Наприкінці жовтня в галереї «Хлібня» у Софії Київської відкрився мистецький проєкт «Ковчег». Він складається з дев’яти персональних експозицій сучасних українських митців: Віри Кулеби-Баринової, Олексія Потапенка, Інни Пантелемонової, Олександра Мельника, Миколи Жулінського, Мар’яна Луніва, Ігоря Романка, Надії Мартиненко та Андрія Котлярчука. Кожен з митців є унікальним явищем в українському мистецтві. Київ Дейлі пройде разом з художниками та їх творами в середину «Ковчегу». Зустріч пʼята — Інна Пантелемонова.
Чи є спільна ідея експозиції «Ковчег»? Як ви розумієте сам термін, що став назвою виставки?
— Я вважаю, спільна ідея виставки «Ковчег» полягає в тому, щоб об’єднавшись в творчості традиціями саме української культури, прагненням до перемоги до розквіту рідної країни, донести до всіх небайдужих до мистецтва людей силу та культурну міць нашого народу, нашої української нації. Мистецтво творить естетику нашого середовища. «Ковчег» це те місце в якому зберігається найцінніше для подальшого культурного розвитку у майбутньому — самоїдетифікація себе як українця через творчість.
Чи були такі роботи у цьому проєкті, які ви бачили вперше?
— Я вдячна організаторам проекту «Ковчег» за участь. По-перше: це можливість показати свої картини Україні та світу; по-друге: це нові цікаві зустрічі та знайомства з потужними в своїй творчості художниками з різних міст України. Є картини, які просто вражають своєю енергетикою, естетикою, ідеєю.
Як змінилася ваша мистецька оптика під час війни? Чи стало вам важливіше «пряме висловлювання», пряма оцінка? Як вас, художника, змінила війна?
— Війна зриває маски. Страх війни (її наслідків) витісняє інші страхи та комплекси, які раніше заважали самовираженню себе як художника. Зникає залежність від думки інших з приводу того, що робиш на полотні. На перший план виступають глибинні сенси, які і творять тебе як творчу особистість.
Що вам дає сили працювати тут і зараз? Де й у чому ви їх знаходите?
— Сили дає усвідомлення свого значення в світі в цей час бутя та віра в перемогу.
Чи є важливим художнику (і всім нам) переосмислення ДНК і наративів нації — зараз та після війни?
— Я вважаю, що переосмислення ДНК нації, її наративів є умовою розвитку. Важливо, пам’ятаючи основи традицій свого народу прагнути пропустити їх через призму свого часу та сублімувати в творчість за для культурної еволюції. Єднання думок, сила духу, усвідомлення себе у Всесвіті та всесвіту у собі, прагнення до свого волевиявлення – головні коди української нації.
Справка проєкту
Інна Пантелемонова. Сенси. Senses
Інна Пантелемонова народилася в Одесі. Навчалася у Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті. Стажувалася у Нацiональній академiї образотворчого мистецтва і архiтектури. Член Національної спілки художників України. Живе та працює у Києві.
Твори художниці зберігаються у багатьох приватних колекціях світу – Німеччини, Англії, США, Канади, Мексики, Австралії, України.
Ця частина проєкту зосереджена на осмисленні образу жінки та оприявленні максимально широкого спектру його сенсів, які проявилися і продовжують проявлятися сьогодні – у той час, коли українські жінки здобувають досвід існування в умовах повномасштабної війни.
У рамках циклу «Жінки» художниця Інна Пантелемонова майстерно вибудовує унікальний цілісний світ, який відображає ритуальність повсякденного жіночого життя. Поринути у нього вкрай легко – він приваблює своєю барвистістю, згладженістю форм і внутрішнім багатством дійства. Ми бачимо жінок, праця яких близька до медитативних практик – чи то збирання врожаю яблук і винограду, рубання дров, ловіння риби чи випікання хліба. Спостерігання за ними заворожує, заглиблює й самого глядача у стан, близький до медитації: статичні зображення наче наповнені ритмічними рухами, що супроводжують роботу, – рухами як тіла, так і думки.
У триптихах «Квітка-душа» та «Життєдайність» Інна Пантелемонова занурюється на рівень глибше, звертаючись до універсальних знаків народної творчості. Сама художниця каже: «Символ та колір, поєднані в орнаменти, є втіленнями універсальності та трансцендентної рівноваги, вони допомагають ідентифікувати себе в житті та відчути його наповненість».