Разом

Денисенки

«Разом» —  це цикл статей Kyiv Daily. Герої і героїні цієї рубрики не підписували одне з одним трудових угод, їх мало цікавить корпоративна етика і комерційна вигода — їх об’єднує спільна справа. Справа, яку їм важко назвати роботою (в звичному сенсі цього слова), але над якою вони працюють разом.  Герої цієї розмови — Олег і Олександр Денисенки, батько і син, художник і кінорежисер

Трактуючи мистецтво інструментом соціальних змін, вони об’єдналися заради спільної справи. Наші герої прагнуть оновити розуміння благодійності, презентуючи новий вид витончених мистецтв — «Гесографію», а також бренд мистецького вбрання для iPhone AETHER.

Традиційне для цього циклу запитання про те, як і коли ви познайомились, я, вочевидь, можу не ставити…

Олег: Чому ж… Спільна праця нас познайомила по особливому. Впродовж життя кожен з нас займався мистецтвом: Сашко музикою та кінематографом, я графікою, живописом, скульптурою. Сьогодні ж, наша палка любов до мистецтва стала міцним фундаментом спільної праці.

Олександр:  Питання щодо батька й сина, не перший погляд, може видатись не доречним, але насправді, є чи не найважливішим. 

Денисенки

Чого більше в цьому проєкті: стосунків батька й сина, дружби чи співпраці?

Олександр: На поверхні — мистецький проєкт. Ми об’єднались щоб спільними зусиллями реалізувати творчі задуми. Але якщо пірнути до глибин, ми об’єднались, щоб розкрити наші стосунки. Це ре-знайомство уже у зрілому віці, переродження та якісне оновлення стосунків батька та сина. Проект, чи не найважливіший в житті.

Олександре, ви пам’ятаєте якісь важливі уроки батька, якими ви керувалися до цього проєкту? Чи змінилися ви після цього?

Олександр: Як син художника найбільше я взяв, перебуваючи поряд: музику, яку батько слухав; мистецтво, яке він любив; книжки, що він читав. 

Олег:  Мабуть доречно говорити про взаємовпливи. Інтерпретації Сашком “моїх” книжок, музики, на мене також впливали. Й досі впливають…

Разом

Як і коли ви придумали цей проєкт? Що стало відправною точкою для «робимо його разом»?

Олександр: Гадаю наша співпраця ініціювалась ще у коли я був підлітком, але тоді, я ще не був готовий. Працюючи та проживаючи в різних країнах, на різних майданчиках, я збагачувався новими знаннями та унікальним досвідом. Кілька років тому, повернувшись з Торонто, я відчув, що зараз відповідний момент, щоб реалізувати те, що задумав десятиліття тому. І паралельно з роботою в кіно, я почав працювати над проектами “Етер” та “Гесографія”.

Із чого складаються проєкти сьогодні?

Олександр: Те, що нас об’єднало, можна умовно назвати трикутником традиції, інновації та благодійності. 

Олег: Об’єднаних ідеєю балансу. 

«Справжнє Мистецтво — це мистецтво мислення. Якщо ти мислиш, ти передаєш не натуру, а свої думки»

Олег Денисенко

Що ж означає слово Гессографія? Самі артоб’єкти складно якось характеризувати…

Олександр: Ця назва поєднює у собі два слова: Гессо — це левкас, сметаноподібна біла ґрунтовка, що накладається на дошку. Графія — графічний рисунок, як базова мова твору. 

На чому заснована Гесографія як новий вид витончених мистецтв?

Олег: Це моя подорож світом мистецтва, як графіка-офортиста через сакральне мистецтво, та живопис до створення нової форми художнього виразу. В певний період своєї творчості я дійшов до межі, коли відчув, що можу творити інакше. Мені забажалося внести в свою графіку колір живопису, а в живопис витонченість графіки. До цих двох елементів додався сакральний ґрунт левкас. Мастихіном я викладав на дерев’яну дошку левкас, гравіював на ному графічні елементи, та кольором наносив лесувальні шари. 

Разом

Яким чином в Гесографії поєднуються ці три, на перший погляд, не сумісні види мистецтв?

