В Україні створили Лятошинський-клуб. З якою метою існує спільнота — розповіли Євген Карась, Володимир Шейко, Яна Шлябанська, слухачі концерту.
23 січня відбулося відкриття Лятошинський-клубу — нової спільноти, що покликана просувати незнану та маловідому українську музику на батьківщині та у світі. На честь цієї події Kyiv Symphony Orchestra під орудою головного диригента Луїджі Ґаджеро виконав програму “Голоси. Українська музика ХХ–ХХІ століть”, де прозвучали довгоочікувані прем’єри українських інструментальних творів ХХ – початку ХХІ століть. Вперше були виконані “Кварти” Бориса Лятошинського (1916–1919), “Голоси” Євгена Станковича (1966) та “З’ява” Євгена Петрова (2021).
Лятошинський-клуб — це спільнота пасіонаріїв від культури та бізнесу, покликаних відкривати, примножувати та просувати українську музику на батьківщині і для всього світу. Ім’я Бориса Лятошинського — видатного композитора і класика української музики — зовсім не випадково називає цю спільноту. Сьогодні, коли нація переживає новий етап самоідентифікації, необхідно знову об’єднуватися на користь нашої культури. Отож, програма концерту 23 січня поєднала “голоси” авторів різних поколінь — Бориса Лятошинського, Юрія Іщенка, Євгена Станковича та Євгена Петрова. А в майже повному концертному залі зібралися поціновувачі музики та професіонали з різних сфер для того, щоб підтримати відкриття невідомої та рідко виконуваної української музики та ініціативу створення клубу, що покликаний зробити цю практику постійною.
У рамках концерту прозвучала прем’єра твору переможця Всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика Євгена Петрова, а також прем’єра опусу Євгена Станковича, що вперше був опублікований у грудні 2021 року у другому томі “Антології камерної української музики” від Українського Інституту. Партнерами заходу став Kyiv Symphony Orchestra. Про те, яким був концерт “Голоси. Українська музика ХХ–ХХІ століть” та чому важливим є існування Лятошинський-клубу розповіли слухачі: Євген Карась, Володимир Шейко, Яна Шлябанська, Валентина Кравченко, Катерина Гладка, Світлана Ахремова, Андрій Мерхель, Ірина Прокоф’єва.
Євген Карась, президент Асоціації діячів сучасного мистецтва України: “Нині як ніколи важливо сформувати міжнародну суб’єктність сучасної України, її ідентичність, в тому числі звукову, музичну — нові міфи, новий “іконостас” героїв та явищ. Спадок Лятошинського — це та епоха музичної історії, яку дуже важливо усвідомити, описати і репрезентувати. Лятошинський-клуб, який об’єднав фахівців, нащадків Лятошинського, композиторів, документи, твори, виконавців, меценатів, поціновувачів української сучасної класичної музики, виконує надзвичайно важливу роботу. Концерт вразив продуманістю програми і високим рівням виконання, тому, крім вдячності, хочеться побажати багато прихильників, надійних і відповідальних партнерів та допитливих слухачів”.
Володимир Шейко, директор Українського інституту: “Мені дуже імпонує ідея Лятошинський-клубу, втілена, зокрема, у цьому концерті, а саме ідея вивчення, відкриття, виконання, популяризація спадку найвидатніших українських композиторів та введення української музики у міжнародний контекст. З досвіду Українського інституту можу сказати, що навіть ім’я Бориса Лятошинського є незнайомим для більшості провідних європейських оркестрів і диригентів. Тому промоція музичного спадку України — важлива складова культурної дипломатії сьогодні”.
Яна Шлябанська, композиторка: “Продовження традиції, школи є важливим для молодих композиторів не лише з позиції самоусвідомлення себе як частини тривалого культурного процесу, але і як доказ його наявності та безперервності. Чи повинна в Україні звучати українська музика — питання з очевидною відповіддю, та протягом тривалого періоду це також і завдання з неочевидним рішенням. Тому я тішуся відкриттю Лятошинський-клубу — це одна з культурних перемог у теперішній війні, і ми заслуговуємо його мати. Концерт включав твори композиторів різних поколінь, тож дав можливість подумати про те, як змінюється українська музика і чи є вона частиною світових процесів у мистецтві. І якою б не була відповідь, круто вже те, що можна прийти і впевнитись у тому, що ми, щонайменш, є. “Наймолодшим” твором вечора була “З’ява” Євгена Петрова. Мрію, щоб таких “з’яв” прибувало”.
