«Рівність. Турбота. Доброта». На першому ж занятті після довгих літніх канікул учні повторюють принципи взаємодії в колективі. Все звучало б переконливіше, аби Аманда в цей момент не прилипла до стільця мокрою сукнею, через яку просвічується білизна.
Її на перерві облив з голови до ніг содовою однокласник, а двійко популярних дівчат зняли відео і уже виклали в блоґ. (В усі часи і в усіх країнах світу хлопці-підлітки отримують в користування один той самий підручник «Як привернути увагу дівчини, що тобі сподобалася, найтупішим із можливих способом»). Навчальний рік у Аманди буде нелегким, і не лише тому, що вона закохалася в того аматора-содового-омивання Адама. В її школі є прекрасна традиція: старші учні опікуються першачками, кожному призначають одного підопічного. Амандин же протеже – її ровесник і однокласник, він є новеньким в школі, його звати Ларсом, і у Ларса – синдром Дауна.
Ларс і Аманда досить складно налагоджують комунікацію, але зрештою зближаються. А потім стається те, що мало статися, – Ларса починають цькувати, і це інтернет-булінґ, в реалі всі зберігають позірно коректну поведінку. Аманда долучається до переслідувачів. Передбачуваний конфлікт насправді. Всі дорослі на появу в класі Ларса реагують злегка неадекватно, вони бояться реакції підлітків на особливу дитину (хоча розмах того, що накоїла Аманда та її однокласники, таки шокував). Наприкінці повісті мудра подруга Аманди скаже: «Тобі легше думати, що всі тебе ненавидять». Те саме і шкільний консультант, і батьки повторюють: «Ненавидіти себе легше, ніж інших». До цієї максими зводиться історія? Так, як ти ставишся до себе, то так до тебе будуть ставитися й інші? Ларс не здається собі смішним, він дуже серйозна і захоплена дитина. Але наприкінці повісті він скаже: «Ларс таки ЛОЛ». Що?! Те, як до тебе ставляться, таким ти і стаєш?.. Тим ця повість і прекрасна: вона не дає однозначних відповідей, тільки знову і знову множить питання про мораль і етику. Ларс – не його діагноз. Аманда – не її помилки. Але Ларсу жити з його діагнозом. А Аманді – з її помилками.
А важливим є насправді, що цькування відбувається на закритому запароленому сайті: малята в реалі і в інеті – зовсім різні; і авторка повісті не береться називати це лицемірством, бо це таки не воно, це щось ще гірше. Батьки не є частиною світу підлітка, в оповіді від першої особи (Аманда говорить) про батьків ми чуємо небагато. Але навіть про змішаний шлюб батьків Кая (це друг Аманди) дізнаємося. У Ларса нема матері, жодної згадки про неї в повісті не буде. І ніхто про неї нічого не спитає. Є тактовність і є бажання нічого не знати про біди інших. Є двоєдушність і є обґрунтоване відчуття безкарності.
Інклюзія – значить, буття частиною чогось цілого, включення і поступове входження в систему загальних цінностей. «Ларс.LOL» написаний про інклюзивну освіту та її проблеми, тільки ця повість не про Ларса, а про Аманду. Це вона робить помилку, яку має виправити і спокутати тим провину, – про це книжка. Тому в назву винесене не ім’я хлопчика з синдромом Дауна, а пароль, який відкриває вхід на сайт, де викладають фото і образливі коментарі про нього. Ларс – фанат Гаррі Поттера. Зближення Аманди і Ларса починається з Вінґардіум Левіоса, яке викрикує Ларс. Це заклинання на левітацію (читай: апеляція до піднесеного), і це заклинання не діє на людей. Ларс намагається створити заклинання, яке змусить всіх говорити правду. Зрештою він таки створить заклинання разом із Амандою: під його дією люди завмирають і замовкають. Бог із нею із правдою, для початку помовчіть і не говоріть брехні?
Книжка Ібен Акерлі адресована молодший підліткам, але нюнькатися з ними тут ніхто не буде: якщо коїте бозна що, вас прямо назвуть мудаком; якщо попросили вибачення, не сподівайтеся, що вас розхвалять за сміливість і автоматично простять зраду. Все як в реальному дорослому світі. Сурова скандинавська дитяча проза, ми її прийоми уже добре знаємо – нічого на дурняка тут не отримаєш, ні любові, ні поваги, доведеться попрацювати над собою.
Герої Акерлі не чують і не розуміють один одного. Найкращі подруги обмінюються віршами: одна певна, що чітко повідомила: «Ти пробачена», друга певна, що їй чітко повідомили: «Ти мені не потрібна». Юнак обливає дівчинку водою, збиває її з ніг футбольним мечем, обзиває зрадницею – і певен, що вона зрозуміє послання: «Ти мені подобаєшся». Добре, що можна зрештою обнятися з подругою – і порозумітися. Добре, що той юний йолоп зрештою просто її поцілує. Зрештою, це тільки п’ятий клас і попереду довге-довге життя. Апарекіум! – і хай проявиться все доті невидиме… Правда, на людей і це заклинання не діє.
«Усі погляди тепер знову приковані до мене з Ларсом.
Ларс, зовсім не соромлячись, стоїть і чекає, поки я достатньо зберуся, аби відповісти йому на “привіт”, але я так і не можу вимовити це, не запинаючись. Зрілий та сміливий Ларс, який став підопічним, стоїть перед слабкою і скутою дурепою, яку турбує більше, що скажуть чи подумають інші, ніж те, як стати хорошим наставником.
Тепер, здається, Ларс теж починає помічати всі погляди, звернені на нас, тихо й невпевнено звертається до мене:
–Амандо.
Ларс дивиться на підлогу і втуплюється у свої черевики. Я досі не можу нічого сказати, і паніка в мені росте»
Текст: Ганна Улюра
