2 листопада об 11:00 за київським часом в японській Йокогамі відбудеться фінал дев’ятого Кубку світу з регбі. У вирішальному поєдинку зійдуться Англія й Південно-Африканська Республіка. Телевізійні трансляції вестимуть більше 200 країн світу.
З регбійного матчу між ПАР і Англією починався байопік Клінта Іствуда «Нескорений». Фільм про першого демократичного президента Південної Африки Нельсона Манделу вийшов 2009-го. Це екранізація книги шотландця Джона Карлінга «Гра з ворогом: Мандела й гра, що створила націю» (Playing the Enemy: Nelson Mandela and the Game that Made a Nation). Господарі поля зазнають нищівної поразки від англійців. Присутній на стадіоні Мандела зауважує, що нечисленні темношкірі вболівальники на трибунах вітають кожну успішну дію англійців. За команду ПАР переймаються виключно білі.
Як ілюстрації перших років життя в країні після падіння апартеїду бачимо гуманітарну місію десь у нетрях. Перед волонтеркою вишиковуються напівголі темношкірі дітлахи. Кожному по черзі видають хоч якусь одежину. «О, тобі, неймовірно поталанило, носитимеш регбійку «Спрінгбокс» (прізвисько національної команди ПАР), — звертається жінка до наступного хлопчика. У малого замість вдячності в очах жах, тікає без подарунку.
В часи апартеїду чорному африканцю побачити регбійну форму було майже те саме, що зіткнутися з одностроєм СС тому, хто пережив Голокост. Регбі було привілеєм пануючої білої меншості. Успіхи в грі — приводом пишатися державою, хоча через расистський режим ПАР не допускали до офіційних міжнародних змагань.
Прийняти Кубок світу 1995-го дозволили лише після демократичних змін в країні.
Нельсон Мандела відчуває, що регбі — це ще один бар’єр для порозумінням двох частин його країни. Радники навіть пропонують заборонити гру як символ старого режиму.
Манделу в фільмі Клінта Іствуда грає Морган Фрімен. «Регбі — це політичний розрахунок?» — запитує президента секретарка в одному з епізодів. Перед тим вони відвідали не одну чорну громаду з майже релігійними проповідями-закликами спробувати порозумітися з білими, бо жити їм усім й надалі в одній країні. «Це людський розрахунок», — відповідає помічниці Мандела й втомлено відвертається, вдивляючись у краєвид за вікном автомобіля.
Перед домашньою світовою першістю президент починає активно цікавитися Національною командою. Її капітана африканера грає Метт Деймон. «Як нам надихнути самих себе на великі звершення, як надихнути усіх довкола?», — запитує його голова держави під час аудієнції.
Перед фінальним матчем Кубку світу регбістам ПАР організовують екскурсію в тюрму на острові Роббен. Тут в ув’язненні 27 років провів Нельсон Мандела. Коли Франсуа заходить в його крихітну камеру і розводить руки, розуміє, що може одночасно доторкнутися до протилежних стін.
«І ви пробачили тих, хто вас туди засадив?» — спитає пізніше Манделу.
«Ми тепер більше ніж просто команда», — скаже своїм партнерам Франсуа Піенаара після розмови з президентом. Того року Південно-Африканська Республіка виграла свій перший Кубок світу з регбі. Раділи перемозі усі її громадяни, незалежно від кольору шкіри.
Востаннє ПАР ставали найкращими на планеті 2007-го. До речі, в тому паризькому фіналі обіграли своїх теперішніх суперників по вирішальному матчу. Родоначальники гри англійці лише раз, у 2003 році ставали чемпіонами.
За масштабністю Кубок світу з регбі поступається лише футбольному та Олімпіаді.
Головний трофей турніру — вкрита позолотою срібна чаша, названа іменем англійського школяра Вільяма Вебба Елліса. За легендою 1823 року в містечку Регбі під час футбольного матчу він схопив м’яча в руки і побіг до чужих воріт. Його товаришам така імпровізація на полі сподобалася. Вони вирішили додати цей елемент у футбольні правила, які на той час ще не було остаточно сформовано. В середині XIX ст. у футбол грали всіма частинами тіла. М’яч дозволялося бити руками й ногами. Поняття футбол, тобто «нога і м’яч», з’явилося, аби розділити спортивні забави аристократів, які використовували коней, і простих людей, які ганяли м’яча на своїх двох.
1845 року остаточно затвердили правила регбі, а футбольні — лише 1863-го. Першим футболістам навіть давали золоту монету, яку вони мусили тримати протягом гри, аби не було спокуси схопити м’яча руками.
Із часом футбол стали називати джентльменською грою для хуліганів, а регбі — хуліганською грою для джентльменів. Перша поширювалася переважно серед робітників. Їм подобалася гра, де були заборонені підніжки й удари — бійок вистачало в повсякденному житті. Регбі захоплювалися переважно студенти престижних університетів Британії і колоній, які в жорсткій чоловічій штовханині могли виплеснути зайвий адреналін.
В Києві регбійні трансляції наживо зазвичай можна переглянути виключно в ірландських пабах.
Текст Іван Столярчук
- Що: Фінал Кубку світу з регбі Англія — ПАР
- Коли: 2 листопада, 11:00
- Де: Трансляції — ірландські паби O’Brien’s, вул. Михайлівська, 17а, O’Connor’S, вул. Хорива,15/8.