Хайпу навколо технологій не бракує. Що ще так займає увагу підлітків, як не новий вихід смартфона, комп’ютерної гри чи відеоблоґу, який розповідає про нові застосунки?
У книжці Тужикова «Коротка історія технологій, або Як зрозуміти свій ґаджет» диво технологій не в тому, що вони доступні і ними легко і приємно користуватися. Книжка розповідає, як вони влаштовані та який шлях прийшли до того, якими є зараз. У цьому значно більше дивовиж. І все ж, таких, які можна пояснити.
«Коротка історія технологій» розвінчує уявлення про ґаджети як щось самозрозуміле й «і так наявне». Вона заохочує віднайти цікавість технологій не в інструкціях з користування, в нових застосунках та іграх, а у тому, як вони створені. Книжка показує історію технологій як колективний процес, де кожен дослідник завдячує своїм винаходам попередникам, а це якоюсь мірою запрошує замислитися чи (для початку) помріяти про майбутнє винахідника. Є ж у переліку чільних винахідників (майже) виходець з України, а ще — там не лише чоловіки.
«Коротка історія…» справді коротка — тут трохи більше ста сторінок і чимало ілюстрацій. Але таки насичена. Від короткого огляду наступництва винаходів і винахідників переходимо до тематичних розділів і дізнаємося про інтернет речей, штучний інтелект, біткоїни, стартапи, роль Кремнієвої долини для інноваторів, нано-, біо- і квантові комп’ютери. Книжка дозволяє зазирнути у можливості та винаходи, яких невдовзі можемо очікувати. Яскравих прикладів новинок тут вистачить на кілька розмов, як-от зубної щітки, що може виміряти стан організму і одразу передати дані стоматологу або ж приладу, що дозволяє силою думки пересувати мишку. Про небезпеки та побічні ефекти таких новацій автор теж заохочує замислитись.
Окрім прикладів і перспектив, є у книжці й про засади, принципові для розуміння технологічного світу й того, що йому передувало. Захоплення комп’ютерними технологіями та інтернетом автор пояснює потребою людей комунікувати, тож у короткій історії технологій є й коротенька історія способів комунікації. А ще тут знайшлося місце не тільки для хакерів і винахідників, а і для філософів та письменників. Приклади Тужиков наводить не лише зі світу вже створених чи сподіваних винаходів, а й з уявлень — минулих і теперішніх — про те, що може бути. Переважно з відомих фільмів і книжок.
Книжка цілісна і водночас дає підказки, куди далі рухатись, що ще прочитати за певною темою. Іноді автор прямо радить якусь книжку. Доброю підказкою є й три ілюстровані розвороти про людей, які доклалися до винаходів у цифрових технологіях.
Ілюстрації Наталки Сойко супроводжують тезу Тужикова про технології як щось незвичайне й не таке самоочевидне, як здається у буденному житті. Головний герой ілюстрацій — хлопець у червоному светрі, якого всюди супроводжує собака. З ним знайомимося на обкладинці, і, певно, слід його сприймати за читача цієї книжки. Світ технологій, у якому мандрує цей персонаж, зображений неочевидно яскравим і жвавим, доста так, як бачить його залюблений у точні науки автор.Персонаж тут не пасивний, а технології не вбачаються йому звичними сірими пристроями; на малюнках він ніби перебуває всередині технології, звідки добре видні їхні внутрішні захопливі можливості.
Це важливо, що технології майже ніколи не зображені без людей (на малюнках чимало й інших персонажів). Книжка переконує: технології є людським витвором, і керовані теж людьми. «Інтернет, на жаль, не став панацеєю, адже ним користуються не лише вчені та інтелектуали, а й зловмисники, політики, підлітки, митці та нероби. Тому йдеться не про можливості які дає інтернет, а про те, хто цими можливостями може скористатися». Тому в онлайн-світі важлива дієва проактивна позиція. Автор дає кілька підказок щодо цього — від правил кібербезпеки, дотримання яких покращить інтернет-досвід, до участі у хакатонах (але це пізніше), створення свого страт-апу або ж навіть амбіції долучитися до винайдення нових технологій. А, як відомо, чим сучасніші в країні технології, тим вона успішніша.
І насамкінець. Важливо, що книжка заохочує ставити питання і критично ставитися до того, як запрограмовані технології. Якщо будинок буде керований цифрою, то як убезпечити його від злодіїв? Якщо віртуальна реальність з виходом в інтернет має доступ до обличчя, то чи не використають ці дані для стеження? Чи мають роботи свідомість і чи можуть бути самокерованими? Детального обговорення чи тим паче відповідей у книжці немає, але це таки коротка історія. Починати з неї можна сміливо.
Текст: Орися Грудка
Андрій Тужиков. Коротка історія технологій, або Як зрозуміти свій ґаджет / – Чернівці: Чорні вівці; Книги – ХХІ, 2018. 112 с.
