До 30-го червня у Національному художньому музеї України триває виставковий проект «Олександр Богомазов: творча лабораторія». У музейному просторі, окрім живописних творів, присутня велика кількість рисунків, ескізів та архівних матеріалів, які дали можливість найбільш повно розкрити аспекти життя та творчості видатного майстра українського авангарду Олександра Богомазова.
До експозиції увійшли твори музейних та приватних збірок України, серед яких Національний художній музей України, Запорізький художній музей, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал», Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, родинні колекції Брей, Уманських та Stedley Art Foundation. Кураторкою проекту виступила Олена Кашуба-Вольвач.
Виставка побудована за хронологічним принципом. Ранні роки творчості (1900-1910), що позначені мистецькими пошуками, підводять глядача до періоду становлення майстра як кубофутуриста і його зрілого періоду творчості 20-х років ХХ століття. Центральною є живописна серія «Праця пилярів» (1927-1930), до якої входять полотна “Правка пил” і «Пилярі» та багаточисельні ескізи до останнього так і не втіленого твору «Накат колоди». Окрім живопису, на виставці представлена у значно більшій кількості графіка, яка має характер щойно створеного начерку – це дає змогу прослідкувати еволюцію майстра та відчути його творчий темперамент. Важливою частиною експозиції є архів Олександра Богомазова, серед документів якого присутній рукопис теоретичного трактату «Живопис та елементи», закінчений 1914 року, але який так і не був опублікований за життя художника. Усі складові виставки покликані розкрити мистецький доробок майстра в усій можливій широті, як одного із найбільш визначних художників українського авангарду.
В ранній період творчості Олександр Богомазов перебував в пошуку образно-художньої мови. Мистецтвознавець, авторитетний дослідник українського авангарду, Дмитро Горбачов визначає шукання художника таким чином: «Богомазов уже перейшов у мистецтві через натуралізм, через імпресіонізм. Нині він символіст. Малює надсвітові мрійно-скорботні, блакитно-примарні акварелі. Захоплюється картинами художників «Голубої рози», прозою і поезією «Золотого руна» …” [1] В експозиції першої частини проекту представлені ранні твори художника, які виконані у імпресіоністичній та пуантилістичній манерах. Тут кураторкою використано епізоди із життя художника, коли він перебував на пленері в Криму та на роботі у Фінляндії, де створив пейзажні акварелі, які ймовірно й визначені Дмитром Горбачовим як символістськи забарвлені.
Наступний етап творчості Олександра Богомазова – це кубофутуризм, звернення до якого датується 1913 роком. 1914 року відбулось відкриття виставки «Кільце», яку організували Олександр Богомазов, Олександра Екстер, Михайло Денисов та ін. – цією подією об’єднано твори, представлені як наступна фаза розвитку художника. В експозиції представлено рукопис програмного тексту Богомазова «Живопис та елементи». В трактаті художник тереотизує новий напрям у мистецтві, виводячи основні мистецькі елементи: лінія, форма, зміст (фарба), середовище, які в сумі повинні сформувати закінчений твір, що працює на взаємозв’язку картина – глядач. Варто зазначити, що Богомазов жодного разу не виїжджав до Західної Європи та безпосередньо не контактував зі світовим мистецтвом того часу. Кубофутуризм до Києва привезла Олександра Екстер на фотокартках із Парижу. Власне, симбіоз кубізму та футуризму є притаманним російському та українському авангарду, хоча українські художники перебували в руслі загальносвітових мистецьких течій, незалежно від розвитку російського мистецтва того часу.
