Майже тисячу  старовинних і рідкісних автомобілів покажуть на фестивалі OldCarLand. Захід відбуватиметься 28-30 травня  на території Державного музею авіації ім. Олега Антонова. Всі ретромашини презентують під відкритим небом серед десятків літаків і гелікоптерів. Крім легковиків, можна буде побачити вантажівки, автобуси, мотоцикли, моторолери, мопеди та велосипеди.

Про найцікавіші експонати  OldCarLand розповідає Володимир Мукан з оргкомітету фестивалю.

Ford Model T

Це перший в історії серійний автомобіль. Через те, що почали збирати не вручну, а конвеєрно, вартість машини вдалося зменшити з  $825 до $265 (на сучасні гроші це $21,7 тис. і $7 тис. відповідно). Силовий агрегат був готовий за 40 хвилин, ходова частина за 8 годин.

Бляшана Лізі, як називали в народі «Форд Т», на відміну від інших авто того часу, була максимально спрощеною. Це полегшувало і пришвидшувало її збирання.  До речі, засновник компанії Генрі Форд на своїх підприємствах запровадив правило, за яким інженери отримували гроші лише за робочий конвеєр. Якщо виходив із ладу, лічильник заробітної плати зупинявся.  А ще Форду належить крилатий вираз: «Автомобіль може бути будь-якого кольору, якщо він чорний».

В Україні є біля п`яти «Фордів Т». До нас приїде найстаріша в Україні Бляшана Лізі. На початку ХХ століття в США Лізі було найпопулярнішим кінським ім’ям. Власник «Форда» — львів’янин   Дмитро Степанов. Машина у нього автентична. На території України досить давно. Належала польському панові. Коли на Західну Україну прийшла радянська влада, перший власник «Форда» втік на дорожчому авто.

Раритет стояв у сараї. Коли колишній маєток перейшов до колгоспу, з машини витягли двигун. Використовували як віз. Довго була в жахливому стані, поки не потрапила до рук реставратора. Відновлював автомобіль 5 років. Запчастини замовляв з-за океану.  До «Фордів Т» в США продається багато вживаних деталей. У машини Степанова цікавий рік виробництва – 1912-й. Тобто  модель ще ручної роботи.  Взагалі «Форди Т» почали випускати 1908-го. Але на конвеєрі збирали з 1913-го.

Щодо конструктивних особливостей моделі – на ній сучасний водій не зможе поїхати.

Має більше педалей, ніж у звичайного авто, є, наприклад, для перемикання передач.  У «Форда Т»  немає бензонасосу, на гірку доводиться заїжджати задом. Паливо йде самотоком по трубці, з баку до двигуна, передом  буде глохнути. Фари – карбідні, в темну пору доби треба запалювати запальничкою.  Дмитро Степанов розповідає, що це викликає труднощі під час пересування вночі. Бо ліхтарі світять, скоріше, як маячки, ніж повноцінні фари. На машині дерев’яні колеса, які періодично зажовують гуму. Доводиться потім довго чекати посилку зі Штатів з  шинами «Форда Т». Але все одно власник цього раритета дуже щасливий. На всі технічні фестивалі Львівської області намагається дістатися своїм ходом. На OldCarLand  «Форд Т» мають привезти на лафеті, причепленому до мікроавтобуса.  

ЗиС-110

Це один із перших радянських лімузинів. Випустили 2089 одиниць, в тому числі модифікацій   — швидка допомога, кабріолет.

Автомобіль вражає своїм виглядом — великий, розкішний, має багато хрому. Зроблений за зразком  Packard Super Eight.

Сталін  любив цю американську марку. Але йому не гоже було очолювати таку велику країну і їздити імпортною машиною. ЗіС-110  — більший, довший, ширший і масивніший за прототип, який не був  лімузином, просто представницьким авто.

Так історично склалося, що радянський автопром відпочатку орієнтувався на американський. Наприклад, легендарний ГАЗ А 1930-х   був офіційною копією  Ford Model A.

На ЗіС-110 впровадили багато нових для СРСР інженерних рішень — незалежна підвіска передніх коліс, гідравлічні склопідйомники. Вперше радянську машину обладнали  радіоприймачем, одометром — можна було подивитися добовий пробіг. Лімузин має достатньо  хорошу шумоізоляцію. Говорив із теперішнім  власником ЗіСа —  на швидкості 100 км на годину спокійно їде як для авто 1942 року.

Машина була в різних колекціях, реставрована, хто був першим власником невідомо. При держрозподіленні на УРСР виділили 7 таких автомобілі.

