У «Втечі з Шоушенка» в’язень, коли дізнається, що «Граф Монте-Крісто» написаний про втечу із в’язниці, вагається, чи не поставити у бібліотеці книжку на поличку з посібниками і підручниками. Репортаж-розслідування Джона Керрейру «Дурна кров» за такою логікою має попрямувати на полицю бізнес-літератури, бо це таки опис масштабного стартапу, але ще й викриття шаленої за розмахом афери.
Елізабет Голмс двадцять два, вона навчається у Стенфордському університеті на хіміка. Виглядає старшою за свій вік. Має за кумира Стіва Джобса, аж до наслідування хиткої ходи і чорних водолазок. Має потужну харизму, сурову вдачу керівника і колосальні амбіції. Елізабет впровадила стартап, який отримав назву Theranos і мав стати революцією в медичному діагностуванні. За суттю це портативний (розміром десь з кредитну карту) пристрій, що за парою крапель крові-з-пальця мав би діагностувати чи не геть все – від маркерів ракових клітин до рівню цукру.
«Theranos» – це «терапія» плюс «діагноз». Перші дослідження відбувалися на онкохворих в термінальних фазах хвороби. Наївний «справдішній» момент: Голмс панічно боялася уколів-голок-крові і наполягала: тільки дві краплі і манюсінький прокол пальця. Але проколи вийшли значно крутішими і кров полилася ріками. Під свій проект до 2015-го бізнесменка зібрала 9 млрд., її приватний капітал нараховував 4,5 млрд. доларів; в 2016 році вона та її компанія збанкрутували «в нуль». Тільки в 2015 році, не дивлячись на те, що обладнання регулярно давало збої, фірма Голмс відправила результати аналізів майже сотні пацієнтам. Пізніша перевірка виявила, що похибка цих аналізів складала від 21% до 146%.
Theranos звинуватили в шахрайстві. Голмс засудили до величезних штрафів і до заборони на десять років займатися бізнесом. Вона зникла з публічного простору, але пообіцяла за цей час удосконалити свою технологію і повернутися з тріумфом.
Дуже гучна історія і стала змістом розслідування пулітцероносного репортера Керрейру. Його книжка – добротна журналістська робота: все підтверджено документами, в потоці фактів (перевірених! засвідчених!) не губляться історії людей, адже на фірмі Голм працювали більше вісімсот робітників, які часто звільнялися. Одна з таких історій, наприклад, – біохімік, який наклав на себе руки, бо його просто вичавлювали на роботі, котра за жодних умов не дала б результату. Втім, «Дурна кров» читається як повільний детектив, а не сухий репортаж. І головне питання не в тому, хто злодій, з цим все ясно від початку. Керрейру намагається збагнути: чому цій жінці і її нічим не підтвердженій ідеї повірили стільки людей – спокушених у бізнесі і комунікації.
Між іншим, Керрейру не приходить під завісу, щоб описати, як занепав медичний стартап. Саме з його публікацій у The Wall Street Journal про Голмс в 2016-у почалося розслідування афери. Згодом було майже дві сотні його інтерв’ю з причетними до роботи Theranos, які стали основою для кримінального впровадження. А чимала частина книжки відверто описує, як Голмс та її група підтримки намагалися пригасити розслідування. І тут детектив «Дурна кров» про безум однієї соціопатки перетворюється на роман-антиутопію, на присуд корпоративній етиці.
Успішність афери Theranos трималася на жорсткому контролі колективу: працівників змушували стежити один за одним, кожен їхній крок на роботі і поза тим відслідковувався службою безпеки, ті, хто витрачали на роботу менше часу, ніж 20/7, тут же отримували звинувачення в нелояльності, звільняли потай, майже вночі і без пояснень. Друга складова успіху – масштабна піар-компанія, яка базувалася не так на перспективності продукту, як на самій Голмс – юна; амбітна; жінка. І нарешті: якась така кризово-максимальна довіра стартапам як апріорі командній роботі; стартами цінні не так ідеєю, як командою; цим хибним уявленням Голмс і скористалася. Керрейру, так здається, здивований зрештою в «Дурній крові» не тим, що афера така була склалася і протривала майже десять років, а тим, що вона кінець-кінцем лопнула.
Є момент в книжці. Фірма уже під загрозою, справи кепські, колектив в паніці. Стає відомо про смерть Стіва Джобса. Офіс вирішує прикрасити помешкання прапорами Apple і влаштувати меморіальну вечірку. Топ-менеджери і директорка носяться містом у пошуках прапорів: їх всі з полиць змели такі ж фанати… Голмс насправді личила чорна джобсівська водолазка. Але часом светрик – це просто светрик.
«Одначе Мозлі не міг похвалитися тим, що цілком розуміє принцип роботи системи Theranos. Коли на обрії з’являлися потенційні інвестори, він вів їх до Шонака Роя, співзасновника Theranos. Шонак був кандидатом хімічних наук і колись разом із Елізабет працював у дослідницькій лабораторії Робертсона у Стенфордському університеті.
Шонак проколював свій палець і збирав з нього кілька крапель крові. Тоді він поміщав кров у білий пластиковий картридж завбільшки з кредитну картку і вкладав його у прямокутну коробку, подібну на тостер. Коробка мала назву «зчитувач». Пристрій завантажував дані з картриджа й передавав на сервер, який аналізував їх і повертав назад результат. Такою була сутність системи тестування крові Theranos».
Текст: Ганна Улюра
