Польські поети листопада — Артур Мендзижецький, Тадеуш Новак, Євґеніуш Ткачишин-Дицький, Йоанна Мюллер, Станіслав Баранчак, Броніслава Островська, Марія Павліковська-Ясножевська, — сім поетів, про яких розповідає і перекладає Наталія Бельченко.
У перші роки Другої світової радянські органи депортували Артура Мендзижецького зі Львова до Казахстану. Там його, вчорашнього ліцеїста, допитувало НКВС. Потім йому вдалося вступити до армії генерала Андерса. Поет брав участь у битві при Монте-Кассіно. Перша збірка Мендзижецького вийшла в Єрусалимі під час війни, друга – вже в Парижі після війни. В Польщі він багато років був президентом Польського ПЕН-клубу. Видано листування Артура Мендзижецького та його дружини Юлії Гартвіґ зі Збіґнєвом Гербертом і його дружиною.
Тадеуша Новака мені підказував перекладати Адам Поморський. Але все не бралася. І ось нарешті! Новакові властива баладність, близькість до народних вірувань і легенд, міфотворчість. Дехто називає його одним з останніх «поетів села». Проте його не цікавили будні селян – їхнє життя він зображав в онтологічному ракурсі. А його псалми мають витоком ті, які він чув у сільському дитинстві від мандрівних калік. В одному з інтерв’ю митець розповів, що до 14 років не прочитав жодної книжки. Війна теж відлунює в нього. І власне природа, до якої тяжіли члени поетичної групи «Мушина» (за однойменною місцевістю), створеної у кінці 50-х Єжи Гарасимовичем; з нею був пов’язаний і Новак. Перекладав Єсеніна та угорських поетів. Марек Грехута випустив альбом пісень на його вірші.
Євґеніуш Ткачишин-Дицький – родом з польсько-українського прикордоння. Його батько був затятим польським націоналістом, а родичі з материного боку мали зв’язки з УПА. Згадки про трагічну хворобу та смерть матері, історії сусідів – перетікають з вірша у вірш. Одні й ті самі рядки з додаванням нових подробиць зміщуються від початку циклу – і далі. Тому майже неможливо репрезентувати поета окремим віршем, не порушивши композицію та певний сюжет його поетичної оповіді. Книга поезій «Пісня про залежності й узалежнення», з якої перекладений вірш, у 2009 році отримала польську літературну нагороду «Ніке», а також літературну премію Ґдині. У нас його чимало перекладала Маріанна Кіяновська.
Творчість Йоанни Мюллер відносять до літературної течії «неолінгвізм», а сама вона говорить про свої твори як про «архелінгвістичну поезію» (від слова «архетип»). Нічого дивного, адже як науковиця вона досліджувала, зокрема, творчість Велимира Хлєбникова. Під егідою Інституту книги поетка брала участь у фестивалі «Київські лаври» в 2011 році. У Львівському університеті її творчість вивчають у курсі «Сучасна польська поезія». Під час Євро-2012 вірші Йоанни Мюллер серед поезій інших польських авторів було розміщено в Київському метро.
Станіслав Баранчак – один з найважливіших творців «Нової хвилі» у польській поезії 60-х. Через опозиційну діяльність автора його твори від 1977 року були заборонені до друку, тоді ж його звільнили з роботи. У березні 1981-го він виїхав до Сполучених Штатів Америки з лекціями про польську літературу. Після введення в Польщі воєнного стану його повернення до країни виявилося неможливим. Станіслав Баранчак перекладав англомовну поезію польською і навпаки, а також з литовської. З російської – вірші й поеми Бродського та поезію Мандельштама. У 2016 році в Познані було відкрито мурал, присвячений пам’яті Баранчака.
Модерністка Броніслава Островська з тих поетів, чиє життя закінчилося лише в 47 років. До цього сумного кола належать Шевченко, Мандельштам, Стус… Її творчість тяжіла до літературно-естетичного руху «Молода Польща». Поетка 12 років прожила в Парижі разом із чоловіком, скульптором Станіславом Островським. Написала там 4 збірки віршів. В роки Першої світової вона перебувала в евакуації в Харкові, де видала дві поетичні книжки. Серед творів поетки – оповідь від особи вагітної жінки: цикл сонетів «Материнство». Досвід біологічний, скоріше навіть фізіологічний і водночас містичний. З роками її творчість еволюціонувала від символізму до класицизму.