ЗиЛ-115

Екземпляр  1978 року випуску сто відсотків належав керівнику радянської України Володимиру Щербицькому.  Машина, в першу чергу,  вражає розмірами. Зроблена в строгому стилі лімузинів, сміливо можна називати радянським «Роллс-Ройсом».   Таких авто випустили лише 106. Мають потужний двигун, дороге оздоблення, наприклад, на панелі приладів є вставки з карельської берези –  цінної породи дерева. ЗіЛ не реставрувували,  не перефарбовували, він і так в доброму стані. Покритий понад 10 шарами заводської фарби, навіть  якщо подряпати,  то це буде не помітно.  Є відкидні місця для охорони. Задні двері  мають дві ручки – для охоронців і самого пасажира.  Лімузин обладнаний автоматичною коробкою передач. Це не перший «автомат» в СРСР. Наприклад, була невелика партія ГАЗ-21. Але в  масовому виробництві автоматична коробка передач не прижилась, бо потребує дуже якісного мастила.  В Союзі не могли налагодити його виробництво. Технологія складніша, до того ж конкуренції не було, автомобіль і так би придбали.   

На відміну від соратника Щербицького Леоніда Брежнєва, який колекціонував автомобілі, за першим секретарем ЦК КПУ такого не помічали. ЗіЛ був у державній власності. З  партійного автопарку списали і продали.

Загалом, учасники  фестивалів раритетної техніки, як наш, діляться приблизно на 5 типів. Це може бути людина, яка успадкувала від батька або діда машину, тримає в гаражному кооперативі,  сама миє, обслуговує. Привезла показати.  

Також учасник може входити у клуб таких самих власників одного-двох ретроавто. Вони періодично збираються, діляться досвідом, один одному допомагають.

Привозять на фестиваль раритети майстерні з відновлення таких машин, просто  показати свої роботи.

Також в Україні є автомобільні музеї, наприклад, в Запоріжжі чи Дніпрі. Серйозні колекціонери можуть мати особистий гараж на багато авто. Це люди статусні й намагаються не привертати увагу.  Часто відкривають щось на зразок закритих музеїв для своїх. Відновлення автомобілів дороге задоволення, обслуговування специфічне, не на кожному СТО візьмуться.   Зараз дуже високооктанове пальне. Може навіть нашкодити  двигунам ретромашин.  Є присадки, які знижують вміст октану в бензині. Заправляти варто найдешевшим.  

Volkswagen Käfer

«Фольксваген» «Жук» — другий наймасовіший автомобіль. В 1972 році  побив рекорд «Форда Т», яких випустили 16.5 млн. З 1938-го по 2003-й світ побачило 21,5 млн «Жуків». До речі, таке прізвисько автомобілю дав британський журналіст у 1958 році й концерн Volkswagen почав так називати свою модель в рекламних брошурах з 1960-х.

Трохи історії: в нацистській Німеччині до автовиробників поступило прохання створити легковик за ціною мотоцикла, щоб у ньому могла розміститися родинна з двома дітьми.

Розробляв машину Фердинанд Порше.  «Жук»  має багато цікавих технічних рішень. Наприклад, омивач скла встановлений у центрі запасного колеса під капотом багажника (у цієї моделі «Фольксвагена»  двигун ззаду) і використовує тиск  шини.  

За роки виробництва із 5008 деталей  поміняли 5003, тому що змінювалися стандарти безпеки, інші технічні вимоги. «Жук» став першою моделлю авто, яку почали  випускати вдруге. Але New Beetle, який з’явився  1998-го,  вже не був такий популярний.

На OldCarLand буде не один «Фольксваген»  «Жук». Зокрема з Харкова своїм ходом  приїде екземпляр німецької збірки. Після 1978-го на батьківщині припинили виробництво цієї моделі, права передали на заводи в Ірландії, Португалії, Югославії, Мексиці, Індонезії, Нігерії, Австралії, Бразилії, Венесуелі та багатьох інших країнах на усіх континентах.

Харківський «Жук» прибуде в рамках  автопробігу «Я, “Побєда” і Берлін». Його учасники підтримують проєкт щодо екранізації однойменої книги Андрія Кузьменка – лідера гурту “Скрябін”. Також в мініавтопробігу беруть участь ГАЗ-М-20 «Победа» та Ford Consul 1950-х.

Rolls-Royce Corniche

Це  дводверна модель, білий кабріолет. Такий, наприклад, був у Елтона Джона. Модель  та, що буде на фестивалі, випущена 1989 року. Це її третє покоління. Перше було з 1969 року. Такий  Rolls-Royce вважається дуже успішною моделлю для марки, підкреслює її надійність, вишуканість. Rolls-Royce Corniche не більше двох в Україні.  

Всього таких зробили в Британії небагато — тільки 452 одиниці. Як на свій час, авто технологічне. Має гідротрансформаторну надзвичайно м’яку підвіску, електрорегулювання сидінь із пам’яттю , подушку безпеки водія, електропривід  даху, інформаційне табло на панелі приладів. Із цікавого і незвичного – два типи сигналів. Водій може обирати його тональність. Під капотом — потужний 6,7-літровий двигун. Загалом авто виглядає розкішно. В салоні гарна обробка шпоном — справжній витвір мистецтва. Чого лише варта емблема. Називається «Дух екстазу».