Центральним образом кубофутуристичних робіт Богомазова є місто Київ з його динамікою. Сам художник вбачав неабиякий зображальний потенціал вулиць, будинків та мешканців Києва початку ХХ століття: “Київ у своїм пластичнім об’ємі сповнений прекрасного, розмаїтого, глибокого динамізму. Тут вулиці впираються в небо, форми напружені, лінії енергійні, вони падають, розбиваються, співають і грають. Темп життя ще більше підкреслює цей динамізм, ніби дає йому законну підставу, широко розливається, поки не заспокоїться на тихому лівому березі Дніпра”.[2] Наведені рядки на диво перегукуються із маніфестами італійських футуристів, які також черпали нові ідеї у міському темпі життя. Проте у варіанті Олександра Богомазова італійський футуризм сплавлений із французьким кубізмом вилився у нову самобутню пластичну мову. Один із музейних творів художника «Міський пейзаж. Гончарі» (1928), що увійшов до експозиції виставки, є ілюстрацією теорії кубофутуризму. Кубістичні об’єми будинків взаємодіють формами одне з одним та контрастують із пологими пагорбами. Експресивна манера живопису та контрастні поєднання тепло-холодних кольорів загострюють та виявляють одне-одного. Кожен елемент композиції приводить в рух інший та підтримує його.
Выкладаючи в Київському художньому інституті у 1922-1930-х роках, Олександр Богомазов створює програму для навчання студентів на основі власної праці про живописні елементи, а також виділяє кольорознавство як важливу складову теоретичних знань художника. Усі навчальні розробки Олександр Богомазов оформив у підручник «Дослід елементів образотворчого мистецтва». На тлі викладацької діяльності майстер продовжує працювати як митець. Цим періодом позначені одні із найцікавіших творів художника. Безперечно, значним є портрет дочки художника. Твір втілює роботу з кольором як із головним живописним компонентом, де руде волосся дівчинки в блакитному оточенні, створює базовий контраст одночасно теплого і холодного та протилежних кольорів за спектром.
Остання частина виставки присвячена живописній серії «Праця пилярів». Твір «Пилярі» (1927-1929) вперше представлений широкому глядачеві, оскільки перебував у поруйнованому стані впродовж 90 років. Необхідність експонування полотна після трирічної реставрації, імовірно, стала причиною втілення великого виставкового проекту, присвяченого творчості Олександра Богомазова. В окремому залі, окрім згаданої композиції, знаходиться відомий глядачеві твір «Правка пил» (1927) та велика кількість ескізів і начерків до невтіленого твору «Накат колоди». Саме тут зосередилась основна ідея проекту – спроба відтворити лабораторію митця. Практично поетапно можна спостерігати як створюється твір: від окремих зарисовок портретів та частин тіл – до повноцінних ескізних композицій, які художник переносить на полотно.
У творах циклу «Праця пилярів» можна спостерігати поворот майстра від кубофутуризму до конструктивізму. Усі фігури мисляться художником як набір геометричних форм, а колір монохромний та контрастний. В цьому вбачаються пошуки Богомазовим мистецтва, яке би втілювало ідеї нового суспільства. Відомий факт, що велика кількість українських митців підтримали революцію та намагались створити художню мову, яка б відповідала її меті. Одним із таких художників, до прикладу був Михайло Бойчук – очільник об’єднання Асоціації революційного мистецтва України, який був розстріляний 1937 року. До названого об’єднання також входив і Олександр Богомазов. Є дещо схоже між обома майстрами: композиції їх творів монументальні не стільки за розміром, а за узагальненими образами, які втілені. Останній твір «Накат колоди» так і не був реалізований взанки смерті художника 1930 року і цикл не було завершено. Незважаючи на це, Олександр Богомазов залишив величезний доробок, який займає виключне місце в історії українського мистецтва.
- Український авангард 1910-1930 років: Альбом / Авт.-упоряд. Д. О. Горбачов. – К.: Мистецтво, 1996. – 400 с.
- Богомазов О. Основні завдання розвитку живопису в Україні / Культура і життя, Київ, 1990, №30. с. 6
Текст: Анастасія Олексій
- Що: Виставковий проект «Олександр Богомазов: творча лабораторія»
- Де: Національний художний музеї України, вул. Грушевського, 6
- Коли: до 30 червня. Понеділок-вівторок – вихідні; середа, четвер, п’ятниця – з 10:00 до 18:00; п’ятниця – з 12:00 до 20:00, субота – з 11:00 до 19:00.
- Фото: «Міський пейзаж. Гончарі» (1928)