Валентина Кравченко, студентка Музичної академії: “Музика Бориса Лятошинського є безумовно непересічним явищем, але, на жаль, творча спадщина композитора залишається не настільки відомою, як хотілося б. Отож, дуже важливо влаштовувати такі концерти, що популяризують творчість класика української музики та поширюють, відкривають імена його послідовників. Упродовж концерту можна було помітити один нюанс: люди аплодували між частинами твору. З одного боку, це може нащурити професійну публіку, яка знає “традиції” слухання симфонічного циклу. Але ж з іншого боку, в цьому факті є і великий плюс, бо це означає, що українська класична музика починає цікавити не лише професіоналів, але і набагато ширшу аудиторію. Думаю, що Лятошинський-клуб — це саме така спільнота, завдяки якій ми зможемо почути ще багато прем’єр прекрасних творів у професійному виконанні, що будуть вражати, епатувати та наштовхувати на роздуми”.
Катерина Гладка, культурна журналістка: “Уперше я почула музику Бориса Лятошинського на музичній літературі в музичній школі, де навчалася. Вже зараз розумію, який був кайф все це слухати, ніби “на виріст”. Обожнювала ці заняття. А тепер у Києві відкрився Лятошинський-клуб, і навіть сама назва відсилає мене кудись у 1930–40–ві роки, коли такі спільноти для Києва були природнім культурним явищем. І ось в моєму місті відбуваються свої органічні процеси. Перший великий захід відбувся у залі Kyiv Symphony Hall, що всередині ЦВК. Приємно було, що майже вся вона була заповнена. А це значить одне — є запит:а власний код, на повернення ідентичності, на щось більш стале. Kyiv Symphony Orchestra мені склали приємний пазл із харизми, артистичності, вільності на сцені та майстерності. Знаю, що усі, кому потрібно, точно не проігнорують створення цього клубу, бо це більше, аніж про музику — це про нас і наше київське культурне життя (і не лише київське, авжеж)”.
Світлана Ахремова, фрілансерка, відвідувачка концертів класичної музики: “Побачивши подію Лятошинський-клубу за участі цілого симфонічного оркестру, я здивувалась, що не чула про цей клуб раніше. Але як виявилося, це був перший концерт клубу. Мій нюх на вартісні події мене знову не підвів. Зі смаком підібрана програма та прекрасне виконання. Це був дуже атмосферний концерт українських композиторів ХХ–ХХІ століття, у передмовах розповідали про життя Бориса Лятошинського та його листування з коханою жінкою. Засновниками клубу започаткована важлива просвітницька справа — озвучення раніше невідомих творів. Сподіваюсь, скоро їх можна буде вільно слухати, тож чекатиму на нові події”.
Андрій Мерхель, композитор, керівник Sed Contra Ensemble: “Такі концертні програми — важливий імпульс для оновлення нашого усвідомлення власного музичного надбання. Різні “голоси” композиторів, що вони так органічно перепліталися крізь дещо приховану концепцію ідилій, створювали особливу камерну атмосферу попри кількість музикантів, слухачів та масштаби зали. Окремо варто зазначити, що на таких концертах ми чуємо та бачимо формування інакшого ставлення до культури звуку в оркестровому виконанні, а саме тембральну диференціацію стилів. Це додає додаткового прагнення спостерігати за наступними проєктами команди”.
Ірина Прокоф’єва, Програмна директорка Українського інституту 2018–2021: “Українська культура містить низку забутих імен і творів ХХ століття (і не тільки), які ми щодня маємо віднаходити, перевідкривати та робити знаними для всіх. Саме для цього ми (Український інститут) видали дві антології камерної музики, які увібрали твори українських композиторів 1960–1970–х років. Деякі з цих творів за десятиліття свого існування ніколи не виконувались публічно, а деякі набирались для видання з рукописів. Друга збірка вийшла друком у грудні 2021 року, а вже у січні твори зі збірки були виконані на концерті-відкритті Лятошинський-клубу. Таке продовження одного проєкту іншим свідчить про те, що ми робимо важливу спільну працю. Вірю, що обидві ініціативи дозволять все більшій кількості слухачів знайомитись із доробком українських композиторів (не тільки в Україні, а і за кордоном)”.
Інформація про Лятошинський-клуб доступна на сайті та сторінці Лятошинський-клуб / Lyatoshynsky Club у Facebook.
На фото Любов Морозова, засновниця, директорка Лятошинський-клуб, Анна Ставиченко, виконавча директорка ЛК. Фото: Аліна Гармаш