Раніше знаком англійської марки була оголена жінка у повний зріст із розставленими руками, ніби крилами. Але у 1920-х роках одному шейху, що купував це авто, така емблема не сподобалася. Він попросив автовиробників поставити замість неї таку ж, але одягнену. І щоб вона схилилася перед чоловіком. Після того на Rolls-Royce такі й встановлюють. Авто, котре представимо на  OldCarLand, в Україну приїхало з Японії. Там теж належало якомусь колекціонеру, бо має кермо з лівого боку. На батьківщині марки у  Великій Британії і в Японії водій сидить праворуч.

Bentley S1

Виробник рівня «Роллс-Ройса». Екземпляр належав соратнику 35-го президента США Джона Кеннеді.  Машина високого рівня. Для шкіряного салону, наприклад, в Британії вирощували спеціальну породу худоби.  Коли виробників запитують, яка ж потужність, відповідають, що об’єм двигуна  достатній. Вважається, що для марки  Bentley подібне питання образливе. Знаємо, що під капотом цей «автоаристократ» із 1950-х має 200 кінських сил.

Власник живе у Києві. Іноді виїжджає на цій машині. Каже, що в дорозі не поступається сучасним авто по швидкості, шумоізоляції, керуванню.

На вартість ретроавто впливає декілька факторів: стан. Хоча вище цінується гірший, але автентичні фарба, деталі. Порядковий номер випуску. На фестиваль приїде 185-й «горбатий» «Запорожець», тобто вийшов з конвеєра ще у перші дні виробництва. Така рання модель лише одна в Україні. Її можна вважати найстарішим «Запорожцем» нашої країни.

Важлива для ціни і родословна — кому належала машина, або чи має цікаву історію.

Аукціонів ретроавто в Україні немає. В нашій країні  кількість таких машин невелика. В 1990-х багато їх  продали за кордон. Наприклад, рідкісний перший в історії   передньоприводний «Сітроєн» довоєнного виробництва.  

Ринок дуже повільно наповнюється. Так, всі ретромашини колекціонери, можна сказати, знають в обличчя, перекуповують, обмінюються ними.   Є також  проблема з ввезенням ретроавтомобілів, бо вони усі не відповідають токсичним вимогам євро 5. Власнику на кордоні доведеться заплатити як за три таких.  

Зараз розробляється законопроєкт, який ніяк не можуть прийняти для визначення автомобіля як історичного транспортного засобу. Дозволить експертам   правильно оцінювати, чи власник машини хоче привести груду металу, чи дійсно авторитет.

Тоді цей ринок оживе.

Škoda Popular

Власник цього авто 1939 року Володимир Резніченко з Києва.

Періодично виїжджає на ньому  з дружиною. Не виключено, що візьмуть участь у конкурсі  “Елегація”. Це  коли власники ретроавтомобілів вбираються в одяг відповідної епохи і розігрують сценку. Буде також конкурс водійської майстерності на старовинних транспортних засобах. Представлена “Шкода” – оригінальна. До нацистської окупації  в Чехословаччині випускали праворульну модель.

Коли прийшли німці, запровадили в країні правобічний рух за зразком Третього Рейху. Всі заводи в короткі терміни мали налагодити випуск ліворульних машин.

Тому на машині Володимира Резніченка кермо ліворуч. Але чимало вузлів керування лишилися на тому місці, де виробник їх задумував спочатку – для місця водія праворуч. Наприклад, двигун треба запускати спеціальною ручкою. Для цього слід практично лягти в салоні. Коли ж кермо стояло праворуч, достатньо було натиснути спеціальну педаль. Через це не усіма важелями в авто зручно користуватися. Škoda Popular — вишуканий кабріолет з відкидним м’яким  верхом.

Потрапила до власника в жахливому стані. Купив її за півтори тисячі доларів.  На реставрацію витратив  7 років. Лише двигун знімав і встановлював більше 22 рази, розбирав його дев’ять разів. Постійно виникали якісь труднощі, через які він не працював. Найважче далося відновлення складного даху і решітки радіатора. Замовив її на заводі «Антонов». 2 роки робили.

Резніченко вважає відновлення раритету своєю особистою перемогою.

De Soto S6

Єдина в Україні модель від американської  корпорації Chrysler

Назвали на честь іспанського мореплавця — першого європейця, який перетнув річку Міссісіпі та залишив документальні підтвердження цього.

З особливостей авто — квадратні фари.

Киянин Сергій Зайцев знайшов його в поганому стані, на раритеті  возили вантажі, приладнали додатковий бак.  На відновлення власник приклав багато зусиль. Це його єдине ретроавто.

До речі, саме такий  «Де Сото»  був у мультиплікатора Волта Діснея. Отримав його за те, що намалював рекламу цієї марки.

Текст Іван Столярчук

• Що: Фестиваль OldCarLand  
• Коли: 28-30 травня
• Де: Музей авіації імені О.К. Антонова, вул. Медова, 1.