«Разом» —  це цикл статей Kyiv Daily. Герої і героїні цієї рубрики не підписували одне з одним трудових угод, їх мало цікавить корпоративна етика і комерційна вигода — їх об’єднує спільна справа. Справа, яку їм важко назвати роботою (в звичному сенсі цього слова), але над якою вони працюють разом.  Герої цієї розмови — Олег і Олександр Денисенки, батько і син, художник і кінорежисер. 

Трактуючи мистецтво інструментом соціальних змін, вони об’єдналися заради спільної справи. Наші герої прагнуть оновити розуміння благодійності, презентуючи новий вид витончених мистецтв — «Гесографію», а також бренд мистецького вбрання для iPhone AETHER.

Традиційне для цього циклу запитання про те, як і коли ви познайомились, я, вочевидь, можу не ставити…

Олег: Чому ж… Спільна праця нас познайомила по особливому. Впродовж життя кожен з нас займався мистецтвом: Сашко музикою та кінематографом, я графікою, живописом, скульптурою. Сьогодні ж, наша палка любов до мистецтва стала міцним фундаментом спільної праці.

Олександр:  Питання щодо батька й сина, не перший погляд, може видатись не доречним, але насправді, є чи не найважливішим. 

Чого більше в цьому проєкті: стосунків батька й сина, дружби чи співпраці?

Олександр: На поверхні — мистецький проєкт. Ми об’єднались щоб спільними зусиллями реалізувати творчі задуми. Але якщо пірнути до глибин, ми об’єднались, щоб розкрити наші стосунки. Це ре-знайомство уже у зрілому віці, переродження та якісне оновлення стосунків батька та сина. Проект, чи не найважливіший в житті.

Олександре, ви пам’ятаєте якісь важливі уроки батька, якими ви керувалися до цього проєкту? Чи змінилися ви після цього?

Олександр: Як син художника найбільше я взяв, перебуваючи поряд: музику, яку батько слухав; мистецтво, яке він любив; книжки, що він читав. 

Олег:  Мабуть доречно говорити про взаємовпливи. Інтерпретації Сашком “моїх” книжок, музики, на мене також впливали. Й досі впливають…

Як і коли ви придумали цей проєкт? Що стало відправною точкою для «робимо його разом»?

Олександр: Гадаю наша співпраця ініціювалась ще у коли я був підлітком, але тоді, я ще не був готовий. Працюючи та проживаючи в різних країнах, на різних майданчиках, я збагачувався новими знаннями та унікальним досвідом. Кілька років тому, повернувшись з Торонто, я відчув, що зараз відповідний момент, щоб реалізувати те, що задумав десятиліття тому. І паралельно з роботою в кіно, я почав працювати над проектами “Етер” та “Гесографія”.

Із чого складаються проєкти сьогодні?

Олександр: Те, що нас об’єднало, можна умовно назвати трикутником традиції, інновації та благодійності. 

Олег: Об’єднаних ідеєю балансу. 

«Справжнє Мистецтво — це мистецтво мислення. Якщо ти мислиш, ти передаєш не натуру, а свої думки»

Олег Денисенко

Що ж означає слово Гессографія? Самі артоб’єкти складно якось характеризувати…

Олександр: Ця назва поєднює у собі два слова: Гессо — це левкас, сметаноподібна біла ґрунтовка, що накладається на дошку. Графія — графічний рисунок, як базова мова твору. 

На чому заснована Гесографія як новий вид витончених мистецтв?

Олег: Це моя подорож світом мистецтва, як графіка-офортиста через сакральне мистецтво, та живопис до створення нової форми художнього виразу. В певний період своєї творчості я дійшов до межі, коли відчув, що можу творити інакше. Мені забажалося внести в свою графіку колір живопису, а в живопис витонченість графіки. До цих двох елементів додався сакральний ґрунт левкас. Мастихіном я викладав на дерев’яну дошку левкас, гравіював на ному графічні елементи, та кольором наносив лесувальні шари. 

Яким чином в Гесографії поєднуються ці три, на перший погляд, не сумісні види мистецтв?