Вірші Марії Павліковської-Ясножевської свого часу перекладала російською Анна Ахматова. Ярослав Івашкевич знаходив у цих двох поеток спорідненість художнього стилю: «Гранично стисла думка-розв’язка виступає як підсумок драматично ущільненої дії. Іноді – як у сонетах Шекспіра – останній двовірш містить в собі суть, квінтесенцію всього тексту». Тогочасна польська критика вважала, що Павліковська-Ясножевська створила ліричну модель сучасної жінки, «модель, де так багато іронії та гумору на власну адресу». Тож не дивно, що вона разом з Віткацієм написала комедію «Кінець світу» (не збереглась). Як і Броніслава Островська, ця поетка cтворювала переважно римовані вірші, але мені вдалося знайти не надто характерний для неї.
Артур Мендзижецький
Народився 6 листопада 1922 року у Варшаві, помер 2 листопада 1996 року у Варшаві.
Заклики
Письменники до пера
Металурги до домни
Лікарі до лікарні
Хворі додому
Грабарі до труни
Штукатури до вапна
Сажотруси до комина
Склярі до замазки
Гірники до гори
Діячі вперед
Тадеуш Новак
Народився 11 листопада 1930 року в Сікожице, помер 11 серпня 1991 року в Скерневіце.
Зранений псалом
Пташині рани та звірині рани
в повітрі лісу що навиліт з лука
спадаючі на мене кров і пера
в ранкове радуйся і в ангела завіту
За мною річка хліб часник ведмежий
пісок туманний від голизни тіла
та божевільна донька органіста
що скаче верхи на коні до лісу
святого Яна в ризниці укравши
Собаче піднебіння наді мною
що чорно гавка на зимове небо
в якому їдуть староста й Герр Тод
в басах єврейських вистелених сіном
В мене ліси у ягодах сховались
Розтулені під ягодами губи
І мій архангел що його тримаю
за зранену стопу двома руками
над ягодою що сягає вуст
Евґеніуш Ткачишин-Дицький
Народився 12 листопада 1962 року у Вільці Коровицькій.
XXVI.
моя подруга приносить мені равликів
після параденної параноїчної невидимості
такий равлик входить у мене
свідомо як у зелений дощ
який ллє собі з дня народження
вона приносить мені равликів у зелений хусточці
салату й сміється з подарунку
поцілунку який залишаю на її губах
це правда люба після дощу зазвичай
не можу переключитися і щось мене їсть
зсередини равлик равлик вистав ріжки
дам тобі сиру на пиріжки або вимітайся
Йоанна Мюллер
Народилася 13 листопада 1979 року в Пілі.
Або завжди цитата
Сміємося із себе Ні
ми не смішні Вірні реліктам
полям палітуркам Бібліотека
ця наша безодня Коректура
графоманія наша Долоні
сіттю зв’язані Танатичним
жестом Серця розпускаємо на
волокна віршів Палімпсемстів
сторінки Чи буде
катарсис Теорія вчуття
Нещасливе кохання Розрив
Драма (після слів слів
слів котиться череп)
Без зменшувально-пестливих
виразів Так Буде
Буде (а далі – тиша)
Станіслав Баранчак
Народився 13 листопада 1946 року в Познані, помер 26 грудня 2014 року в Ньютонвіллі.
Мешкати
Винаймати куток у себе (чотири кути, а
шпигун п’ятий, стеля, наперед продивиться мої
сни), у власних чотирьох
тонких стінах (кожна з них порожня,
а підлога шоста засуджує знизу
кожен мій крок), на власному смітті,
до власної смерті (маєш у бетоні шпарину,
тож і думай про сьомий,
про загин,
восьме диво світу, людино)
Броніслава Островська
Народилася 16 листопада 1881 року у Варшаві, померла 18 травня 1928 року у Варшаві.
* * *
Бачити кров, що стікає жолобком
клинка шаблі – незламного клинка –
і думати – стече…
Йти лісом – спаленим згарищем
обвуглених, понівечених королівських стовбурів
і думати – виросте…
Чути, як серце розриває груди
ударами фатального, звитяжного бунту
і думати – забуде…
Марія Павліковська-Ясножевська
Народилася 24 листопада 1891 року в Кракові, померла 9 липня 1945 року в Манчестері.
Хейнал, або відновлення легенди
…Чуєте хейнал? Лунає опівдні.
Тільки коли традиційно уривається мелодія
На згадку про влучну татарську стрілу, знаємо,
Що це не площик з лука вузькоглазих вершників,
А вид чорно-білих знамен, що замайоріли
Поруч із костелом, повалив стражника,
Немов ударом сокири, в раптовому усвідомленні,
Під блакитним польським небом, на Ринковій площі Кракова…