Олег: Усі вони мають свою характерну мову. Іконописець прагне передати відчуття сакральності, одухотвореності. Живописець мислить кольором, плямами, узагальненнями. Художнк-графік відрізняється від живописця, оскільки сама технологія виконання естампу пропонує більш широку технологічну палітру, а його мова диктує особливий стиль і спосіб створення композиції. Офорт дозволяє втілювати найтонші елементи, витончені лінії, символи, що майже неможливо в живописі. 

Олександр: Гесографія дозволяє робити це все одночасно. У витонченому, багатому деталями та символами графічному рисунку, за допомогою лесувальних шарів створюється  багатоплановість, а сакральне біле тло ілюмінує світлом, що ніби йде з середини та передає повітряну перспективу. 

Здавалось би поєднання непоєднуваного.

Олег: Так. Справа в тому, що мене, як відданого офортиста — хранителя традицій, віддавна захоплювала ідея оновити та оживити естамп, який існував в незмінному вигляді блзизько пів тисячоліття з часів великого Альбрехта Дюрера. Я хотів надати йому особливого звучання через колір, об’єм, та відчуття духовної глибини візантійських ікон. Я займався творчими експериментами, пробував різні фарби, матеріали, робив найрізноманітніші варіанти, шукаючи форму саме ту, особливу для мене форму виразу. Щось ніби виходило, але було й багато невдач… 

Коли після десятиліття мої творчих пошуків, ми з Сашком почали працювати у міцному тандемі, за кілька років спільної праці нам вдалось отримали той результат, яким я собі його уявляв, і я відчув — це саме те, що я так довго шукав. Нам видали патент на Гесографію, а УКУ організував премєрний показ в мистецькому центрі “Білий Світ”. Це і є моментом народження Гесографії. 

«Ми маємо амбітну мету оновити розуміння благодійності. Багато хто в благодійності бачить пожертву, а ми бачимо інвестицію»

Олександр Денисенко

Олександр: Ми безмежно вдячні кожному, хто розділив з нами цей шлях. Шлях сповнений великої радості, й не менших викликів. Наша велика команда — це неймовірні люди, без енергії та великої любові яких, сьогоднішня премєра не була б можливою. Як не є моживим і той великий шлях, що чекає нас попереду — досягнення наших амбітних цілей. 

Денисенки

Яким ви бачите майбутнє Гесографії?

Олег: Цей художній вираз, можливо, з часом стане в один ряд із офортом, ліногравюрою, ксилографією, літографією…

І викладатиметься окремо?

Олег: Гесографія може зайняти певну нішу як окремий вид мистецтва.З часом, гадаю,   художники будуть працювати у техніці Гесографія і цей вид мистецтва стане надбанням світу.

Олександр: Йде мова про інтелектуальний спадок для майбутніх поколінь, інновація, яка в певний момент стане традицією. І в свою чергу поштовхом до чергової інновації. 

Одним словом динаміка розвитку… Олександре, а як кінорежисер знайшов себе у цьому проекті?

Олександр: Якщо б ви запитали мене, як режисера, що робить фільм видатним, то я б відповів що баланс. Баланс: релевантного послання до глядача, що ставить важливе питання, та має потенціал актуалізувати нас; розважальної вартості, коли фільм запрошує нас до участі в приголомшливій та захоплюючій пригоді; художньої цінності, що проявляється в візуальній естетиці та збагачує нас. І цей принцип стосується не тільки кіно, він так само стосується наших з батьком проектів.  

Тобто вас з батьком обєднює ідея Балансу, як універсального життєвого принципу.

Олександр: Так, для нас обидвох інспірацією є постать Леонардо да Вінчі. Винахідник, художник і гуманіст, усе життя прагнув піднятись в небо, піднятися не тільки фізично. Але й не для того, щоб там залишитись. Він хотів привнести в земний світ відчуття возвишеності польоту. Він намагався знайти баланс, відновити зв’язок небесного і земного. Саме в пошуку балансу у сьогоденні з його новітніми технологіями і зародилась ідея створення ЕТЕР. Я задумав зрівноважити земне — технологію, небесним — батьковим мистецтвом.

Денисенки

Чому саме мобільний телефон?

Олександр: Сьогодні у світі близько мільярду діючих айфонів одягнених у безликі серійні чохли. Вони нічого не кажуть про особистість їхніх власників, а навпаки, розмивають її. Усі ці айфони виглядають як клони, вони з нами щодня, і мене це жахнуло.  

