У Парижі 26 липня стартують Олімпійські ігри, задовго до старту яких росія активізувала неабияк свою дезінформацію діяльність. Власне, вона ії ніколи і не припиняла. На початку цього року, французький орган протидії іноземному впливу VIGINUM повідомив про викриття спецоперації росії під назвою Portal Kombat. В її межах російські сайти поширювали на Заході кремлівську пропаганду стосовно війни в Україні. Так, мережа Portal Kombat складається з як мінімум 193 сайтів, які раніше поширювали новини про Україну та Росію.
Але російські фейки активно поширюються не тільки стосовно війни, але й багатьох дотичних сегментів нашого життя. Презентуємо перший матеріал у серії матеріалів про українців, яких росія намагається привласнити собі. Сьогодні — про Анну Ярославну.
Анна Ярославна — князівна Київська і королева Франції
Ще той папір від часу не зотлів
і пам’ятка лишилась людям здавна,
де за неграмотних французьких королів
підписувалась Ганна Ярославна.
Ліна Костенко
У січні цього року, у французькому Католицькому університеті ICES, що в місті Ла-Рош-сюр-Іон запланували провести конференцію під назвою “Франція-Росія: 1000 років історії та культури”. “Тисячу років тому Анна, князівна Київська, перетнула Європу, щоб вийти заміж за одного з перших капетингських королів. Вона встановила перший історичний зв’язок між Францією та світом східних слов’ян”, – йшлося в описі події . Натомість у програмі було зазначено проведенні лекції під назвою “Анна з Росії” про дочку київського князя Ярослава Мудрого.
На це відреагували в Українському інституті у Франції, наголошуючи на викривленні росією історичних фактів.
Про це йшлося в офіційному листі представництва Українського інституту у Франції: “Український інститут із подивом дізнався про проведення конференції “Франція-Росія: 1000 років історії та культури” під іменем Анни Київської, королеви Франції. Ми приголомшені тим, що чергова спроба Росії проводити свої пропагандистські заходи може відбутися у вашій солідній навчальній установі в департаменті Вандея, яке відзначилось боротьбою проти нацистських окупантів під час Другої світової війни. Анна Київська – королева Франції та донька князя Ярослава Мудрого, який правив Київською Русю, державою зі столицею в Києві, а не Москві. Місто Москва було засноване в 1147-му році, більш ніж через сто років після народження Анни Київської. Французька королева ніколи Москву не відвідувала та ніколи не була носієм російської культури”.
Зараз, коли затребуваність до пізнання власної історії набуває обертів у контексті протидії російській пропаганді, важливо мати аргументовані докази, хто є хто в європейській історії.
Анна Ярославна — донька великого київського князя Ярослава Мудрого і княгині Інгігерди, дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіппа І – народилася близько 1032 року.
Біографія Анни Ярославни відома винятково з французьких середньовічних хронік і документів. Її дитинство пройшло у Києві, приватні вчителі навчали князівну грамоті, історії, іноземним мовам, співу, малюванню, правилам етикету. Вона отримала якісний рівень освіти, володіла щонайменше пʼятьма мовами.
Наприкінці 1040-х – на початку 1050-х років Київська Русь встановила дружні стосунки з Францією, з королівською династією Капетингів. А у 1051 року у кафедральному соборі міста Реймс відбулося вінчання Анни Ярославни та Генріха I. Тут цікава ремарка: під шлюбним контрактом князівна зробили свій підпис «Анна Ръїна» (королева Анна), в а іі чоловік був неписьменним і тому поставив хрестик. І це знаковий момент, (власне про це нам нагадують рядки Ліни Костенко), після якого ми можемо прослідкувати значний вплив київської князівні на європейців – французів – на різних рівнях життя.
Анна – була перша королева Франції, яка коронувалась у соборі Реймса. З того часу всі французькі королі присягалися на Євангелії, привезеному Анною з Києва. У 2010 році 32 сторінки Євангелія, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами.
Шлюб Анни і Генріха (мініатюра «Хроніки Сен-Дені», XIV ст.), фото Вікіпедія
Після вінчання та коронації Анни Ярославни вона привезла із собою коштовні подарунки, серед яких були книги, інкрустовані коштовним камінням. Проте король не оцінив її старань, бо придворні не знали грамоти та не вміли читати. У Франції ХІ століття були освіченими лише священнослужителі. Ба більше, Париж 1051 року не мав каналізації, був брудним і смердючим. Місцеві жителі викидали сміття з вікон на вулицю, не милися, бо вважали це смертним гріхом, і їли руками.
“У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі… Ти казав, що французи — розумний народ, а вони навіть письма не знають. Показала книжку королю. Він поморщився гидливо і каже: “Я не священик, щоб стільки читати! У нас в Європі жоден король читати не вміє“, — писала батькові у листі Анна Ярославна.
Анна вела переписку з папами – Миколаєм ІІ і Григорієм VІІ. Зокрема, є лист папи Миколая ІІ, написаний Анні 1059 року, де він хвалить її за доброчесність, розум.
Подружнє життя Анни Ярославни і короля Генріха тривало 11 років. Король Генріх загинув у бою. У шлюбі з Генріхом І Анна народила чотирьох дітей – Філіпа, Едігну (Емму), Роберта (помер у дитячому віці) і Гуго.Згідно з заповітом Генріха вона стала опікункою 8-річного сина Філіппа. Вона здійснювала безпосередній вплив на сина та французьку політику, підписувала державні документи.
Згодом, у 1061-1062 роках Анна Ярославна вийшла заміж за графа Рауля де Крепі де Валуа, який очолював феодальну опозицію до її колишнього чоловіка і мав величезні земельні володіння. Це викликала скандал при дворі, бо граф уже був двічі одружений до того, причому з другою дружиною навіть не розлучився, а просто вигнав її. Анна втратила вплив і авторитет при дворі, а Рауль взагалі був відлучений від церкви. Тільки після смерті свого другого чоловіка у 1074 році Анна змогла повернутися до королівського двору. Наступного року вона разом із Філіпом І підписала хартію, видану монастирю Нотр-Дам де Понлевуа, де згадувалася вже не як королева, а як “мати Філіпа короля”.
Точної дати смерті Анни невідомо: є версія, що ії не стало у 1082 році в абатстві Санліс, де і була похована, а а за іншими свідченнями – у 1075.
Наприкінці XVII століття вчений абат Менетріє виявив надгробок Анни Ярославни у церкві Вільєрського абатства поблизу міста Етамп у Франції. Напис на надгробку: «Тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха». У XVII столітті перед каплицею Сен-Вінсент була встановлена скульптура Анни з маленькою моделлю заснованого нею храму в руці. Напис на цоколі: «Anne de Kiev Reine de France», що перекладається «Анна Київська, королева Франції».
У 2020 році мав вийти фільм “Анна Київська” (фр. Anne De Kyiv) — спільного виробництва України та Франції режисера Іва Анжело. . Однак виник скандал: журналісти українського журналу «Український тиждень» дізналися що першоджерелом сюжету фільму має стати роман Жаклін Доксуа «Анна Київська — королева Франції» з про-російським трактуванням української історії. Зокрема українські журналісти написали офіційного лист-запит адресований Держкіно. Там пообіцяли, що ” буде присвячено додаткову увагу”, а кошти на виробництво не виділяло. Яка подальша доля цієї стрічки – наразі невідомо.
Текст: Ірина Голіздра
Матеріал підготовлено за участі CFI, Французької агенції з розвитку медіа, в рамках проекту Hub Bucharest за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
