5 жовтня 1948 у повоєнній Франції відбувся перший концерт електроакустичної музики, де звучали «шумові етюди» П’єра Шефера — композитора та активного діяча антифашистського руху Résistance. 5 жовтня 2025 року в Києві (під час війни) відкриється 20-та, ювілейна EM-visia з назвою Résistance. Про все одразу: ретроспективу та підсумки, плани, програму то що Kyiv Daily розпитав композиторку, засновницю проєкту Аллу Загайкевич.

Отже, EM-visia 2025.  Поговоримо про «Résistance», назву та ключову тему цього року.

— Цьогоріч проєкту виповнюється 20 років, він був … скажімо, дуже несподіваний для української спільноти початку 2000-х, коли українська академічна електроакустична музика тільки-тільки піднімалася. На той час вже 5 років існував лейбл Андрія Кириченка та Дмитра Федоренка (KOTRA) Nexsound, відбулися перші «Деталі звуку» Дмитра Федоренка. Але мені, як композиторці та засновниці Студії електроакустичної музики в консерваторії не вистачало майданчика для нашої музики. Отже – EM-visia  вже 20 років. І у 2025 році я бачу її як —  Résistance. З одного боку, опір, як збереження сутності, а з іншого — супротив, як боротьба. Тож — ключові слова опір і супротив.

Résistance — назва  французького  антифашистського руху  під час Другої світової війни.  І відомо, що засновник електроакустичної французької музики (musique concrète) П’єр Шефер був активним учасником руху опору. Власне, загалом повоєнна авангардна європейська музика не була «музикою поза політикою», і певним чином відображала актуальні соціально-політичні настрої. Згадаймо, до прикладу електроакустичну   La fabbrica illuminata Luigi Nono,  чи хорові Nuits Янніса Ксенакіса… 

Résistance для мене це й опір ентропії — ситуації  української музичної культури, яка не швидко реагує на запити громадянського суспільства.  Вона повільно реагує на запити навіть Майданів, особливо Майдану 2014-го року. Ми всі ходили біля оперного театру в 2021 році і бачили, що там заплановано 30 «Лускунчиків»… Сучасна українська музика в прямому сенсі «пробивається» — до державних інституцій. Так хочеться, щоб «український прорив» (Львівська опера!) не зупинявся і проростав – в усіх оперних театрах, філармоніях… і електроакустична музика стала абсолютно звичним явищем української академічної сцени. 

Тому з одного боку, це така посиленна подвійними сенсами назва: французький антифашистський рух, з якого виросла конкретна музика з її активними, соціальними і навіть політизованими сенсами. В Київ на EM-visia мав приїхати з Франції Джіно Фавотті, композитор та викладач електроакустичної музики з  антифашистською і антипутінською позицією. Коли почалася війна, він почав активно лобіювати українську музику у Франції, проводити концерти з українськими електроакустичними творами, та, власне, компонувати твори, навіть в назвах яких, або в концепціях, в їхних структурах закладені дуже точні сенси. Ми будемо виконувати 5 жовтня, до прикладу, його Missile, pièce électronique anti-putin.

Повернуся до подвійних сенсів. З одного боку, наша українська історія опору і нашого пошуку супротиву саме ентропії. З іншого боку — місточок, звʼязок з французькою музикою.

20 років концертів та майстерень електроакустичної музики… Насправді несподівано зрозуміла – вже можна говорити про «покоління EM-visia». 

В ювілейній EM-visia вперше буде брати участь молодий композитор та саунд-артист Федір Першко, чия родина, здається не пропустила жодного електроакустичного концерту за ці 20 років.

Ти побачила, як росли музиканти, змінювалися твої ставлення до музики, це ще твої підсумки за 20 років.  Чому навчила EM-visia  тебе й нашу музичну спільноту?

—  EM-visia навчила не боятися експериментів, ставити високі якісні запити  — стосовно, наприклад, багатоканального звуку, загалом стосовно якості «звуку» на концертах. Ми довгий час працювали  з Олександром Курієм, вимогливим та креативним звукорежисером, який працює наразі в Театрі на Лівому березі, і який насправді заклав основи звукорежисури і звучання електроакустичної музики, її поєднання з інструментами. Ми з ним експериментували ще на початку 2000-х в Будинку звукозапису, виставляли ці багатоканальні системи, шукали, як це має звучати. 

Крім того, ми показали, що наша спільнота цілісна, що ми не боїмося виходів за рамки академічного мистецтва. EM-visia була започаткована як проєкт, у якому завжди були і композитори, і саунд-артисти. Тобто, ми поєднували наче дві різні спільноти, різні сцени, різну публіку! В довоєнний час –  без комендантських годин, ми були не обмежені в часі, і тому  в нас традиційно   дві години звучала музика академічна, потім дві години — саунд-артисти грали великі сети по хвилин по сорок. Це були такі доволі глибокі занурення — і в композиторську творчість, і в саунд-арт.

Ми показували, що спільнота розвивається, що в ній є багато напрямків, що медіа-арт долучається як активна частина музичної культури. І поруч з дуже відомими в світі музикантами зі своїми першими творами виступали студенти, і це дуже важливо. Перша EM-visia відбулася в маленькому просторі Центру Леся Курбаса, вона якось так голосно прозвучала, що нас покликав у «Гоголь-фест» Влад Троїцький, і кілька наших «Ем-візій» відбувалося в Мистецькому арсеналі. Пам’ятаю, студент Максим Коломієць вперше створив твір для ансамблю з електронікою, його п’єса«Стиснене світло» була дуже гарною. Це був 2007 чи 2008 рік. Ще там же звучали твори Любави Сидоренко для віолончелі з електронікою та з відео. Олексій Шмурак  в студентські роки  не надто любив заняття з електроакустичної композиції. А зараз він робить дуже цікаві речі з електронними технологіями. Коломієць так само багато тепер працює з електронікою, з її принципово «інструментальними» засобами. 

