Пандемія і карантин внесли свої корективи у всі сфери людської діяльності, адже кожний крок тепер супроводжується роздумами про доцільність та потрібність тих чи інших дій.
Одразу ж постало питання про те, що буде відбуватися з мистецтвом і культурою загалом в цій ситуації, адже на наших теренах, на жаль, ця тема завжди викликає хвилювання. Єдиний вихід — піти в онлайн, що стало глобальною світовою тенденцією, яка охопила і Україну. Музеї та галереї активно виставляють свої колекції на сторінках в соцмережах, онлайн проходять лекції та аукціони, проводиться просвітницька робота шляхом публікації різнопланових матеріалів. Удар, звісно, значний, але мистецтво з нашого життя зникати і не думало!
Одним з яскравих прикладів успішного переходу в онлайн є діяльність центру сучасного мистецтва «Білий Світ», який завжди славився своєю відкритістю до нового, тому і миттєво підхопив новий шлях діяльності. За час карантину галерея проводить вже третю онлайн-виставку, в якій знайомить глядачів з різними видами і техніками мистецтва, а також з власною колекцією творів.
Новий «карантинний» формат «Білий Світ» почав з онлайн-проекту художника Єгора Анцигіна «Окрема практика», що тривав з 28 березня до 12 квітня. Він був присвячений його практикам в царині ленд-арту і цій мистецькій практиці загалом. На сторінці галереї у Фейсбуці публікувались фото та опис восьми робіт, які художник створював разом з дружиною Люсею Івановою під час ХІХ ленд-арт симпозіуму у Могрицях, який проходить щорічно з 1997 року. Висвітлення художньої практики митців чергувалось з онлайн-лекцями Єгора Анцигіна про історію ленд-арту.
У своїх роботах Анцигін та Іванова розробляють різні теми, які базуються на різних природних матеріалах і явищах. Крейдяний кар’єр наштовхнув на розвиток теми споглядання навколишнього середовища, закам’яніла модрина — дисонанс історії, розтріскана поверхня землі – алегорія маршрутів, які людина проходить щодня і т.д. А в сімох онлайн-лекціях глядачу розповідали про основних художників, які вплинули на зародження цього виду мистецтва, їхні основні роботи. Окрема лекція була присвячена українським художникам ленд-арту. Всі записи опубліковані на телеграм-каналі, тому кожний охочий може подивитися їх будь-коли.
Наступним проектом стала серія онлайн-виставок колекції галереї «Білий Світ» під назвою «Робота з колекцією». Цей проект має на меті ознайомити поціновувачів мистецтва з творами, які не увійшли до виданого каталогу колекції «Білого Світу». Знайомство із зібранням почалося з корпусу графічних творів, які були створені технікою ситодруку — створення відбитків за допомогою ксилографічних матриць та паперових трафаретів, проклеєних нитками. Такий метод дає більше можливостей для експериментів художнику і більшу унікальність та автентичність для охочих придбати таку роботу.
Онлайн-виставка, яка тривала з 14 квітня до 3 травня, включила в себе роботи тринадцятьох сучасних українських художників, які вже давно відомі як живописці і графіки, та зробили свій внесок в історію українського мистецтва. Серед представлених робіт можна знайти графіку Тіберія Сільваші, Олександра Бабака, Олени Придувалової, Кирила Проценка. Кожна публікація була присвячена роботам окремого автора та супроводжувалась описом творів, біографічними даними або інтерв’ю з митцями. Це не лише репрезентувало колекцію, а й давало поціновувачам мистецтва нову та унікальну інформацію, що знайшло відгук серед глядачів.
З п’ятого травня в рамках «Роботи з колекцією» була представлена нова онлайн-виставка «Об’єм», яка триватиме до 24 травня. В її рамках глядачам представлені скульптури та арт-об’єкти двадцяти одного українського сучасного художника. Серед представлених авторів є вже як відомі Олексій Владіміров, Валерій Басанець, Неллі Ісупова, так і молоді митці Тарас Попович, Люся Іванова та ін. Якщо роботи проекту «Ситодрук» були розділені за автором, то «Об’єм» має свою специфіку — твори кількох скульпторів об’єднуються у серії за схожістю чи протиставленням тем, підходів, матеріалів.
Такий підхід став доволі вдалим, адже допоміг об’єднати дуже різноманітні твори з колекції і водночас показати багатоманіття, яке існує в сучасній українській скульптурі — від декоративної кераміки і «класичного» лиття з бронзи до текстилю і пап’є-маше. Як і в попередній виставці «Ситодрук», кожна публікація супроводжується біографічними даними, інтерв’ю зі скульпторами та описами робіт.
Варто зазначити, що галерея «Білий Світ» ще до карантину успішно освоїла онлайн-простір. Вона має свій акаунт на SoundCloud, де можна прослухати записи інтерв’ю з художниками, а на свій телеграм-канал, окрім інформації з Фейсбук-сторінки, публікує підбірки музики від різних митців. Крім цього теплі стосунки з власними відвідувачами галерея підтримувала завдяки різним конкурсам, як то «Найкраща піжама» на онлайн-відкритті виставки Єгора Анцигіна чи «Фото найкращої крашанки» на Пасху, за перемогу в яких можна було отримати новий каталог «Білого Світу».
Діяльність галереї є чудовим прикладом того, як можна залишатися на плаву і підтримувати зацікавленість у прихильників мистецтва. І не лише під час таких форс-мажорних обставин як карантин, адже вихід в онлайн сьогодні є важливої частиною майже для всіх сфер діяльності людини. Створюючи постійний рух навколо себе цікавими та різноманітними проектами, які залучають художників різних генерацій та підходів, центр сучасного мистецтва «Білий Світ» не забуває і про те, як правильно презентувати це глядачам, як зацікавити, просвітити.
Звісно, відвідати галерею і наживо ознайомитись з творами мистецтва чи поспілкуватись з митцями набагато приємніше, ніж споживати оцифрований продукт, але не варто і відкидати сучасні методи комунікації.
Сьогодні важливо правильно поєднати офлайн і онлайн, знайти баланс, а не віддавати перевагу чомусь одному. «Білий Світ» наочно демонструє цю знайдену гармонію, чим привертає увагу все більшої кількості людей. Після завершення карантину галерея продовжуватиме дивувати своїми виставками та іншими форматами репрезентації мистецтва, а допоки є чудова можливість дізнатись більше про її колекцію та познайомитись ближче з сучасними українськими митцями.
Текст: Анастасія Уразбаєва
