Разом з українським музикантом Ніком Акорном, який живе в Граці, Асоціація сприяння та розповсюдження нової музики V:NM  виступила куратором культурного обміну Alpenglow 8 — Styria meets Ukraine. У вересні цього року штірські музиканти мали їздити потягом через Львів і Київ до Харкова і в кожному з цих місць відіграли б концерти з українськими музикантами.

Але — прийшла війна!

V:NM розробив програму Artists in Residence Ukraine meets Styria in Graz, культурний обмін став зворотним: українці приїхали до Грацу. Підсумком цієї зустрічі став великий імпровізаційний концерт. Про нього Kyiv Daily розповідають музиканти — цьогорічний куратор фестивалю Нік Акорн і гітарист та композитор Дмитро Радзецький.

Ідея фестивалю:  з чого все почалося і як складався склад учасників — він складний і не найочевидніший.

Нік Акорн: Фестиваль Імпровізаційної музики V:NM Festival бере свій початок у далекому 1999 році, організований Ассоціацією Нової Музики (V:NM), яка була заснована Йозефом Кламмером та Сеппо Грюндлером в місті Грац, Австрії в 1996 році для розповсюдження імпровізаційної музики у світі. Фестиваль складається з декількох частин та проходить у дворічному форматі, тобто спочатку проводиться коопераційна зустріч — обмін із страною-партнером, цього року це була Україна, раніше партнерами вже були Словенія, Германія, Англія, Польща, Данія, Норвегія, а потім через рік зазвичай проходить фестиваль у Граці. Під час такого обміну проходить частина фестивалю, в який приймають участь музиканти Австрії та країни-партнера. В наступному році плануються дві події від фестивалю, поки що важко сказати, в якому обсязі, бо через війну наши плани трохи змінилися. Так замість поїздки австрійських музикантів до Львову, Києву та Харкова ми зробили 2022 резиденції для українських музикантів в місті Грац.

В наступному році відбудеться фестиваль у Граці. Ще на наступний 2023 рік ми перевіряємо можливість провести концерти у Львові, Києві та Харкові: ще до кінця невідомо, як саме це відбуватиметься, але спробуємо це втілити в життя. 

Вибір складу учасників імпровізаційних бендів був дуже цікавий. Цей принцип використовувався протягом багатьох років Йозефом Кламмером та Сеппо Грюндлером, суть його полягає в тому, що на столі викладаються імена всіх залучених музикантів і з них куратори фестивалю збирають ансамблі. Таким чином комбінуються різні інструменти та різні люди до найбільш музично цікавих кооперацій. Дмитро, наприклад, таким чином потрапив у бенд із ще двома гітаристами Арміном Покорном, Андреасом Вайкслєром та барабанщиком з Харкова Антоном Бегменко.

Хто відповідав за відбір творів — того, що має звучати?

Дмитро Радзецький: Мені, як учаснику фестивалю, описали загальну концепцію фестивалю, як фестиваль спільних імпровізаційних сетів між австрійськими і українськими музикантами. В такий спосіб відбуватиметься інтуїтивний обмін досвідом, думками і інформацією між усіма музикантами. Насправді, це дуже цікава робота, адже ніколи не знаєш, що саме вийде – усі музиканти дуже високого рівня, у кожного є своє обличчя і стиль, і саме це дає змогу створювати щось дуже несподіване і нове. Адже, на мою думку, «нове» в широкому сенсі цього слова, наразі створити можливо саме в подібних колабораціях – коли об’єднуються дуже різнопланові музиканти і намагаються рухатись у спільному напрямку.

Нік Акорн: Твори, які звучать, є здебільшого імпровізацією, що створюється під час виступу. В цьому є сутність фестивалю імпровізаційної музики. В цілому ми як куратори даємо право музикантам під час репетицій вирішити, чи хочуть вони щось планувати заздалегідь, чи ні, це залежить від вибору учасників ансамблів. Як учасник, що грав під час фестивалю у складі ансамаблю з Сеппо Грюндлером, Керстін Тюртшер та українською котрабасисткою Христою Кірік, можу сказати про свій досвід – ми ні про що не домовлялись, а під час репетицій імпровізували, записували наши сессії, відслуховивали їх та знов повертались до імпровізацій. Мені більш подобається практикувати саме повну імпровізацію під час виступу та повністю віддаватися випадковості та настрою. В той же час деякі команди планують приблизну структуру, і все ж таки те, що чують слухачі, є унікальним твором, який не повторюється ніколи. 

