Перший фешн-довідник

Довідник української моди

Історикиня моди та fashion-критикиня Зоя Звиняцьківська разом з журналістом та редактором відділу моди Harper’s Bazaar Ukraine Антоном Єременком побачили потребу у системному описі індустрії й створили Біблію української моди, книжку про людей індустріi. 

Це перше видання, що пропонує загальну картину галузі й водночас є джерелом довідникової інформації щодо її ключових учасників. 

На сторінках довідника зібрано інформацію про найкращих представників усіх складових індустрії: дизайнерів, стилістів, fashion-фотографів, редакторів модних часописів, топ-менеджерів та рітейлерів. «Портрет» кожного з героїв складається з інформативного тексту, зробленого на основі особистого інтерв’ю, довідки з переліком головних кар’єрних досягнень, а також фото найкращих зразків творчості. Усю інформацію подано двома мовами: українською та англійською.

Антон Єременко, Зоя Звиняцьківська. Fashion Directory of Ukraine. Довідник української моди / — К.: ArtHuss. 2020, 192 с.

УКРАЇНСЬКА МОДНА  ІНДУСТРІЯ В ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТІ

Українська модна індустрія — складне, цікаве й дуже динамічне явище. Це не дивно, адже впродовж уже майже 30 років вона розвивається в країні, що стрімко змінюється, долаючи свій шлях від колонії колишнього СРСР до сучасної демократичної держави, і цей загалом дуже швидкий поступ ще й додатково прискорюється періодами особливої турбулентності. Тож модна індустрія, що існує за таких обставин, всотала всі протиріччя, хиби, переваги й особливості життя в постійному русі, життя, де єдина константа — постійні зміни. Тож яка вона, українська модна індустрія?

Перш за все, це індустрія можливостей. 

Приголомшливих, майже казкових можливостей. Адже тільки тут можна за 2 роки пройти шлях від заснування бренда до шортліста LVMH Prize, як бренди Paskal, Anna October та Anton Belinskiy, або до презентації своїх колекцій під час тижня haute couture у Парижі, як Ruslan Baginskiy. Тільки тут можливо за кілька років розбудовувати рітейл-імперії та відкривати магазини, які входять у список найкращих у світі, як-от Sanahunt Luxury Department Store, або створювати комерційно успішні лейбли, що продаються у сотнях магазинів по всьому світі, як Ienki Ienki.

По-друге, це індустрія контрастів. 

Важкий гламур  — і витончена концептуальна мода, найновітніші світові технології — і крафтовий дизайн із ручною роботою, обкладинки Vogue  — і Vice, — в українській моді є все й одразу. І треба мати на увазі, що не завжди ці різні речі роблять різні люди. Українська модна індустрія в чомусь схожа на творчість українських фотохудожників Synchrodogs, котрі також є в цьому довіднику: там art і commercial пишуться через кому, модні премії йдуть за мистецькими — і все це про творчість одних і тих самих людей, і скрізь вони зберігають свій власний стиль і свій впізнаваний голос.

По-третє, це індустрія  талантів. 

Читаючи про кар’єрні здобутки героїнь і героїв довідника (до речі, можна сказати, що українська модна індустрія, особливо в царині fashion-дизайну, має жіноче обличчя — жінок тут набагато більше, ніж чоловіків), ви дуже часто натраплятимете на назви міжнародних нагород, а за межами текстів видання залишиться захват найкращих модних експертів світу з Vogue Italia, LVMH та The Business of Fashion.

За таких обставин не дивно, що українськими прізвищами рясніють списки тих, хто бере участь у найкращих проектах глобальної моди, перемагає в найрейтинговіших конкурсах, входить до топ-переліків, створених найреспектабельнішими ресурсами. Ці прізвища відомі й найвибагливішим покупцям — зіркам, інфлюенсерам і публічним особам на кшталт Мадонни, Кім Кардаш’ян та Белли Гадід, які з задоволенням обирають одяг від українських дизайнерів. Весь світ був у захваті від demi-denims від Ksenia Schnaider, у Colette виставляли у вітринах одяг Paskal, а одяг TTSWTRS, що продавався там само, впродовж сезону доводилося кілька разів дозамовляти.

Безперечно, окремі представники української індустрії моди успішні й добре відомі в світі. Але чи сформована модна індустрія України взагалі? Радше ні. Це не випалена цеглина, яку вже спокійно можна класти в загальний мур, — а радше жива й податлива глина, із якої все ще можна виліпити будь-що, і яка, мов гаряча лава, час від часу вистрілює протуберанцями геніального дизайну, фантастичного стилю, яскравих медіа-проривів або й узагалі небувалих іновацій, якій змінюють самі уявлення про модну індустрію.

Що ж заважає зібранню таких талановитих, креативних, енергійних і працелюбних людей створити національну модну індустрію? Як не дивно, усе ще даються взнаки хиби постколоніальної свідомості, які й нині, 30 років по розпаду тоталітарної імперії, багато в чому формують внутрішній ринок споживання, зокрема моди й одягу. Зневага до всього вітчизняного — чи не найгірший спадок, якій залишився громадянам України від колоніального минулого. Ця проблема долається дуже поволі й дуже локально, переважно в

«просунутих» молодіжних спільнотах із новою європейською свідомістю. Штучна обмеженість внутрішнього ринку стримує розвиток української моди.

Безперечно, цю проблему доведеться вирішувати, до того ж і пандемія кинула виклик концепції глобальної моди та змусила з знову звернути увагу на дещо занедбані було локальні ринки. Але обмеженість ринку має і свої переваги: він жодним чином не стримує творчий пошук митців. Сьогодні українська індустрія моди — це вільна творча лабораторія, де дозволено будь-які експерименти і яка вирощує нові й нові яскраві таланти. 

Можливо, саме в цьому полягає її  місія в глобальномусвіті  моди,  який  не знає кордонів.

Підтримайте нас, якщо вважаєте, що робота Дейли важлива для вас

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *