11 серпня в музеї «Київська картинна галерея» відкрилася виставка «Український колаж», на який представлені колажні роботи декількох поколінь українських митців. Тому саме про колаж Київ Дейлі поговорив з куратор виставки, колекціонером українського колажу Олегом Василенко та художником Сергієм Святченко.
Художник
Сергій, що таке у вашому розумінні сучасне мистецтво і, зокрема, колаж?
Сергій Святченко: Для мене це величезне поле: від текстильних абстрактних аплікацій, алюмінієвих скульптур, експресивного та концептуального живопису, фільмів і звичайно, колажів, які звертаються до теми людей, музики, кіно, до природи і, нарешті, архітектури. Хоча образотворчі засоби та художні висловлювання рухаються у багатьох напрямках, всі вони обертаються навколо одного й того ж мого естетичного коду МОДЕРНІСТА.
Як і коли ви прийшли до колажу? Колаж вам цікавіший за живопис і комп’ютерні техніки?
С.С.: Я прийшов до колажу найбанальнішим чином подивившись у Харкові в Будинку будівельників у 1974 році фільм «Дзеркало» режисера Андрія Тарковського (1932-1986) і через 2 роки, вже у Києві, в магазині «Закордонна книга» я купив книжку поезій чеського художника Єжи Колажа, ілюстровану його колажами. Ці дві події так вплинули на моє життя, і саме з цієї миті я займаюся колажем вже 40 років. Дві події.
Колаж як художня стратегія відіграє важливу роль у всіх аспектах образотворчих засобів і мох висловлювань. Колаж за визначенням є
змішане середовище, де все реконструюється, розділяється на фрагменти, які потім збираються разом для створення нового сенсу. Таким чином, для мене колаж функціонує як калейдоскоп, що містить події, переживання та настрої з
різних періодів історії чи нашого життя. Колаж розбиває реальності і знову поєднує їх, він грає з нашою інтерпретацією і прочитання світу, в якому ми живемо. В ньому є безпосередність, простота, легкість та чесність, чого немає у комп’ютерних техніках. Фізичний зріз паперу після її відрізання — це те, чим я захоплююсь багато років.
Опишіть свої роботи двома словами.
С.С.: Мінімалізм доведений до майстерності.
Хто і що надихає вас?
С.С.: Щоденна робота, моя сім’я, мої діти і складне життя в мистецтві з маленькими проміжками щастя.
Сергію, ви бачили виставку колажу з вашою участю віддалено, за фотографіями куратора та друзів, та все ж — яке у вас про неї враження? Що вас вразило — нові імена? Нові техніки?
— Я був нескінченно радий: по-перше, тому, що зміг допомогти Олегу Василенку в організації виставки, підняти проєкт на рівень двох країн України та Данії, у продовженні культурної дипломатії, закладеної мною та «Совіарт» наприкінці 80-х. По-друге, взяти участь у ній як художник, який не показував свої роботи в такому обсязі в Києві 38 років.
Це моя посвята тим людям, які бачили мої перші виставки колажу в 1983-1986 роках у Харкові та Києві, завдяки підтримці яких я відбувся як художник. Я впевнений, що одного разу зустріну деяких із них, можливо вже на ретроспективній виставці.
Щодо виставки, її якості та учасників, відвідувачів, які цікавляться, колажем, я побачив, що був великий інтерес, багато глядачів. На мій погляд, Василенко вдалося досягти максимуму з того, що він як куратор хотів досягти. Це радує!
Говорячи про український колаж загалом, і ті ініціативи, які виникли останні роки в цій техніці в Україні, я б назвав позитивними та перспективними. На все потрібен час та терпіння.
Куратор
Олег, як вийшло, що вас зацікавив колаж, які були ваші перші зустрічі з колажем — чиї це були роботі?
Олег Василенко: У 2019-2020 роках колажем ніхто професійно не займався, не було кураторів які б представляли цей напрямок серйозно, це була ніким не зайнята ніша, про це мені тоді сказав відомий український галерист, колекціонер Євген Карась. Тоді ми з ним вирішили, що він допоможе сформувати мені колекцію колажу, коли робіт стало вже близько 100 я задумався над організацією виставки, так і відбулася у 2020 році перша, за довгий час, велика виставка колажу в Мистецькому Арсеналі. Дуже багато різних художників з усієї України зараз є в моїй колекції, так відразу і не згадаю хто був перший чи перша, та й виокремлювати когось не хочу, усі митці по своєму чудові.
Як вас розвиває знання про колаж (і окремо — саме український колаж)?
О.В.: Я б сказав, знання про мистецтво. Ці знання виводять будь яку людину зовсім на інший рівень я вважаю. Але якщо говорити саме про колаж, я ціную і пишаюся знайомствами саме в цьому напрямку сучасного мистецтва. Я пишаюся знайоством з паном Сергієм Святченко, пишаюся і ціную знайомство з Олександрою Чичкан, ці люди стали дуже близькими мені за час підготовки до крайньої виставки.
Як ви познайомилися з Сергієм Святченко? Тоді вже збирались будувати виставку українського колажу?
О.В.: Я познайомився з паном Сергієм вже в процесі підготовки до виставки. Я знав про нього, але був впевнений, що він не дасть роботи на виставку, мені здавалося, що це — не його рівень. Але як виявилося, немає нічого не можливого. Я йому зателефонував, ми обговорили деталі, знайшли спільну мову, у нас співпало спільне бачення куди ми маємо рухатися після виставки і взагалі усе склалося найкращим чином. Загалом пан Сергій дуже багато зробив, щоб вивести виставку на європейський рівень, його знайомства, його дизайн банерів до виставки, це все дуже вплинуло на загальний рівень.
Що вам вдалося на виставці ( що хотілось би додати)?
О.В.: Стосовно саме цієї виставки я б нічого не хотів додавати, усе склалося саме так, як я це бачив. Я хотів показати людям колаж, я це зробив, показавши глядачам найталановитіших митців минулого і теперішнього часу, я познаймив глядачів з цим напрямком сучасного мистецтва і чув лише позитивні відгуки.
Наступні плани — книга, виставки….?
О.В.: Наступні плани — це заглиблення у дослідження колажу, повернутися в минуле, хто, де і коли займався колажем, хто на кого вплинув і рухатися до сьогоднішніх днів, зібрати усю інформацію в одне ціле і можливо випустити монографію під назвою «Український колаж», це буде велика, серйозна і закінчена робота. А стосовно виставок, в майбутньому планується спільна українсько-датська виставка, про яку ми ще будемо говорити з паном Сергієм Святченко, а також дуже б мені особисто хотілося організувати велику виставку пана Сергія в Києві і обовʼязково випустити альбом, про це усе будемо говорити, планувати і втілювати в життя.
Спілкувалася Віка Федоріна
- Коли: до 6 вересня, за звичним графіком роботи: (з 11 до 18 години (крім понеділка та четверга); з 11 до 19 години у вівторок
- Де: вулиця Терещенківська, 9
