Вистави за п’єсами драматургині Марини Смілянець у театрах відгукуються глядачеві роздумами про сучасне життя і пошуком персональної відповідальності. Це досить гостро відчувається і в п’єсі «Молитва за Елвіса», яку вже поставили у двох столичних театрах.
Текст цієї п’єси драматургиня написала ще у вересні 2021-го, тобто за півроку до початку повномасштабної війни по всій Україні. Хоча тоді вже на Сході восьмий рік тривала війна, На окопованих територіях посилювалися рпересії, а у столиці і інших містах тривало нібито мирне життя. «У мене не було наміру написати п’єсу на тему війни, бо я не відчувала, що маю на це право, але весь 2021 рік ми всі жили у передчутті подальших подій. Я постійно тримала руку на пульсі, передчуття настільки накривали, що врешті мали вилитись в текст…» – наголошує Марина Смілянець.
Післямова до п’єси була нею дописана вже у березні 2022 року. Отже, у мистецько-концертному центрі ім. І. Козловського режисерка Олена Щурська поставила виставу «Позивний Елвіс». Сама назва натякає на музичну складову, яка в цій виставі є динамічною у багатьох сенсах.
За сюжетом, у п’єсі два головних героя — рідні брати Юра (Олексій Сова) і Артем (Станіслав Щербак), один з яких вже захищає країну з 2014 року добровольцем, а інший працює у офісі. Обоє – музиканти, і у мирні часи мріяли записати альбом. Саме тому музика у виставі – не просто є обрамленням, а – персоніфікацією родинного зв’язку, а також – мрією, яка допомагає обом брати виживати у невластивих для них умовах. Музика концентрує в собі ті сенси й почуття героїв, їхню натуру – у бажанні бути вільним.
«Коли п’єса буде ставитися на сцені буде знайдений талановитий музикант або група яка створить пісні спеціально до цієї постановки», – це авторська ремарка у тексті п’єси, яка влучно реалізується у цій виставі. Рокгурт «LuftPauza»: Северин Ніколенко (соло–гітара), Богдан Тишковець (барабани), Владислав Кузьменко (бас–гітара), Іларіон Модест Теа (клавішні) включно з автором пісень – Олексієм Совой, виконують всі композиції вживу. Це надає виставі драйву й щемливості, враховуючи невеликий простір зали.
У виставі «Позивний «Елвіс» поняття справедливості й правди розкриваються через громадянську позицію Юри й Артема: хто і навіщо має йти захист своєї країни, як трансформуються життєві пріоритети через війну та як не/можна залишатися байдужим, коли нападає ворог. Олексій Сова створює образ впевненого і сміливого захисника з позивним Елвіс, намагаючись давати настанови молодшому брату — Артему. Брати у своїх спогадах і суперечках шукають і відстоюють свою правду, іноді занадто радикально або інфантильно. 21-річний Артем у виконанні Станіслава Щербака нагадує скоріше завзятого підлітка, який вірить у ідеалістично-мирну картину світу і не бажає когось вбивати, навіть ворога. Агресивна поведінка для Артема це — інструмент психологічного захисту від…брата, а точніше, від правди, яку Юра йому розповідає.
Братерська розмова — це водночас і сповідь, і спомин. А насамперед, молитва за тих, хто віддає життя за нас і відлітає білим янголом на небо. У виставі акцентується тісний сімейний зв’язок братів попри біль і непорозуміння.
Вистава «Молитва за Елвіса», яка йде на сцені Національного театру ім. Л.Українки у постановці Дмитра Морозова, звучить з іншою інтонацією. Меседжи про мир, вибір, відчуття провини і відповідальність на сцені лунають жорстко і дещо цинічно, підсилюючи емоційний фідбек у глядача.
Роль Юри виконує Олександр Греков, який наділяє свого персонажа врівноваженістю й військовою витримкою. Це боєць з чіткою позицією, тверезо усвідомлює реальні загрози для країни, своєї сім’ї і немає ніяких сумнівів щодо правильності свого рішення. На відміну від свого брата Артема, роль якого виконує Михайло Ганєв. Артем — офісний хлопчина, який втомився від своєї нудної роботи, й намагається сховатися від реальності у власних ілюзіях. Образ бунтівника, який підвищуючи голос, намагається донести свою правду, сприймається дещо маніпулятивно. «От тобі здається, що воно ніколи особисто тебе не торкнеться. А у них там теж багато хто так думав, а тепер живуть в країні де за невинний пост у фейсбуці можуть дати десять років тюрми… Може хочеш до них?», – звертається старший брат Юра до Артема. А у відповідь: «От чого ти мене задовбуєш?», — говорить Артем, який ховається у свої примарні надії.
У виставі, як і вказувала авторка п’єси, музиканти Максим Авксентьєв, Вадим Аксевич та Ярослав Прикоп виконують вживу всі композиції.
Вистава апелює не стільки до пошуку правди або справедливості, високопафосних сенсів, скільки є застереженням від ілюзій, якими, на жаль, досі живуть деякі люди.
Обидві вистави в театрах Києва актуалізують українську боротьбу і незламність. Зокрема, у контексті саморефлексії на сьогоднішні події і усвідомлення свободи вибору.
Також вистави за п’єсою «Молитва за Елвіса» можна побачити у Миколаївському українському музично-драматичному театрі, Народному драматичному театрі ім. Г.Агеєва у Чернівцях.
Текст: Ірина Голіздра
