Бах, який музикує на клавесині

Ольга Шадріна-Личак

7 листопада на сцені Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського Open Opera Ukraine покаже результати міжнародного німецько-українського проєкту «БахЄднає» – програму з клавесинних концертів Й.С.Баха. 

Її готували спільно студенти камерного оркестру Національної музичної академії України, музиканти Open Opera Ukraine, клавесиністки – викладачки НМАУ ім.П.І.Чайковського Ольга Шадріна-Личак, Олена Жукова і аспірантки Паола Прокопенко та Анна Кільчицька. Онлайн з нашими музикантами працювали відомий київській публіці за постановками «Ациса і Галатеї» Генделя Йорґ Халубек та його колеги зі Штутгартської вищої школи музики. 

Проєкт відбувається за підтримки партнерської програми «Культура для змін» Українського культурного фонду та програми «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» Фонду «Пам‘ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ).

Ольга Шадріна-Личак

Однією з українських кураторок у проєкті є Ольга Шадріна-Личак – їй випало координувати роботу клавесиністок. Вона є також однією з солісток у концерті. Учениця відомої української клавесиністки та піаністки Світлани Шабалтіної, призерка міжнародних конкурсів, стипендіатка Уряду Франції, учасниця численних українських та міжнародних фестивалів, слухачка та лекторка майстер-класів, кандидатка мистецтвознавства, нині вона виконує обов’язки завідувачки кафедри старовинної музики у НМАУ ім.П.І.Чайковського. Меломани Києва та інших українських міст знають Ольгу та її блакитного кольору клавесин як неодмінних учасників барокових імпрез. Студенти консерваторії – як чуйного і вимогливого педагога, цілковито відданого своїй справі. Про клавесин і бароко вона може розповідати годинами, заражаючи своєю любов’ю до світу старовинної музики і його мешканців. В інтерв’ю КyivDaily – частка цієї захопленості та любові.

Ольга Шадріна-Личак: «Сутність барокового мистецтва – це спілкування» 

Як часто клавесинні концерти Баха звучать в Україні?

Звучать, але не можна сказати, що часто. Маю на увазі виконання на клавесинах. Чи не вперше саме на клавесинах в Києві бахівські подвійні та потрійний концерти прозвучали у 1994 році у виконанні Світлани Шабалтіної,  Ельжбети Стефанської та Вольфа Нойперта (диригент – Айдар Торибаєв). У 2005 році відбувся концерт в Будинку органної та камерної музики – тоді грали Світлана Шабалтіна, Ельжбета Стефанська, німецький клавесиніст Зіґберт Рампе (Siegbert Rampe), і у четверному концерті мала честь долучитися до них я. Диригував Герман Макаренко. Пам’ятаю відчуття абсолютного щастя, коли перед репетицією побачила вишикувані на сцені чотири клавесини! Це були два інструменти Світлани Марківни, клавесин з консерваторії та власне з Будинку органної музики. Ще одне виконання цих концертів відбулося 2009 року в Національній філармонії майже тим самим складом (замість З.Рампе грала Наталія Фоменко, диригував Ігор Андрієвський). Були іще виконання – і в Києві, і в інших містах. Востаннє – рік тому на фестивалі BachFest у Сумах. Не завжди в Україні була можливість зібрати в одному місці необхідну кількість клавесинів. Наприклад,  для того першого концерту з-за кордону були привезені інструменти марки J.C. Neupert. Але зараз майже кожен клавесиніст має свій інструмент, інколи навіть декілька: якщо рахувати разом зі спінетами, у Києві сьогодні близько 15 справжніх висококласних інструментів. 

А на концерті «БахЄднає» які будуть інструменти?

Анна Кільчицька гратиме на копії французької моделі, побудованій італійським майстром Гвідо Біцці (Guido Bizzi). Її у 2001 році Національна музична академія отримала в дар від швейцарського фонду «Pro Helvetia» в рамках довготривалої програми співпраці «Schola Cantorum Basiliensis в гостях у НМАУ імені П.І. Чайковського». Цього року академія виділила кошти на поточний ремонт, і зараз клавесин у чудовій формі. Мій клавесин – «фламандець», копія Рюкерса (Ruckers). У 2016 році прекрасний київський майстер Дмитро Титенко виготовив його для мене з матеріалів та за технологією ательє Марка Дюкорне (Marc Ducornet, Франція). Олена Жукова та Паола Прокопенко також гратимуть на власних інструментах – це, відповідно, «француз» і «фламандець», побудовані в 1960-70-х рр. Геррітом Клóпом та пізніше оновлені його сином Генком (Gerrit Klop, Henk Klop, Нідерланди). 

