10 років тому, восени 2009-го гурт Stoned Jesus зіграли свiй дебютний концерт в Києві. Круглу дату рокери відзначать 15 вересня виступом у «Зеленому театрі».
Кліпи Stoned Jesus знімає Ігор Придувалов, робить це в стилі Девіда Лінча. — «Відчувається, що учасники гурту слухали багато хорошої музики, наприклад Black Sabbath. Це створило добру основу для їхньої творчості. Не копіюють чужого стилю. Мають свою впізнавану манеру», — каже про них.
Stoned Jesus першими з українських музикантів мали тур Південною Америкою.
— Там важкий рок — це музика номер один і дуже голодна публіка, — розповідає гітарист і вокаліст Stoned Jesus Ігор Сидоренко, — Свого часу в Латинську Америку ніхто не літав, бо боялися. Наслухалися про фавели, бідність, воєнні конфлікти. Але у 1980-х британський лейбл EMI, один із провідних у світі, відкрив там філію. Насильно зганяли туди своїх артистів — Queen, Iron Maiden, Marillion. Зірки думали, що на цьому континенті їх ніхто не знає. Там процвітає піратство, відстежити рівень попиту неможливо. Але на фестивалях з’ясовувалося, що вони шалено популярні. Збирали по 100 тисяч глядачів.
Ми перший концерт грали у чилійській столиці Сантьяго. Виходимо на сцену – в залі 400 людей і всі підспівують. У бразильському Сан-Паулу прийшли півтисячі слухачів. До нас виступали британці Carcass та німці Doomed. Це класичні метал-групи. Власник клубу розповів, що вони зібрали менше, ніж ми. Перед концертами вислав у Південну Америку всього 20 платівок і 30 дисків. Не розраховував, що Stoned Jesus там знають. Потім побачив, що в інтернеті під нашими кліпами половина коментарів – іспанською, португальською мовами.
Ігор Сидоренко народився у Должанську, колишньому Свердловську на Луганщині.
Місто у свій час прославив бард Веня Дркин. Для Ігоря захмарною мрією був виступ у рок-клубі обласного центру. З одним і тим самим складом музикантом в рідному місті зібрав 2 гурти, грали дум-метал та порно-грайндкор.
— У місцеві групи мене запрошували з 14 років, — продовжує розповідати Сидоренко. — Всі грали найекстримальніший брутальний дез. Це були робітники, які вдень працювали в шахті, а ввечері виплескували напругу на репетиціях. Мене це дратувало. Я з металом завжди був на «ви». Для мене ключовим була не тяжкість музики, а її цікавість. Більше хотів грати прогресивний і арт-рок з довгими соло.
Мої смаки ніхто не розумів. У мене важкого донбаського дитинства не було. Народився у інтелігентній родині. Перші пісні почав писати у 12 років. Це йшло не з підліткового негативу, а із бажання придумати щось нове.
Почав викладатися у пост-рок проекті Krobak. Всі інструменти записував самостійно, а для перших виступів збирав імпровізовані склади, з музикантами з якими знайомився на сайті Neformat.com.ua. 2009-го наважився переїхати в Київ. Зібрав Stoned Jesus, хоча Krobak довгий час існував паралельно.
На початку 2018-го підписали контракт з австрійцями Napalm Records, як вийти на співпрацю з таким лейблом?
— 2012-го написали 950 електронних листів до європейських промоутерів, адміністраторів клубів з пропозицією виступити. Отримали лише 5 ствердних відповідей – з Бельгії, Нідерландів, Словенії, Польщі та Німеччини.
Сьогодні б цього не вдалося зробити. Ніхто вже не читає листів, не слухає демо-записів. Napalm Records зацікавилися нами самі. Stoned Jesus запросили на розігрів групи з цього лейблу. Представник компанії побачив, що на нас прийшло більше людей, був кращий прийом. Тоді запропонували контракт.
Чи відчуваєте тиск з боку лейблу в плані творчості?
— Napalm Records спеціалізується на металі. Ми ж граємо психоделіку, стоунер – піджанр рок-музики, який характеризується повільним ритмом, важким звучанням гітари і басу. Знайомі лякали, що компанія зробить з нас метал-гурт. Але ми самі по собі. Лейбли стали більш гнучкими. У контракті вказали, що співпраця триватиме 5 років. Та не зазначили, скільки пісень чи альбомів ми маємо видати. Якщо група знаходиться в комфортному стані, то народжує хороший матеріал. У цьому жанрі ще живе альбомне мислення. Люди чекають на платівки. Є сингли, які служать ніби трейлером до фільму, показують, в який бік пішло звучання. Можемо дозволити собі розгулятися. На попередньому альбомі записали пісню Black Church. Це був студійний експеримент. Подумали: а якщо всунути драм-машинку, а тут зіграти партію на органі? Пісня затягнулася на 15 хвилин. Задіяли стільки гітар і барабанів, що тепер не можемо грати це наживо.
Наскільки Stoned Jesus популярні в Україні?
— Часто виступати вдома не дозволяє графік. Та й логістично складно — через погані дороги, стан клубів і безвідповідальних промоутерів. В Україні дуже консервативні прихильники рок-музики, які важкі на підйом. Визнають лише творчість старих гуртів. Молодь легко піддається моді. Куди подує вітер — там і вони. Зараз усі в захваті від нової хвилі гіп-гопу. Десь посередині — прошарок наших прихильників. Вони різні: металісти з більш відкритим смаком, підприємці, офісні працівники, які щоп’ятниці на рок-концертах випускають пар після робочого тижня. Бачимо мінімальний приріст публіки.
Жанр впливає на тематику текстів?
— Перший альбом Stoned Jesus був вправою у жанрі — як данину старій рок-музиці. Там були шаблонні назви в стилі «Чорний ліс», «Червоне вино» та інші відьомсько-окультні речі. Більше до цього не повертався. У наступному альбомі зачепив тему єднання людини з природою і лиха, якого ми їй завдаємо. Попередній альбом записували 2014-го, коли почалася війна. Тому вийшов злим і агресивним. Говоримо про протистояння людини і машин. Не лише техніки, а системи в цілому. Наприклад, про релігію, коли одні народи вбивають інші через віру.
Текст: Іван Столярчук
Фото: Yuriy Milchak
- Що: Концерт Stoned Jesus
- Коли: 15 вересня
- Де: Зелений театр , Паркова дорога, 2.