Олег: Усі вони мають свою характерну мову. Іконописець прагне передати відчуття сакральності, одухотвореності. Живописець мислить кольором, плямами, узагальненнями. Художнк-графік відрізняється від живописця, оскільки сама технологія виконання естампу пропонує більш широку технологічну палітру, а його мова диктує особливий стиль і спосіб створення композиції. Офорт дозволяє втілювати найтонші елементи, витончені лінії, символи, що майже неможливо в живописі. 

Олександр: Гесографія дозволяє робити це все одночасно. У витонченому, багатому деталями та символами графічному рисунку, за допомогою лесувальних шарів створюється  багатоплановість, а сакральне біле тло ілюмінує світлом, що ніби йде з середини та передає повітряну перспективу. 

Здавалось би поєднання непоєднуваного.

Олег: Так. Справа в тому, що мене, як відданого офортиста — хранителя традицій, віддавна захоплювала ідея оновити та оживити естамп, який існував в незмінному вигляді блзизько пів тисячоліття з часів великого Альбрехта Дюрера. Я хотів надати йому особливого звучання через колір, об’єм, та відчуття духовної глибини візантійських ікон. Я займався творчими експериментами, пробував різні фарби, матеріали, робив найрізноманітніші варіанти, шукаючи форму саме ту, особливу для мене форму виразу. Щось ніби виходило, але було й багато невдач… 

Коли після десятиліття мої творчих пошуків, ми з Сашком почали працювати у міцному тандемі, за кілька років спільної праці нам вдалось отримали той результат, яким я собі його уявляв, і я відчув — це саме те, що я так довго шукав. Нам видали патент на Гесографію, а УКУ організував премєрний показ в мистецькому центрі “Білий Світ”. Це і є моментом народження Гесографії. 

«Ми маємо амбітну мету — оновити розуміння благодійності. Багато хто в благодійності бачить пожертву, а ми бачимо інвестицію»

Олександр Денисенко

Олександр: Ми безмежно вдячні кожному, хто розділив з нами цей шлях. Шлях сповнений великої радості, й не менших викликів. Наша велика команда — це неймовірні люди, без енергії та великої любові яких, сьогоднішня премєра не була б можливою. Як не є моживим і той великий шлях, що чекає нас попереду — досягнення наших амбітних цілей. 

Яким ви бачите майбутнє Гесографії?

Олег: Цей художній вираз, можливо, з часом стане в один ряд із офортом, ліногравюрою, ксилографією, літографією…

І викладатиметься окремо?

Олег: Гесографія може зайняти певну нішу як окремий вид мистецтва.З часом, гадаю,   художники будуть працювати у техніці Гесографія і цей вид мистецтва стане надбанням світу.

Олександр: Йде мова про інтелектуальний спадок для майбутніх поколінь, інновація, яка в певний момент стане традицією. І в свою чергу поштовхом до чергової інновації. 

Одним словом динаміка розвитку… Олександре, а як кінорежисер знайшов себе у цьому проекті?

Олександр: Якщо б ви запитали мене, як режисера, що робить фільм видатним, то я б відповів що баланс. Баланс: релевантного послання до глядача, що ставить важливе питання, та має потенціал актуалізувати нас; розважальної вартості, коли фільм запрошує нас до участі в приголомшливій та захоплюючій пригоді; художньої цінності, що проявляється в візуальній естетиці та збагачує нас. І цей принцип стосується не тільки кіно, він так само стосується наших з батьком проектів.  

Тобто вас з батьком обєднює ідея Балансу, як універсального життєвого принципу.

Олександр: Так, для нас обидвох інспірацією є постать Леонардо да Вінчі. Винахідник, художник і гуманіст, усе життя прагнув піднятись в небо, піднятися не тільки фізично. Але й не для того, щоб там залишитись. Він хотів привнести в земний світ відчуття возвишеності польоту. Він намагався знайти баланс, відновити зв’язок небесного і земного. Саме в пошуку балансу у сьогоденні з його новітніми технологіями і зародилась ідея створення ЕТЕР. Я задумав зрівноважити земне — технологію, небесним — батьковим мистецтвом.

Чому саме мобільний телефон?

Олександр: Сьогодні у світі близько мільярду діючих айфонів одягнених у безликі серійні чохли. Вони нічого не кажуть про особистість їхніх власників, а навпаки, розмивають її. Усі ці айфони виглядають як клони, вони з нами щодня, і мене це жахнуло.  