Влітку, наприкінці навчального року, Ви провели надзвичайно цікавий цикл лекцій про барокову інструментальну музику, зокрема і про клавесинну. Особисто для мне відкриттям стало те, наскільки жваво, вільно і багатовекторно проходив обмін інформацією між різними національними музичними школами того часу, як вона засвоювалася і до яких несподіваних результатів це призводило. При тому, що єдиним каналом розповсюдження музики були або ноти, або живі концерти. Якими, на Вашу думку, є роль і місце постаті Баха в цих музично-інформаційних потоках?

Бах над ними. Він, так би мовити, накриває цей простір, підсумовує всі здобутки кінця XVI – першої половини XVIII століття. Бах був обізнаний з усім масивом музики свого часу. В його музиці можемо прослідкувати окремі інтонаційні звороти, мотиви, музичні ідеї, присутні у творах його попередників (наприклад, у Фрескобальді, у французьких клавесиністів XVII століття). Це – потужний ґрунт, на якому зросло його яскраве і своєрідне, абсолютно геніальне мистецтво.

Музика Баха неймовірно прекрасна. Якщо ви вивчаєте її глибше – як вивчають клітину, живий організм, Всесвіт – бачите і її абсолютну досконалість. Це логічна, з математичною точністю розрахована структура. Людині не властива така досконалість. Музику Баха нерідко пов’язують із виявом божественного. І з цим неможна не погодитися.

Ольга Шадріна-Личак

Своїй появі жанр інструментального концерту, сама ідея концертності завдячують епосі бароко. Що для Вас як виконавиці є найцікавішим у цьому репертуарі, зокрема у творах, які обрано для програми?

Дійсно, жанр бароковий, і пов’язаний зі становленням сольного начала. Клавесиністи виконують концерти Баха, включно з п’ятим Бранденбурзьким із розкішною сольною партією клавесина. З іншого боку, в цих творах надзвичайно важливу роль відіграє вміння комунікувати з партнерами. Я багато граю контінуо – це партія клавесина в барокових ансамблевих творах, яка відповідно до традиції епохи спрощено записується у вигляді лише басової лінії з цифруванням. У виконанні це перетворюється на повноцінну фактуру. А вже якою буде ця фактура, залежить від багатьох факторів, але в першу чергу – від уміння клавесиніста «прочитати» загальний контекст твору та відчути, зрозуміти музичні ідеї колег. Тобто клавесиністу залишається значний простір для індивідуального рішення. Причому це стосується не тільки творів, де клавесин задіяний лише в контінуо, адже в процесі виконання завжди можна «вимовити» фразу так, а можна інакше. Величезне задоволення, коли партнери ловлять цей момент музикування, з півфрази розуміють один одного, перебувають у спільному потоці.

Мені здається, що сутність барокового мистецтва – це спілкування, розмова. Звісно, бароко знає великі виконавські склади – наприклад,  французький королівський оркестр Двадцять Чотири Скрипки, Генделівські масштабні оркестри з особливою схемою розсадки музикантів тощо. Але у нашій програмі на першому місці саме камерна комунікація. Фактично, всі партії клавесинів більш-менш рівноцінні, діалог з оркестром виписаний по-бахівськи надзвичайно майстерно і тонко. Тому тут кожен учасник – на вагу золота. І важливо, щоб молоді музиканти активно включалися у цей процес.

Що може стримувати це включення?

