Історикиня моди та fashion-критикиня Зоя Звиняцьківська разом з журналістом та редактором відділу моди Harper’s Bazaar Ukraine Антоном Єременком побачили потребу у системному описі індустрії й створили Біблію української моди, книжку про людей індустріi.
Це перше видання, що пропонує загальну картину галузі й водночас є джерелом довідникової інформації щодо її ключових учасників.
На сторінках довідника зібрано інформацію про найкращих представників усіх складових індустрії: дизайнерів, стилістів, fashion-фотографів, редакторів модних часописів, топ-менеджерів та рітейлерів. «Портрет» кожного з героїв складається з інформативного тексту, зробленого на основі особистого інтерв’ю, довідки з переліком головних кар’єрних досягнень, а також фото найкращих зразків творчості. Усю інформацію подано двома мовами: українською та англійською.
Антон Єременко, Зоя Звиняцьківська. Fashion Directory of Ukraine. Довідник української моди / — К.: ArtHuss. 2020, 192 с.
УКРАЇНСЬКА МОДНА ІНДУСТРІЯ В ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТІ
Українська модна індустрія — складне, цікаве й дуже динамічне явище. Це не дивно, адже впродовж уже майже 30 років вона розвивається в країні, що стрімко змінюється, долаючи свій шлях від колонії колишнього СРСР до сучасної демократичної держави, і цей загалом дуже швидкий поступ ще й додатково прискорюється періодами особливої турбулентності. Тож модна індустрія, що існує за таких обставин, всотала всі протиріччя, хиби, переваги й особливості життя в постійному русі, життя, де єдина константа — постійні зміни. Тож яка вона, українська модна індустрія?
Перш за все, це індустрія можливостей.
Приголомшливих, майже казкових можливостей. Адже тільки тут можна за 2 роки пройти шлях від заснування бренда до шортліста LVMH Prize, як бренди Paskal, Anna October та Anton Belinskiy, або до презентації своїх колекцій під час тижня haute couture у Парижі, як Ruslan Baginskiy. Тільки тут можливо за кілька років розбудовувати рітейл-імперії та відкривати магазини, які входять у список найкращих у світі, як-от Sanahunt Luxury Department Store, або створювати комерційно успішні лейбли, що продаються у сотнях магазинів по всьому світі, як Ienki Ienki.
По-друге, це індустрія контрастів.
Важкий гламур — і витончена концептуальна мода, найновітніші світові технології — і крафтовий дизайн із ручною роботою, обкладинки Vogue — і Vice, — в українській моді є все й одразу. І треба мати на увазі, що не завжди ці різні речі роблять різні люди. Українська модна індустрія в чомусь схожа на творчість українських фотохудожників Synchrodogs, котрі також є в цьому довіднику: там art і commercial пишуться через кому, модні премії йдуть за мистецькими — і все це про творчість одних і тих самих людей, і скрізь вони зберігають свій власний стиль і свій впізнаваний голос.
По-третє, це індустрія талантів.
Читаючи про кар’єрні здобутки героїнь і героїв довідника (до речі, можна сказати, що українська модна індустрія, особливо в царині fashion-дизайну, має жіноче обличчя — жінок тут набагато більше, ніж чоловіків), ви дуже часто натраплятимете на назви міжнародних нагород, а за межами текстів видання залишиться захват найкращих модних експертів світу з Vogue Italia, LVMH та The Business of Fashion.
За таких обставин не дивно, що українськими прізвищами рясніють списки тих, хто бере участь у найкращих проектах глобальної моди, перемагає в найрейтинговіших конкурсах, входить до топ-переліків, створених найреспектабельнішими ресурсами. Ці прізвища відомі й найвибагливішим покупцям — зіркам, інфлюенсерам і публічним особам на кшталт Мадонни, Кім Кардаш’ян та Белли Гадід, які з задоволенням обирають одяг від українських дизайнерів. Весь світ був у захваті від demi-denims від Ksenia Schnaider, у Colette виставляли у вітринах одяг Paskal, а одяг TTSWTRS, що продавався там само, впродовж сезону доводилося кілька разів дозамовляти.
Безперечно, окремі представники української індустрії моди успішні й добре відомі в світі. Але чи сформована модна індустрія України взагалі? Радше ні. Це не випалена цеглина, яку вже спокійно можна класти в загальний мур, — а радше жива й податлива глина, із якої все ще можна виліпити будь-що, і яка, мов гаряча лава, час від часу вистрілює протуберанцями геніального дизайну, фантастичного стилю, яскравих медіа-проривів або й узагалі небувалих іновацій, якій змінюють самі уявлення про модну індустрію.
Що ж заважає зібранню таких талановитих, креативних, енергійних і працелюбних людей створити національну модну індустрію? Як не дивно, усе ще даються взнаки хиби постколоніальної свідомості, які й нині, 30 років по розпаду тоталітарної імперії, багато в чому формують внутрішній ринок споживання, зокрема моди й одягу. Зневага до всього вітчизняного — чи не найгірший спадок, якій залишився громадянам України від колоніального минулого. Ця проблема долається дуже поволі й дуже локально, переважно в
«просунутих» молодіжних спільнотах із новою європейською свідомістю. Штучна обмеженість внутрішнього ринку стримує розвиток української моди.
Безперечно, цю проблему доведеться вирішувати, до того ж і пандемія кинула виклик концепції глобальної моди та змусила з знову звернути увагу на дещо занедбані було локальні ринки. Але обмеженість ринку має і свої переваги: він жодним чином не стримує творчий пошук митців. Сьогодні українська індустрія моди — це вільна творча лабораторія, де дозволено будь-які експерименти і яка вирощує нові й нові яскраві таланти.
Можливо, саме в цьому полягає її місія в глобальномусвіті моди, який не знає кордонів.