Айфон став ніби продовженням нашого тіла…

Олександр: Так. Він з нами проживає всі наші злети, падіння, виклики. Якщо мистецтво відіграє у Вашому житті важливу роль, то Етер це — спосіб виразити себе через мистецький твір. Тому усі алегорії зосереджені на особистості її власника, з його неповторною: ідентичністю, чеснотами та шляхом до успіху. 

Коли ви творите, коли маєте активну життєву позицію,— неважливо, художник ви, бізнесмен, чи керівник, — ви є лідером. А лідерам особливо потрібне джерело сили. Споглядаючи твори мистецтва, Ви отримуєте доступ в Етер – осідок богів, світ першоідей. Ви надихаєтесь та творите – здобуваєте все нові й нові перемоги.

Якраз хотіла запитати про назву, і вже отримала відповідь.

Олег: І ще дещо, кидаючи виклик статусу кво, ми створили виріб, що повертає високому мистецтву його ужитковість – перші у світі мобільні картини. Вони поміщаються у Вас у кишені. Чи це не дивовижно!

Олег, ви завжди робите проєкти, в яких все поєднується. Зараз «Гесографія». До цього була «Артхімія». Тобто це — синтез якихось складних речей. Вам важлива ця міждисциплінарна територія?

Олег: Як зауважив Сашко, мені найбільше імпонують особистості періоду Ренесансу, коли рамки жанрів були абсолютно розмиті. Ти був просто художником, неважливо чим ти займався. Епоха Відродження зникла — і почала виникати певна «цеховість». В радянські часи на тебе просто вішали ярлик “художника-графіка”. Була «Спілка художників», яка ділилася на секції. Не рідко можна було почути: «Чого ти живописом почав займатися? Ти ж графік, чого ти лізеш до нас?» або «Чого ти скульптури робиш? Ми ж скульптори, не лізь в наш город!».

Вважаю, що варто відроджувати ідею розмиття жанрових рамок. Пабло Пікассо повністю розмив кордони жанрів. Він займався усім: від малюнку до майоліки. Він 14 років малював, як Ілля Рєпін, і наважився це все відкинути, почати пошук, — я знімаю перед ним капелюха і прагну наслідувати його. Він мій еталон. 

Олександр, а як кінорежисер почуває себе на майданчику високих мистців? 

Олександр: “Ars una, species mille.” (Мистецтво єдине, різновидів – безліч). Працюючи над мистецькими проектами, як от Гесографія чи Етер, я застосовую ті ж самі принципи, за якими створюється кіно. Моє велике прагнення – щоб проєкти, над якими я працюю, кидали виклик статусу кво. Мене заводить можливість збагатити світ витончених мистецтв додатковими вимірами. 

Як Ви з батьком знаходите спільне бачення? Коли ви не погоджуєтеся один з одним, ви сперечаєтеся?

Олександр: Сперечаємось звичайно.

Олег: І це прекрасно, бо ми дискутуємо. Суперечка це дещо інше — поділ інтересів на користь однієї сторони.

Олександр: Джон Неш свого часу отримав Нобелівську премію з економіки за “теорію ігор”. Він довів, що у грі, не обовязково повинен бути переможець та переможений. Результатом може бути win-win, тобто «переможець-переможець». А в нашому випадку це  triple-win, оскільки ми прагнемо, щоб окрім нас з батьком вигравало ще й середовище, в якому ми живемо. Тому незмінним супутником “Гесографії” та “Етер” є благодійність.

Чому УКУ? (Український Католицький Університет – прим.ред) З чого розвинулася ідея продати роботи, а частину грошей спрямувати на студентські стипендії?

Олег: Історія нашої співпраці з УКУ сягає більш як десятиліття. Я є давнім та сталим учасником мистецьких симпозіумів УКУ, на яких університет збирає відомих митців, таких як Микола Журавель, Владислав Шеришевський, та інших. Художники створюють картини, які згодом виставляються на аукціоні. Кошти з аукціону покривають стипендії талановитих студентів, яким не по кишені самостійна оплата навчання. Тобто з однієї сторони, це продовження традиції УКУ, а з іншої наша з Сашком ініціатива. 