Айфон став ніби продовженням нашого тіла…

Олександр: Так. Він з нами проживає всі наші злети, падіння, виклики. Якщо мистецтво відіграє у Вашому житті важливу роль, то Етер це — спосіб виразити себе через мистецький твір. Тому усі алегорії зосереджені на особистості її власника, з його неповторною: ідентичністю, чеснотами та шляхом до успіху. 

Коли ви творите, коли маєте активну життєву позицію,— неважливо, художник ви, бізнесмен, чи керівник, — ви є лідером. А лідерам особливо потрібне джерело сили. Споглядаючи твори мистецтва, Ви отримуєте доступ в Етер – осідок богів, світ першоідей. Ви надихаєтесь та творите – здобуваєте все нові й нові перемоги.

Якраз хотіла запитати про назву, і вже отримала відповідь.

Олег: І ще дещо, кидаючи виклик статусу кво, ми створили виріб, що повертає високому мистецтву його ужитковість – перші у світі мобільні картини. Вони поміщаються у Вас у кишені. Чи це не дивовижно!

Олег, ви завжди робите проєкти, в яких все поєднується. Зараз «Гесографія». До цього була «Артхімія». Тобто це — синтез якихось складних речей. Вам важлива ця міждисциплінарна територія?

Олег: Як зауважив Сашко, мені найбільше імпонують особистості періоду Ренесансу, коли рамки жанрів були абсолютно розмиті. Ти був просто художником, неважливо чим ти займався. Епоха Відродження зникла — і почала виникати певна «цеховість». В радянські часи на тебе просто вішали ярлик “художника-графіка”. Була «Спілка художників», яка ділилася на секції. Не рідко можна було почути: «Чого ти живописом почав займатися? Ти ж графік, чого ти лізеш до нас?» або «Чого ти скульптури робиш? Ми ж скульптори, не лізь в наш город!».

Вважаю, що варто відроджувати ідею розмиття жанрових рамок. Пабло Пікассо повністю розмив кордони жанрів. Він займався усім: від малюнку до майоліки. Він 14 років малював, як Ілля Рєпін, і наважився це все відкинути, почати пошук, — я знімаю перед ним капелюха і прагну наслідувати його. Він мій еталон. 

Разом

Олександр, а як кінорежисер почуває себе на майданчику високих мистців? 

Олександр: “Ars una, species mille.” (Мистецтво єдине, різновидів – безліч). Працюючи над мистецькими проектами, як от Гесографія чи Етер, я застосовую ті ж самі принципи, за якими створюється кіно. Моє велике прагнення – щоб проєкти, над якими я працюю, кидали виклик статусу кво. Мене заводить можливість збагатити світ витончених мистецтв додатковими вимірами. 

Як Ви з батьком знаходите спільне бачення? Коли ви не погоджуєтеся один з одним, ви сперечаєтеся?

Олександр: Сперечаємось звичайно.

Олег: І це прекрасно, бо ми дискутуємо. Суперечка це дещо інше — поділ інтересів на користь однієї сторони.

Олександр: Джон Неш свого часу отримав Нобелівську премію з економіки за “теорію ігор”. Він довів, що у грі, не обовязково повинен бути переможець та переможений. Результатом може бути win-win, тобто «переможець-переможець». А в нашому випадку це  triple-win, оскільки ми прагнемо, щоб окрім нас з батьком вигравало ще й середовище, в якому ми живемо. Тому незмінним супутником “Гесографії” та “Етер” є благодійність.

Чому УКУ? (Український Католицький Університет – прим.ред) З чого розвинулася ідея продати роботи, а частину грошей спрямувати на студентські стипендії?

Олег: Історія нашої співпраці з УКУ сягає більш як десятиліття. Я є давнім та сталим учасником мистецьких симпозіумів УКУ, на яких університет збирає відомих митців, таких як Микола Журавель, Владислав Шеришевський, та інших. Художники створюють картини, які згодом виставляються на аукціоні. Кошти з аукціону покривають стипендії талановитих студентів, яким не по кишені самостійна оплата навчання. Тобто з однієї сторони, це продовження традиції УКУ, а з іншої наша з Сашком ініціатива. 

