«Лірична сонатна тріада». Концерт другий

лірична сонатна тріада

У другому своєму фортепіанному речиталі у рамках циклу «Шуберт, Сильвестров: лірична сонатна тріада» піаніст Євген Громов продовжує проводити неочевидні, на перший погляд, паралелі між композиторами та епохами. Концерт відбудеться 22 квітня о 19.00 у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України.

Насправді паралелі між австрійським класиком ХІХ століття Францом Шубертом і сучасним українським композитором Валентином Сильвестровим мистецтвознавці й критики проводили вже неодноразово. Сильвестрова часом навіть називають «українським Шубертом» – за мелодії в дусі раннього романтизму, ліризм, щирість і позірну простоту висловлювання. Втім, як правило інтерпретаторам ідеться саме про пізню, зокрема теперішню творчість митця у стилістиці «нової простоти». 

Громов зауважує близькість із Шубертом на основі ранніх, аванґардних робіт Сильвестрова, переконливо демонструючи ту ж таки ліричну сутність цієї музики. 

У концерті прозвучить «Тріада» для фортепіано (ще студентська робота Сильвестрова), а також написана вже зрілим майстром, лауреатом кількох міжнародних композиторських премій, Третя фортепіанна соната. «Тріада» створена упродовж 1961 – 1962 років. Це цикл із 13 п’єс, об’єднаних у три розділи. Сюди входять «Знаки» (присвята піаністу Борису Деменку), «Серенада» (присвята дружині Ларисі Бондаренко) та «Музика сріблястих тонів» (присвята музикознавиці Галині Мокрєєвій). Твір захоплює ясністю, прозорістю фактури, що у сполученні зі складністю музичної мови, здавалося б, відсилає до нововіденської школи. Але за ілюзорними «шенберґівськими» гармоніями стоїть, радше, класико-романтична традиція, тінь Моцарта, Шопена, Шумана й Шуберта.

Третю фортепіанну сонату створено 1979-го. Композитор тут уперше звертається до нового для себе жанру: постлюдії. Постлюдія є смисловим центром твору, де поєднується із хоральною фактурою та атональним мереживом. Звідси, власне, бере початок так звана «постлюдійність» як стильовий прийом і як особливий тип висловлювання сучасного композитора. Загалом сильвестрівські фортеп’янні сонати вражають свіжістю музичної мови, витонченістю сонористичних прийомів та полістилістилістичною імпровізаційністю. Безумовно, вони є справжніми перлинами жанру в українській музиці.

  • Програма:
    В. Сильвестров – «Тріада», 13 п’єс для фортепіано,
  • Ф. Шуберт – Соната № 8 («Незавершена») фа-дієз мінор для фортепіано, D. 571/604/570 (викінчив Вільям Карраган, 1978),
  • В. Сильвестров – Соната № 3 для фортепіано
  • Ф. Шуберт – Експромти для фортепіано, тв. 90, D. 899 №№ 2–4

Квитки тут

  • Що: сольний концерт Євгена Громова
  • Де: національна філармонія України
  • Коли: 22 квітня, 19.00

Текст: Олеся Найдюк

Фото: Дмитро Головченко

Підтримайте нас, якщо вважаєте, що робота Дейли важлива для вас

Возможно вам также понравится

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *