персонаж був саме таким, яким ми його написали. Мені здається, Богдан Михайлович у свого Пузиря дуже повірив і полюбив його.

Валентина Руденко

Дружина Пузиря Марія Іванівна — грає Валентина Сергєєва

— Пузир вчинив з дружиною недобре, в якийсь момент скривдив її. Але не хоче розлучатися, коли вона від нього йде. Він прагне бути щасливим із нею та своєю дитиною. Заробляє для того, щоб родина жила добре. Віддається роботі й, безумовно, любить свою землю і свій край. Пузир колись був комсомольцем або секретарем райкому. Його тесть був головою коопспілки. На початку 1990-х одних із перших приватизував якісь підприємства і потім передав це своїй дочці Марії. Пузир одружився з нею і отримав капітал у спадок. Вона йому навіть каже: «Не забувай, що ти розпоряджаєшся коштами моєї сім’ї». В самого Пузиря особливо не було фінансових можливостей, попервах він багато працював. Потім йому прийшли гроші від тестя, і його понесло – втратив берег. І почалося. Цей не подобається, того побили, а того прибили. Але в серіалі показуємо відхід від радянських правил життя в українському суспільстві. Так уже не буде. Наприклад, під час виборів голови ОТГ самі люди керують цим процесом.

Донька Соня – грає Катерина Алексєєва

—  За сюжетом, дочка Пузиря Соня повертається з навчання в американському Гарварді. Вдома відкриває для себе, що її батько – корупціонер. Наважується на конфлікт, щоб відновити справедливість у селі. Також не приймає  нареченого, якого для неї обрали без її згоди.

Вихована в інших цінностях і принципах ставлення до приватної власності. Соня сучасна, просунута, прозахідна, людяна. Така, як нам би хотілося, щоб була наша молодь. 

Коханий Соні Калинович — грає Ілля Пономаренко

—  Калинович теж побував на Заході на стажуванні. Він еколог і директор лісопарку. Хоче, щоб довкілля і все те, що нам залишили пращури – поля, ліси, річки – ми так само залишили нащадкам. Бо належить воно не тобі й мені, а нам, і всі ми маємо про це дбати. Але це не значить, що покласти в кишеню, як наприклад, Пузир хоче 50 гектарів заповідного лісу віджати. 

Соня і Калинович – люди вже іншого покрою, поглядів і життєвих концепцій. Пузиря це дратує. Він все-таки вважає себе хазяїном життя, а тут ніби якась малеча під ногами плутається і ще щось розказує. Але тим не менше життя бере своє. Правда на стороні тих, хто намагається чесно заробляти. Хто знає якісь правила життя, окрім тих, де все рішалося силою – я тебе підкупив або побив, і ти мені все віддав.

Ми зараз теж потерпаємо у війні, коли сусідня країна вирішила, що може вести з нами розмову з позиції сили і поводитися як заманеться, бо більша. А ми хочемо поламати ці правила. І робимо це усією країною. Те, що ви більші – це ще не значить, що ви сильніші. Перемагає не кількість зброї, а перемагає дух. 

Іван Зозуля, конкурент Пузиря – грає Віктор Жданов

—  Іван Зозуля працює з ранку до вечора, але має ще не так багато. І все ж каже землякам: «Давайте мені землю. Я у вас буду брати в оренду і більше платитиму». Його запитують: «Так у тебе якісь 100 гектарів. Із чого ти нам платитимеш і де ми в тебе працюватимемо?» А він відповідає: «Нічого, давайте це перетерпимо, але далі будемо самі хазяями й управлятимемо цим життям. Захочете – здасте мені землю в оренду. Або не здасте нікому. Або ж Пузиреві. Але то буде ваше рішення, рішення вільної людини в тих економічних відносинах, які на сьогодні пропонує наша держава, яка переживає реформені процеси».

Зозуля – це людина, яка працює і прогресує. Живе за принципом: «Сьогодні я обробляю 15 гектарів, завтра в мене 20, післязавтра 30. І моє життя змінюється від того, наскільки більше я можу вкласти й віддати зусиль».

А Пузир звик діяти інакше. Десь домовився, з кимось потоваришував, когось корупціонував. Нечесним шляхом вирішує свої питання. 

Це історія двох різних людей, характерів і способів життя. Зозуля по результату добився матеріально набагато меншого – статків і можливостей. Але прогрес саме за такими чесними землевласниками, як він.

Віктор Жданов – блискучий актор. Ми зробили з ним одну пробу, і стало зрозуміло, що це Зозуля.

Продавчиня в сільській крамниці Тамара – грає Ольга Сумська

—  Ольга Сумська – це моя давнішня любов. Тамара на прізвисько «Тамагавка», яку вона в нас грає – це інша фарба, ніж те, що зазвичай виконує Оля. У неї була прекрасна Роксолана, але це було вже давно. І мені хотілося, щоб вона зіграла характерну роль, таку українську жінку, яких у наших селах, СМТ, райцентрах – море. Вони добре вдягнені й гарно виглядають. 

Героїня Сумської на слово бритва. І що не так лежить – вона не переступить. Не полінується, підніме, забере і скаже, що воно тут не лежало. Проте в неї душа болить за українську землю. Вона воює з Пузирем теж. Вважає, що це неправильно, що він до такої міри закріпачив усіх, що вже всі не бачать варіантів для себе, окрім, як йому віддавати землю. А він кому скільки хоче, стільки і платить. А комусь взагалі нічого. Поводиться як фараон. 

Економ Зеленський

—  Президент – це символ української державності. Його прізвище – вже частина нашої історії, тож не треба з цим грати. Якби це був великий персонаж, який би рухав сюжетні лінії, то може, ми б якось вчинили в інший спосіб. А оскільки він виникав у Карпенка-Карого в одній чи двох сценах, то ми вирішили не вводити цього героя. Вважаю, поступили правильно. Тим паче, виходячи з нинішніх обставин, в яких опинилася наша країна. Ми дуже легко завжди ставимося до державної символіки. Припустилися багатьох помилок за перші 30 років Незалежності. Отож, час дорослішати.

Текст: Ілля Прокопенко

Підтримайте нас, якщо вважаєте, що робота Дейли важлива для вас

Возможно вам также понравится

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.