Олександр: Насправді ми маємо амбітну мету — оновити розуміння благодійності. Багато хто в благодійності бачить пожертву, а ми бачимо інвестицію. Адже Український католицький університет виховує активних людей, місія яких — поліпшення життя суспільства, тобто нашого з вами життя. Нам необхідно навчитись підпорядкувати власні вигоди та інтереси спільному благу. Роль досконалості індивіда, креативності Я, прийшов на зміну індивіда сильного, агресивного, домінуючого в суспільстві і експлуатуючого його. Соціальний інтерес прийшов на зміну егоїстичному. І сьогодні той час, коли ми разом, творячи суспільне благо знаходимо креативне “Я”.

Олег: Для нас це слідування ідеалам просвітництва. Те, що ми ставимо пріорітетом у житті. Адже мистецтво,  має виразний вплив на суспільство, на нас з вами. 

Олександр: Коли під час аукціонів УКУ коли купують картини, вони заряджені унікальною енергією. Ці картини є своєрідним символом, точкою змін. Адже окрім того, що новий власник картини збагачується фінансово — зробивши  інвестицію в твір мистецтва, та збагачується естетично — володіючи прекрасним, він також отримує особливу цінність у вигляді причасності до творення суспільного блага. Він спів-творить якість нашого з вами життя. 

Це майбутня історія? Науковець, який прославить Україну?

Олег: Науковець, медик, вчитель… В першу чергу професіонал, що керується етичними принципами та має благородну мету. Людина з великої букви.  

Олександр: Чим більше буде освічених людей, — людей, які мислять широко, які творять нові парадигми, впроваджують їх у життя, — тим якіснішим буде рівень нашого життя. Це гарантовані інвестиції.

Що є найголовнішим, на вашу думку, в сучасній освіті?

Олег: Мені деколи здається, що нас у школах, інститутах, університетах навчають багатьох непотрібних речей, уникаючи важливих. Вважаю що з дитинства варто навчатись зокрема риториці, щоб вміти вільно висловлювати свою думку.

Голова Національної комісії зі стандартів державної мови Орися Демська сказала: «Така тоталітарна і посттоталітарна модель — знати граматику і не вміти говорити — дуже хороша матриця для того, щоби люди мовчали. Німі на панщину ідуть…»

Олег: Якось один з моїх вчителів сказав: «Кого завгодно, навіть мавпу можна навчити малювати з натури. От людина прийшла з вулиці —  2-3 місяці, і вона нормально намалює той глечик з квіточкою». Справжнє Мистецтво — це мистецтво мислення. Якщо ти мислиш, ти передаєш не натуру, а свої думки.

Олександр: Будь яку освіту варто починати з artēs līberālēs (вільних мистецтв). Це базові інтелектуальні вміння, які передують вмінням специфічним професійним. Це база яку за собою повинні мати усі освічені люди. Зокрема це тривіум: граматика, риторика і діалектика. Граматика — мистецтво складати речення, риторика — мистецтво якісно комунікувати, а діалектика — мистецтво думати, шукати істину, визначити: що правдиве, а що хибне.

І рухатися в цьому.

Олександр: Так. Адже забравши лише один елемент — наприклад риторику з трикутника Ваш “Тривіум” він стає слабшим. 

Олег: А забравши другий — діалектику, розвалюється все.

Олександр: А люди мислячі, люди, які вміють комунікувати — це люди небезпечні.

Олег: Дуже небезпечні.

Попрошу вас представити один одного – коротко, основними акцентами.

Олександр: Завжди рівняюсь на батькові чесноти, такі як: вишуканий смак, різнобічний стиль життя та самозарадність. 

Олег: Мене захоплює у Сашку: тверда віра у свою ідею, завзята упертість та  невичерпний оптимізм.

Які ж Ваші спільні плани на найближче майбутнє?

Олег: Наш власний “тривіум”: Сашко, я та УКУ плануємо кілька виставок “Гесографії” та “Етеру” по світу. Наступним кроком має стати весняна виставка у Нью-Йорку, в Українському інституті на Манхеттені. 

Олександр: Ми віримо, що мистецтво може бути потужним інструментом соціальних змін. Тому незмінним супутником “Гесографії” та “Етеру” є благодійність. В Нью-Йорку плануємо зібрати кошти, на покриття ще кількох стипендій для талановитих студентів УКУ, та рухатись далі.