Лятошинський камерний

Камерні твори

У Національній філармонії України триває фестиваль камерної музики «КVІНТОФест». 23 вересня у його рамках відбудеться концерт із камерно-інструментальних творів Бориса Лятошинського (1895 – 1968), що продовжує серію ювілейних вечорів до 125-ї річниці від дня народження українського композитора-модерніста.

Борис Лятошинський увійшов в історію української музики передусім як симфоніст, симфоніст-новатор, один із найвидатніших композиторів минулого століття. Увібравши й переплавивши у своїй творчості найзначніші досягнення європейської музичної культури (вагнерівський розмах, лістівську зображальність, драматургію Ріхарда Штрауса, «політність» та химерність мелодики Скрябіна, лірику Дебюссі, ритміку Стравінського тощо), Лятошинський створив свій неповторний стиль і справедливо вважається першим українським композитором-симфоністом дійсно світового рівня. П’ять його симфоній, включно із низкою симфонічних поем, сюїт та увертюр мали величезний вплив на еволюцію української музики, зокрема, розвиток симфонічного мислення.

Порівняно із симфонічною музикою, набагато рідше виконуваною, а відтак – менш знаною є камерна музика Лятошинського. Якщо всі п’ять симфоній разом із «хрестоматійною» (включеною у навчальні програми українських музичних закладів) симфонічною баладою «Гражина» було вперше виконано Національним симфонічним оркестром України під дириґентурою Теодора Кучара і записано американським лейблом «Marco Polo» ще в 1990-ті роки, то камерні твори Лятошинського (п’єси для фортепіано, тріо, квартети, «Український квінтет», вокальні твори та ін.) починають входити до репертуару вітчизняних виконавців, відповідно, з’являтися на електронних носіях, практично лише упродовж останнього десятиріччя. Тож цей пласт спадщини композитора ще не до кінця оприявлено. 

До камерного жанру Лятошинський звертається упродовж всього свого творчого життя. Особливо плідним виявися період під час Другої Світової війни: тоді було написано «Український квінтет», за який композитор отримав Сталінську премію, Струнний квартет № 4, Сюїту на українські народні теми для струнного квартету, Сюїту для квартету дерев’яних духових, Тріо № 2 для скрипки, фортепіано та віолончелі та інші твори.  Камерна музика була для Лятошинського не так «творчою лабораторією», де викристалізовувалися ідеї до симфонічних полотен, як своєрідною сповідально-інтимною сферою. Можливо, не так симфонічні, як саме камерні твори загалом є чи не найяскравішою ілюстрацією явища українського музичного модернізму. 

«У програмі концерту ми охопили всі десятиліття творчості Бориса Миколайовича, коли він писав камерно-інструментальну музику, – розповідає хранителька родинного архіву Лятошинського, піаністка Тетяна Гомон. – Це період від 1910-х років і до кінця життя, за винятком 1930-х. У програмі дві прем’єри: «Дві п’єси для скрипки та фортепіано» та «Романс для віолончелі та фортепіано». Рік написання «Двох п’єс» невідомий, вони не мають ані дати, ані опусу, орієнтовно були написані в 1950-ті. Можна припустити, що ці твори є частиною сюїти, бо мають нумерацію ІІІ та IV. Перші дві п’єси, на жаль, не знайдено. Стосовно «Романсу», то він датований композитором 1913-м роком, написаний у Житомирі, ще до початку професійних занять композицією із Рейнгольдом Ґлієром. Обидва твори знаходилися у письмовому столі композитора (у Кабінеті-Музеї Бориса Лятошинського – ред.), але я знайшла їх лише 2015-го.

Камерно-інструментальна музика, як і камерно-вокальна – це ті жанри у творчості Лятошинського, до яких він звертався для вираження своїх глибоко суб’єктивних думок і почуттів. Ми хочемо дати слухачам можливість почути ці такі різні і цікаві твори яскравого представника українського модернізму».

Програма:

  • Романс для віолончелі й фортепіано (1913) (прем’єра) 
  • Соната для скрипки і фортепіано, тв. 19 (1926)
  • Трiо №2 для скрипки, віолончелі та фортепіано, тв. 41 (1942)
  • Дві п’єси для скрипки та фортепіано (прем’єра)
  • Дві п’єси для альта та фортепіано тв. 65 (1964)
  • Дві мазурки для віолончелі та фортепіано тв. 55 (1953)
  • Квартет №3 (сюїта) для двох скрипок, альта і віолончелі, тв. 21 (1928, ред. 1966)

Виконавці:

Ансамблі Duo Sonoro та NB Chamber group у складі:

  • Андрій Павлов (скрипка)
  • Максим Грінченко (скрипка)
  • Іван Грицишин (альт)
  • Валерія Шульга (фортепіано)
  • Тетяна Гомон (фортепіано)
  • Віктор Рекало (віолончель)
  • Артем Полуденний (віолончель)
  • Ініціатор проєкту – Євген Громов

Текст: Олеся Найдюк

  • Що: концерт «Борис Лятошинський. Камерні твори»
  • Коли: 23 вересня, 19.00
  • Де: Національна філармонія України
  • Квитки онлайн: тут.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *