Максим Юхно: «Передчуття другої серії»

27 жовтня в Києві відкриється виставка полтавського художника Максима Юхно — ми побачимо сучасні роботи, яки були створені з початка року (тобто, майже с початку війни) — суміш раннього бароко та сучасної великої трагедії. Художник розповив Kyiv Daily про свої роботи, почуття війни та миру.

Про війну

Якого кольору для вас війна?

— Кольори війни для мене — чорний з червоним.

Що змінилося з 24 лютого?

— З 24 лютого настала паралельна реальність.

Чи ведете ви щоденник митця?

— Щоденник митця? Перші пару місяців війни, так, в картинах.

Як війна впливає на вас як на художника?

— Перші два місяці війни аторофувався колір, живопис став монохромним, пізніше колір повернувся, але став сухішим, ніж до війни. Тема осмислення війни, весь час її протікання, є головною в картинах, навіть, якщо не хочеться говорити про це.

Що думаєте про світ, який буде після війни?

— Головне, щоб після війни настав мир (що логічно, і він буде), але, ще головніше — його (цей мир) зберегти. І , думаю, вже другорядне питання, яким буде світ післі війни, якщо в ньому буде мир.

Що зробите найперше, як почуєте слова: «Мир. Перемога»?

— Коли почую слова : «Мир» та «Перемога», подякую Господу Богу і відкрию пляшку чогось міцного.

Про мир

Як ви стали художником (коли зрозуміли це про себе)?

— Коли став художником просто відчув це. З дитинства, а потім, навіть варіантів інших не було, все, все, включаючи обставини, спрямовувало мене саме на цей шлях.

Що вам ближче всього — жанр, засіб, думка — наприклад, натюрморт, масло, лінія?

— Близьким є все: колір — це душа живопису. З одного боку я формаліст — мені цікавіше «як» це зроблено, ніж «що», але метафізичні пошуки в мистецтві не менш цікаві. Знову ж таки — лінія — це щось божественне . В принципі — перелік можна продовжувати.

За ким та за чим ви спостерігаєте з цікавістю?

— З цікавістю спостерігаю за масою речей: це те, як горить вогонь, як іде дощ, як ніжиться на сонці мій кіт, як стелиться туман, як обіймаються люди і т.д. Майже за всим, якщо воно живе. Можу сказати чого не люблю: колись, в юності, я потрапив на великий завод, в цех, де збирали тепловози. Кількість їх «нутрощів» мне «пришибла». Було дуже неприємно. Нагадувало якийсь сюрреалістичний морг. Такого не люблю.

Коли-небудь ви купували роботи інших художників?

— Робіт інших художників не купував, але є роботи художників, які мені ними ж були подаровані. Для вони дуже дорогі, і роботи і художники.

Чи знаєте тих, хто купує (колекціонує) ваші роботи?

— Так, більшість колекціонерів і замовників мені відома, майже з усіма ми, в тій чи іншій мірі, приятелюємо.

Є такі роботи, яки ви не продаєте?

— Робіт, які я не продаю, немає. Може бути різна цінова політика (радикально), щодо різних робіт, але мистецтво не повинно належати тільки автору.

Про виставку

Як ви познайомилися з Аліком Журавльовим?

— При дещо специфічних обставинах, спочатку заочно, мене познайомив мій друг, надзвичайно талановитий полтавський художник Анатолій Лавренко. Потім ми почали спілкуватись з Аліком напряму.

Що побачать відвідувачі на вашій виставці у Києві — чи то цикли, чи окремі роботи?

— На київській виставці будуть представлені частково довоєнні роботи, а більшість — воєнного часу.

Картина «Київ. Ребе»

Ідея і ескіз даної роботи з’явились 7 березня 2022р., коли рашисти намагались взяти Київ.

Можливо хтось мене осудить, але в цей час я вшосте перечитував «Білу Гвардію» М.А. Булгакова (це — один із моїх найулюбленіших письменників), і розумів, що: якщо Київ паде, євреїв будуть «мочить» в першу чергу (як завжди, навіть раніше українців, тому що київські євреї — українці) . І тому, — тут не до догматичних тонкощів, — мій Ребе є в образі Христа. Христос завжди з тими, кому найважче.

Картина «Королева бензоколонки»

Ну, тут, я думаю, пояснення зайві. Сучасна Росія — це одна велика бензоколонка для Європи, в усякому разі, так було до останнього часу, і Путіну хотілось би, щоб так було і далі. Але, як комічно виглядала головна героїня однойменного фільму (навіть по самій назві) так в даній іпостасі трагікомічно виглядає зараз і путінська Росії. А що відбувається в її «мозку» відображено на картині. Міг би говорить на цю тему більше, але не буду, набридло.

Алієнора Аквітанська стала (за 200 років до цього ) одним із приводів для Сторічної війни між Англією і Францією (не буду розписувать всі історичні перепетії даного процесу, хто знає — той знає, хто не знає, але йому цікаво, може загуглить.

Є така Алієнора і цій (нашій) війні. Хто вона? Залишу питання відкритим.

«Передчуття другої серії», головна картина виставки.

Без сумнівів, що цю військову агресію Росії ми відіб’ємо, і звільнено наші території. Але, якщо Росія не буде розділена на декілька незалежних держав, обов’язково будуть репарації і контрибуції, накладені на неї, — величезна ймовірність того, що відбудеться в її народі «фашизація» знизу — зараз фашизація відбувається «зверху». І ймовірність повтору другої Світової, як було з Німеччиною після Першої Світової дуже велика. Тим більше, що роботу після поразки Росії, санкцій, репарацій і т.д. у них можна буде знайти лише в ВПК ну і т.д. Дуже цього б не хотілось, але ймовірність велика.