EM-visia 2025 – певним чином є відображенням нашого часу, його структури. Ми почуємо, як саме зараз «чують світ» українські композитори в Україні, Парижі, Ізраїлі, Австрії, Німеччині та Словенії. 

Що є спільного в їх  «картинах світу», і чим вони відрізняються.

Цього року мені задзвонив Андрій Бондаренко, відомий композитор, піаніст та музикознавець, який був на першому курсі, коли тільки була заснована студія електроакустичної музики — коли я приіхала з IRCAMа у 1997 році. Разом з ним на курсі були Данило Перцов і Олена Ільницька. Данилові ми присвятили EM-visia у 2023 році. Андрій та Олена не змовляючись підготували твори для цьогорічного проєкту.

Ці твори дуже різні за своїми композиційними принципами та звуковим матеріалом, але це дуже потужні висловлювання. 

Від цих перших студентів, які першими вивчали електроакустичну музику в Україні в EM-visia  ми перейдемо до творчості тих, хто прийшов в електроакустичну композицію в останні роки —  Андрія Барсова, який зараз вчиться в докторантурі, Марії Арестович, яка вчиться зараз в магістратурі електроакустичної музики. Це — перша магістратура електроакустичної музики в Україні, відкрита в Харківському національному університеті мистецтв ім. І.П.Котляревського…

В принципі, напевно EM-visiї я робила в першу чергу для своїх студентів. 

Для них це було дуже важливо. Щоб музика рухалася, мають бути концерти. Студенти мають слухати себе. Вони мають слухати і французів, і німців, і американців, і всіх, але і себе. А ще саунд-артистів. Сміливих, яскравих, зовсім інших людей. Таким чином EM-visia — це  перехрестя. Концепт безкінечного руху.

Зараз я розкладаю перед собою програми минулорічних проєктів:  що я тут хотіла сказати? Що тут було найважливіше? Якихось жанрів на фестивалі у нас один час не було. Ми раділи появі творів з обробкою звуку в реальному часі, появі генеративної композиції… Пам’ ятаю  EM-visia, присвячену тільки українській музиці. І там, наприклад, ми слухали електроакустичний твір для фортепіано з електронікою Кармелли Цепколенко, яка віртуозно виконувала  партію фортепіано.

(Виявилося, до речі що у Олександра Щетинського є електроакустичні твори, але на той момент мені це було невідомо.) 

Цікаво було спостерігати за мистецьким «діалогом» саунд-арту та композиції,  У нас був проект 2012 року, який запам’ятався  виступом Георгія Потапальського з його проєктом генеративної  композиції «Practice of Strings», «Практика струн», в якому він зламав всі стереотипи стосовно «поверхневості» медіа-арту. В його творі проявилися дуже глибокі сенси мистецього освоєння звукової матерії, самої природи інструментальної гри.

В тій же «Ем-візії»  був і твір викладача Краківської музичної академії Міхала Павєлика для ансамблю інструментів та SuperCollider. І дуже цікаво було спостерігати за цим фейерверком «високих технологій».

До того, як перейдемо к главам фестивалю, бо вони є,  хочу попросити тебе підібрати метафору. Чи ти можеш підібрати метафору для EM-visia? 

— Це точно якісь неперіодичні речі, які пов’язані з відкриттями, з виплеском енергії. Перша аналогія — зоряні пульсари. Чи протуберанці на сонці. Несподівано накопичується якась енергія, яка шукає вихід.

EM-visia – проєкт дуже вільний в часі. Іноді її не було два роки, а іноді було два фестивалі за рік. З’являлися яскраві люди та сенси. І вибухало.

Звичайно, добре, коли ти знаєш, що кожного жовтня в тебе є фестиваль. Але в мене так не працює. Якийсь жовтень я чимось страшенно зайнята. Ставимо мою оперу «Вишиваний» у Харківському оперному, наприклад…  Значить EM-visia буде весною. 

EM-visia виникає  природно. Як протуберанці на сонці. Яскраві періодичні  вибухи.

Або неперіодичні вибухи. Структура фестивалю EM-visia цього року. Розкажі про глави. 

«Інструмент»… «Голос»… «Марафон»… (це такий трошки спортивний відділ, може б краще було назвати «бадмінтон»… легка командна гра).  До речі… першим народився відділ Голос. Олексію Сук – не можливо не помітити. У нас «несподівано» з’явилася композиторка  – співачка, яка дуже сміливо працює з електроакустичними засобами. Це дуже пластична виконавиця, яка добре розуміє природу голосу та його можливості. 

Відділ «Інструмент» –  це концерт амбітного EM-visia  – Ensemble, в якому беруть участь музиканти з Києва, Львова та Харкова… та харківський композитор та диригент Володимир Богатирьов. Ідея цього відділу належить Ренаті Сокачик, і ми будемо слухати її перший твір для ансамблю та електроніки.

А потім такий блок різних переважно суперсучасних речей, створених спеціально для EM-visia- 2025. І тут будуть «всі свої». Від Святослава Крутикова – до Антона Стука. Від dalebi  до Георгія Потопальського.

В нас важливі учасники. Кожен з них невипадковий.

Спілкувалася Віка Федоріна

• Що: EM-visia 2025 – RÉSISTANCE
  Де: Національна академія мистецтв України, вулиця Бульварно-Кудрявська, 20
• Коли: 5 жовтня, о 17.00; більше тут.