7 апреля 1879 года в Киеве родился Густав Шпет — будущий философ, психолог, теоретик искусства, переводчик философской и художественной литературы. Сегодня 140 лет со дня рождения философа Густава Шпета, с днем рождения его поздравляет правнучка, художник, эссеист и переводчик Катя Марголис:
«Бога немає, мам! Як він мене забере?» — нашкрябано на зрешеченій кулями стіні. Поруч із АКС у руках, із закритим банданою обличчям — наш боєць. На Донбасі воює під псевдонімом Viking. Під фото написав: «Це той випадок, коли слова передали всю картину загалом». Надіслав у FB автору пісні «Спалах» Андрію Фрілу.
Скрипаль Вадим Бродський віддавна приїжджає з концертами в Україну. Зокрема люблять його у Національній філармонії в Києві. Виступи Бродського асоціюються із музичними стандартами ще старого зразка, не дарма його гру порівнюють із грою Давида Ойстраха, Ієгуді Менухіна. Виконавську манеру цього артиста критики описують як винятково інтелігентну, таку, що позбавлена надмірного психологізму, показового драматизму чи «салонності». Зрештою, у записах, доступних в Інтернеті, Бродський переконливо говорить сам за себе.
«Катерина» ізраїльського класика Агарона Аппельфельда від 1989 року перекладена багатьма мовами. Нарешті українською. А саме з українською варто було б почати. Катерина – українка, русинка точніше; дія романа відбувається в передвоєнних і повоєнних Чернівцях; роман звинувачували в ідеалізації українців. Якщо русинку Катерину і звабливо-строкаті Чернівці в «Катерині» наш читач помітить точно, то побаченої оригінальним читачем ідеалізації шукатиме довго. І це на краще. Книжки «якими вони нас бачать» завжди цікаво читати, але щоб приємно – то ніколи. Аппельфельд був прозаїком неймовірної сили, але і неабиякої чесності.
«До нас з тим суржиком усі чіпляються, хоча в нас же купа пісень чистою мовою. Просто іноді треба додати ліричному герою шероховатості», — каже фронтмен Latexfauna Дмитро Зезюлін.
Від моменту написання сильвестрівського вокального циклу «Тихі пісні» на слова поетів-класиків минуло понад сорок років, від часу перших виконань у 80-і – тридцять. Прем’єри відбулися у Москві, Санкт-Петербурзі, Горькому. У Києві останнього разу твір прозвучав повністю чотири року тому у рамках концертної серії «Архітектура голосу» від агенції «Ухо». Співала Наталка Половинка, за роялем був Йозеф Єрмінь.