Гадаю, певні особливості світогляду. Сучасний світ вимагає від музиканта гнучкості, відкритості й універсальності. Нам важливо донести, зокрема до студентів, які беруть участь у проєкті «Бах Єднає», що зараз у Європі та світі немає жорсткого розподілу на автентистів (як донедавна називали прихильників історично-поінформованого виконавства) та академістів. Наш оркестр гратиме не на барокових струнних, а на сучасних, але обов’язково – в стилістиці бароко! І це – актуальна світова практика. Що краще ви розумієтесь на стилістиці різних епох та історичних періодів, що більшим арсеналом виконавських прийомів володієте – то більше ви конкурентоспроможні та, відповідно, затребувані. При цьому наявність автентичного інструментарію відходить на другий план, набагато важливіше ґрунтовне володіння стилістикою.

Також справа у подоланні стереотипів, які закладаються з самого початку навчання музикантів. Наприклад, поняття «музикування», нажаль, часто має зневажливий відтінок, як синонім такого собі награвання упівсили. Можливо, тут спрацьовують уявлення, які сформувалися на основі виконання музики романтичної доби. Ось є рояль: великі динамічні можливості, педаль – все, щоб було яскраво, масштабно, швидко, голосно. Все, що не відповідає цим вимогам і очікуванням, – награвання. Відповідно, з цим пов’язане й ставлення до репертуару: твори Дебюссі, сонати Гайдна – для слабших студентів, інвенції Баха – для музичної школи. Однак на суперсерйозному Бахівському конкурсі у Ляйпцигу клавесиністи у першому турі грають дві двоголосні інвенції і дві триголосні синфонії! Бо в такій прозорій фактурі, в деталях і нюансах, що так важливі у музиці бароко, одразу чути, який ви музикант.

Те, про що Ви говорите, у певному сенсі – протиставлення традиційним підходам.

Так і є. Хоча, точніше було б сказати – розширення, збагачення традиційних підходів. Барокове музикування у першу чергу ансамблеве, тут немає радикального розмежування на «я соліст» і «ви решта». Навичка музичної комунікації, музикантського cпілкування, вміння вибудовувати музичний діалог є дуже важливою, і виховується вона саме в ансамблевій грі. Класу клавесина у Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського, заснованому видатною українською клавесиністкою і піаністкою Світланою Шабалтіною, виповнилося 25 років. Наші студенти-клавесиністи досить плідно співпрацюють із вихованцями інших виконавських кафедр. Але щоб розвиватися далі, нам потрібне також середовище – щоб поруч на кафедрі старовинної музики викладалися барокова скрипка, віолончель, щоб були виконавці на барокових духових інструментах, лютністи. Мріємо про це, працюємо і сподіваємося, що колись це стане реальністю. 

Музиканти ХVI-XVIII століть, на мою думку, були в певному сенсі кращими за нас – більш універсальними, мобільними. Кожен грав на кількох музичних інструментах – це було нормою. Обов’язково співали. Вміли імпровізувати, грати контінуо за цифруванням, орнаментувати. В нотах не було жодних виконавських вказівок – артикуляційних, аплікатурних, динамічних, але музиканти  знали, як працювати з цим матеріалом, як грати. А ось іще такий приклад. У співака заболіло горло, його нема кому замінити, бо у небагатому церковному приході музикантів мало. Він бере свою, скажімо, скрипку і грає на ній партію, яку мав заспівати – з тими виразністю, фразуванням, пунктуацією, які відповідають вербальному тексту вокальної  партії. Це зовсім інша культура, відмінна від сучасної, спосіб життя і мислення. І нам є чого повчитися у попередників!

Концерт відбуватиметься без публіки у залі, слухачі зможуть приєднатися лише в онлайн-трансляції. Чого Ви очікуєте? Як налаштовуєтеся?

Сподіваюся, що все вдасться, і ми отримаємо новий досвід та партнерів для подальших барокових ансамблевих проектів! Ми раптово опинилися у нових умовах. І якщо не пристосуємося до них, не зможемо чи не захочемо змінюватися – ризикуємо втратити свою професійну діяльність, яка фактично є нашим життям. Перший шок минув і у нас немає іншого виходу, аніж адаптуватися і йти далі. 

  • Що: Онлайн-трансляція концерту «Бах єднає!»
  • Де: На сцені Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського
  • Приєднатися за посиланням.

Текст: Юлія Пальцевич

Фото: Валентина Овсейчик, Євгеній Маляревський та надані Ольгою Шадріною-Личак

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *