Київський академічний театр «Золоті ворота» завершив свій 45-й театральний сезон 22 червня. Виставою закриття стала комедія 2019 року «Бери од жизні всьо» режисерки Тані Губрій за текстами Татусі Бо та Руслана Горового. А 46-й сезон у «Золотих воротах» розпочнеться 22 серпня. Він відкриється показом торішньої постановки «Ковзанка» режисера Дмитра Леончика за п’єсою Лаури Сінтії Черняускайте. У цей час літнього театрального міжсезоння підсумками минулого сезону та планами на наступний поділилася директорка, художня керівниця театру Маріанна Розстальна.

Як ви провели цей сезон і які вистави запрем’єрили?

— Наш сезон 2024/2025 мав назву «Театр_твого_міста». Ідея була в тому, щоб нагадати: театр перебуває «на одній паралелі» зі своїм глядачем, ми всі здобуваємо цей досвід і готові відкрито про нього говорити, рухатися до осмислення. Власне три наші прем’єри минулого сезону – про непростий досвід: індивідуальний і колективний.

Першу прем’єру – «Я повернуся» – режисерка Анна Турло поставила за твором драматургині та журналістки Оксани Гриценко. Вона створила п’єсу на основі інтерв’ю з підлітками, які повернулися додому, на Херсонщину, після депортації. Авторка змалювала схему, за якою росія з 2022 року вивозила, а фактично крала українських дітей.

Виставу та її відеоверсію від режисера Івана Шохи створили за підтримки Українського культурного фонду. З найпершого показу в Києві, після якого ми провели широке обговорення проблеми, намагаємося продемонструвати виставу якомога ширшому колу глядачів. Із «Я повернуся» театр був на гастролях у Празі. До речі, чеська аудиторія майже нічого не знає про злочинні дії росії в цьому полі. Крім того, з постановкою відвідали фестиваль «Дім Актора. Занурення» у Запоріжжі, а також Миколаїв – на запрошення Олександра Книги, очільника Херсонського музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Там ефект від показу теж був сильним, а ще дуже щемким – в обох містах нам раділи й щиро дякували.

Другою прем’єрою сезону була «Ковзанка» Дмитра Леончика за твором литовської авторки Лаури Сінтії Черняускайте. В основі історії – криза у стосунках молодого подружжя. Режисер побачив у п’єсі актуальну для українців тематику. У час постійної турбулентності, коли багато родин проходять складні випробування, «Ковзанка» стає певним чином терапевтичною.

Завершили сезон «Букою» Тані Губрій – лавреатки торішнього фестивалю-премії «Гра» за найкращу режисерську роботу за виставу «Кортес». Героїня її нової постановки за твором Лєни Лягушонкової та Катерини Пенькової підважує абсурдні й подекуди жорстокі вимоги сучасного світу до жінки. Бука маніфестує своє право бути «зовсім звичайною» і, за словами однієї з авторок, навіть «дещо невдахою». Таке представлення жіночого персонажа на українській сцені є нетиповим, воно здебільшого характерне для героїв-чоловіків.

Які постановки були найуспішнішими протягом сезону?

— До топу вистав, які постійно мають солдаути, долучаються порівняно нові постановки. Наприклад, останнім часом популярним став позаторішній «Кортес» Тані Губрій за твором Лєни Лягушонкової. Особливо сильний ажіотаж спричинили три нагороди фестивалю-премії «Гра». Крім того, періодично у групах театралів у соцмережах «вірусяться» відео з нашими акторами Віталіною Біблів і Дмитром Олійником: та частина «Кортеса», яка грається не на сцені, а йде в записі перед виставою. Через технічні складнощі цю постановку показуємо не щомісяця. Але маємо приємну новину для тих, хто хоче її побачити: нині за підтримки УКФ готуємо відеоверсію від режисера Івана Шохи, яка буде на онлайн-платформі Dramox.

Також популярною є торішня прем’єра «Величне століття. Веселе» Олексія Гладушевського за твором Сергія Кулибишева. 

Який отримуєте фідбек аудиторії?

— Від кількох глядачів почули приблизно однакову думку про «Золоті» сьогодні. Нас називають театром, де можна побачити твори сучасних драматургів в постановці молодих режисерів, але водночас не натрапити на «відверту трешачину». Також маємо «предметний» фідбек, які створює сильну мотивацію. Ще у травні помітили, що під час нічних обстрілів столиці глядачі купують квитки. Розуміємо, наскільки важливо продовжувати діалог із глядачем – навіть за таких обставин.

Які завдання театр ставить перед собою в сезоні 2025/2026 і які плануєте прем’єри?

— Перший амбітний план уже втілюється в життя. Йдеться про прем’єру вистави однієї з найкращих сучасних режисерок – харків’янки Оксани Дмітрієвої. Це копродукція «Золотих» із Харківським театром ляльок імені Віктора Афанасьєва за підтримки УКФ. Постановка за мотивами творів Бертольта Брехта має робочу назву «Брехт. Кабаре». Драматург – Андрій Бондаренко. Художник-постановник – Михайло Ніколаєв. Серед основних меседжів: війна змінює всіх, і не лише в окопах; адаптація ветеранів до мирного життя має починатися ще до їхнього повернення – з готовності кожного з нас. Попри складні теми, вистава не буде «важкою» для глядача – на те вона й кабаре. Прем’єри в Києві та Харкові заплановано в середині вересня.

Також у новому сезоні ставитиме акторка нашого театру Христя Люба. Вона посіла друге місце в торішньому конкурсі фестивалю «Митниця. Нова режисура». Працюватиме з творами італійського драматурга, реформатора театру початку XX століття Луїджі Піранделло. Для своєї дебютної вистави Христя планує зробити компіляцію з трьох його новел: «Посвист поїзда», «Певні обов’язки» та «Чорна шаль», ескіз якої подавала на конкурс. За сюжетом твору, молода жінка, перебуваючи у вразливій позиції, намагається бути чесною із собою та робить досить непростий вибір. Вистава стане ще одним сильним жіночим голосом у репертуарі театру.

Наприкінці сезону плануємо співпрацю з актором Павлом Шпегуном, який нині пробує себе в режисурі.

Загалом у новому сезоні «Золоті», як і зазвичай, говоритимуть про актуальне, зокрема через новий цікавий погляд на світову класику.

Текст: Ілля Прокопенко