Як тепер має звучати Україна у світі — щоб ви про неї розповіли за допомогою музики

Нік Акорн:  Мені хотілось би, щоб Україна завжди була попереду світу зі своїми музичними та мистецькими смаками, нажаль, на мій особистий погляд, дійсність ще не відповідає моєму бажанню, але чим більше українців буде цього прагнути, тим більше у нас разом шансів зробити все, щоб український музичний простір був інновативним та ставав прикладом для інших західних країн. 

Дмитро Радзецький: Оскільки протягом 2022 року мені вдавалось декілька разів гастролювати Європою з туром «Peace for Ukraine» нашого з братом Сергієм Радзецьким проекту «RADZ», я побачив, що окрім просто зростаючого рівня цікавості у европейського слухача до української музики, ще з’явилась і певна просвітницька місія – популярізація української культури, адже европейці зазвичай або бачили суто популярні проекті, що гастролювали раніше в Європі, або майже нічого не знали і не уявляли, що саме являє собою сучасна українська немейнстрімова музика. Тому починаючи просто від можливості грати свою музику в Європі і світі, і закінчуючи можливістю подібних спільних колаборацій, як це проходило в фестивалі «Ukraine Meets Styria» – це найсильніша зброя українських митців, завдяки якій ми не просто даємо знати, що у нас є своя культура, а ще і доводимо її високий і самобутній рівень.

Ващі досвіди — диригента та організатора — що було несподіваним? Чому ви навчилися?

Нік Акорн: Як для організатора та куратора цьогорічного культурного обміну для мене було дуже багато нового, але це насамперед було пов’язане із війною, як наприклад запрошення для музикантів-хлопців, та лист до міністерства культури. Логістика подорожі була ускладнена через змінені обставини. Попереду багато складних моментів, як то організація приїзду австрійських музикантів до України, концертів під час війни.  

Дмитро Радзецький: В останній день фестивалю заключний концерт проходив у складі спільного оркестру усіх учасників фестивалю. Цей оркестр називався «The Big UST United Orchestra».
І усім бажаючим музикантам було запропоновано зробити один імпровізаційний твір з оркестром у якості диригента. Особисто для мене, як для диригента, це була неймовірно цікава і корисна робота. В 2014 році я створив наш «Український Імпровізаційний Оркестр». Тоді, в підготовці нашого оркестру, я досліджував усі відомі і діючі імпровізаційні оркестри світу: аналізував диригентські і композиційні техніки, способи графічної нотації, склади і кількість музикантів. І, що саме найцікавіше, одним з таких оркестрів, які я досліджував, був і Styrian Improvisers Orchestra. На той момент і уявити не міг, що через 8 років мені вдасться в такому форматі прийняти участь і попрацювати з таким оркестром – тому для мене це була велика честь. Оскільки багато з українських учасників фестивалю вже грали в нашому «Українському Імпровізаційному Оркестрі», вийшло так, що це дійсно був фактично Styrian + Ukrainian Improvisers Orchestra. На репетиції цього оркестру, його керівниця, вокалістка Аннетт Гісрігл, пояснила усі найрозповсюдженіші диригентські жести в імпровізаційній музиці, що дало уявлення як це працює в їхньому оркестрі. Тому для мене це був не аби який досвід, не кажучи вже про те, що і наші «українські» імпровізаційні техніки змогли б також стати в нагоді і австрійській імпровізаційній школі – це був би найкращий результат подібного обміну знаннями.

Чи може цей фестиваль стати щорічним?

Нік Акорн:  Він вже й є щорічним, чи краще сказати відбувається один раз на два роки, бо спочатку проходить культурний обмін між країнами-партнерами, а потім відбувається сам фестиваль. Мені поки що складно сказати, чи можливо буде продовжити кооперацію саме з Україною, бо за правилами цього формату, розробленого Йозефом Кламмером та Сеппо Грюндлером, через два роки повинна бути інша країна-партнер і відбутися інша подорож австрійських музикантів до іншої країни. Але я вірю, що в нас вийде знайти можливість продовжити співпрацю саме з українською імпровізаційною музичною спільнотою, та надалі лобіювати український контент в Європі. А може, австрійський досвід буде прийнятий українськими коллегами, які теж почнуть і далі розповсюджувати практику імпровізаційної авангардної музики в українському суспільстві.