Олександр: Насправді ми маємо амбітну мету оновити розуміння благодійності. Багато хто в благодійності бачить пожертву, а ми бачимо інвестицію. Адже Український католицький університет виховує активних людей, місія яких — поліпшення життя суспільства, тобто нашого з вами життя. Нам необхідно навчитись підпорядкувати власні вигоди та інтереси спільному благу. Роль досконалості індивіда, креативності Я, прийшов на зміну індивіда сильного, агресивного, домінуючого в суспільстві і експлуатуючого його. Соціальний інтерес прийшов на зміну егоїстичному. І сьогодні той час, коли ми разом, творячи суспільне благо знаходимо креативне “Я”.

Олег: Для нас це слідування ідеалам просвітництва. Те, що ми ставимо пріорітетом у житті. Адже мистецтво,  має виразний вплив на суспільство, на нас з вами. 

Олександр: Коли під час аукціонів УКУ коли купують картини, вони заряджені унікальною енергією. Ці картини є своєрідним символом, точкою змін. Адже окрім того, що новий власник картини збагачується фінансово — зробивши  інвестицію в твір мистецтва, та збагачується естетично — володіючи прекрасним, він також отримує особливу цінність у вигляді причасності до творення суспільного блага. Він спів-творить якість нашого з вами життя. 

Денисенки

Це майбутня історія? Науковець, який прославить Україну?

Олег: Науковець, медик, вчитель… В першу чергу професіонал, що керується етичними принципами та має благородну мету. Людина з великої букви.  

Олександр: Чим більше буде освічених людей, — людей, які мислять широко, які творять нові парадигми, впроваджують їх у життя, — тим якіснішим буде рівень нашого життя. Це гарантовані інвестиції.

Що є найголовнішим, на вашу думку, в сучасній освіті?

Олег: Мені деколи здається, що нас у школах, інститутах, університетах навчають багатьох непотрібних речей, уникаючи важливих. Вважаю що з дитинства варто навчатись зокрема риториці, щоб вміти вільно висловлювати свою думку.

Голова Національної комісії зі стандартів державної мови Орися Демська сказала: «Така тоталітарна і посттоталітарна модель — знати граматику і не вміти говорити — дуже хороша матриця для того, щоби люди мовчали. Німі на панщину ідуть…»

Олег: Якось один з моїх вчителів сказав: «Кого завгодно, навіть мавпу можна навчити малювати з натури. От людина прийшла з вулиці —  2-3 місяці, і вона нормально намалює той глечик з квіточкою». Справжнє Мистецтво — це мистецтво мислення. Якщо ти мислиш, ти передаєш не натуру, а свої думки.

Олександр: Будь яку освіту варто починати з artēs līberālēs (вільних мистецтв). Це базові інтелектуальні вміння, які передують вмінням специфічним професійним. Це база яку за собою повинні мати усі освічені люди. Зокрема це тривіум: граматика, риторика і діалектика. Граматика — мистецтво складати речення, риторика — мистецтво якісно комунікувати, а діалектика — мистецтво думати, шукати істину, визначити: що правдиве, а що хибне.

І рухатися в цьому.

Олександр: Так. Адже забравши лише один елемент — наприклад риторику з трикутника Ваш “Тривіум” він стає слабшим. 

Олег: А забравши другий — діалектику, розвалюється все.

Олександр: А люди мислячі, люди, які вміють комунікувати — це люди небезпечні.

Олег: Дуже небезпечні.

Попрошу вас представити один одного – коротко, основними акцентами.

Олександр: Завжди рівняюсь на батькові чесноти, такі як: вишуканий смак, різнобічний стиль життя та самозарадність. 

Олег: Мене захоплює у Сашку: тверда віра у свою ідею, завзята упертість та  невичерпний оптимізм.

Які ж Ваші спільні плани на найближче майбутнє?

Олег: Наш власний “тривіум”: Сашко, я та УКУ плануємо кілька виставок “Гесографії” та “Етеру” по світу. Наступним кроком має стати весняна виставка у Нью-Йорку, в Українському інституті на Манхеттені. 

Олександр: Ми віримо, що мистецтво може бути потужним інструментом соціальних змін. Тому незмінним супутником “Гесографії” та “Етеру” є благодійність. В Нью-Йорку плануємо зібрати кошти, на покриття ще кількох стипендій для талановитих студентів УКУ, та рухатись далі.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *