«Стая легких времирей…»

Олександр Парніс

Олександр Парніс у пошуках людини з Бордо.

3 січня 2020 року поціновувачі літератури, які збираються під егідою спільноти «Вхід з веранди» при Літературно-меморіальному музеї М. Булгакова, мали рідкісну нагоду послухати лекцію відомого літературознавця, дослідника російського й українського авангарду Олександра Парніса. Він також був літературним секретарем Віктора Некрасова. А для вивчення творчої біографії Веліміра Хлєбникова умовив написати мемуари про поета понад 70 сучасників, які знали його особисто, – від Давида Бурлюка до Бориса Зайцева. Встановив справжнє місце народження Хлєбникова, знайшов і атрибутував велику кількість текстів, що були опубліковані під псевдонімами й анонімно. Розшукав та оприлюднив десятки невідомих до цього поетичних текстів початку ХХ століття. До речі, Олександр Парніс, спілкуючись свого часу з нашим унікальним перекладачем Григорієм Кочуром, попросив його написати спогади про зустріч із Осипом Мандельштамом. І таким чином зберігся епізод їхнього знайомства в Київській науковій бібліотеці в кінці 1920-х (за цим посиланням можна ознайомитися з факсиміле та перекладом спогаду російською). Олександр Парніс закінчив школу в Києві, саме тут почалося його зацікавлення літературою. Оскільки мати Хлєбникова – українка (Катерина Миколаївна Хлєбникова, дівоче прізвище Вербицька, була історикинею за освітою), знання української було не зайвим для дослідника його герметичної поезії, достатньо пригадати, наприклад, вірш «Из песен гайдамаков». 

Зараз вектор зацікавлень Олександра Парніса спрямований на родича Велимира – його дядька Петра Олексійовича. Він є автором наукової праці «Фізика земної кулі» (на виданні, яке зберігається в Астраханському музеї Хлєбникова, можна побачити помітки поета). Закінчив Петербурзьку Військово-медичну академію і під час Севастопольської оборони 1854–1855 років був помічником Миколи Пирогова. Піонер використання фотографії в медицині. Недарма, відповідаючи на анкету професора Венгерова про визначних предків, поет вказав не тільки батька, природничника-орнітолога, якого по службі, до речі, на кілька років було переведено до Волинської губернії вже після народження Велимира, а й дядька.

Але ще до поетового народження Петро Хлєбников виїхав за кордон і до кінця життя мешкав у Франції. Його дочка Наталія вийшла заміж за італійського композитора Мікеле Еспозіто, який створив у Дубліні симфонічний оркестр і мешкав там майже сорок років. Олександр Парніс висловив припущення про знайомство родини Еспозіто з Джеймсом Джойсом – і підтвердив його. Адже сам Джойс був пристрасним меломаном і любив співати. Отже, виявилося, що одна з доньок Наталії – Віра (двоюрідна племінниця поета) зустрічалася з Джойсом у 1901–1903 роках і разом зі своєю сестрою Бьянкою з’являється в одному з епізодів «Улісса»: тому самому, де дівчина переступає через п’яного персонажа в оперному театрі. Але й це ще не все: кузина Велимира, Наталія Еспозіто, – яка знала чотири мови, перекладала російською англійських та ірландських письменників, – листувалася з Іваном Буніним (її листи збереглися). На основі цього листування він написав оповідання «Невідомий друг».

Кузини Хлєбникова були близько знайомі також зі Семюелем Беккетом. Одна з них навчала його італійської. Беккет згадує її в романі «Більше гавкає, ніж кусає». Ось так несподівано в долі однієї родини перетнулися життєві шляхи чотирьох стовпів світової літератури: Івана Буніна, Велимира Хлєбникова, Джеймса Джойса та Семюела Беккета. 

На початку вечора Олександр Парніс згадав також про своє опрацювання доробку Володимира Маяковського. В останньому числі видання «Наше наследие» він опублікував, супроводивши статтею та відкоментувавши, щоденник Маяковського 1923 року, присвячений Лілі Брік. Вона закрила доступ до щоденника на 50 років, і ось нарешті час збіг. З цього тексту витікає, що одним з візуальних джерел поеми «Про це» був дадаїстський колаж німецького художника Георга Гросса «Даум виходить заміж…» Крім цього, згідно зі щоденником, 5 лютого 1923 року Маяковський зробив ще одну спробу самогубства, про яку раніше нічого не було відомо. 

В авторки цих рядків, яка закінчила російську філологію Київського університету, зустріч і спілкування з Олександром Парнісом збудили безліч теплих спогадів та радісних дежавю. А чудова екскурсія Тетяни Рогозовської експозицією Дому Булгакових – Турбіних, де стояла ялинка зі старовинними іграшками з пап’є-маше, скарбами Олексія Нікітіна, довершила казковість цього вечора.

Текст:  Наталія Бельченко

Фото: Елена Малишевская

Використано матеріали сайтів «Радіо Свобода» та «Арзамас».

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *