Надворі 1899 рік. У штаті Флорида, у місті Маріанна, відкривають школу-інтернат для хлопчиків. З одного боку, нічого незвичайного, але з іншого — наступні 111 років вихованці школи Дозьє замість уроків проводитимуть час у медблоці та в «Білому домі» — одноповерховому будинку, відведеному під тортури, залишити який живими зможуть не всі.
Киянин Максим Гайдук, повернувшись додому із зони бойових дій на Донбасі, страждає від посттравматичного синдрому. Його особисте життя руйнується на очах, дружина подає на розлучення, він не може працювати в оточенні людей, які не мають воєнного досвіду, і жорстоко потерпає від нервових розладів. Читайте уривок з роману «Клич індички» Євгена Стеблівського.
Був колись (а за мірою історії літератури – не так уже й давно був) популярним жанр «шкільної повісті», шалено популярним в пізньорадянській прозі, але не тільки. Діти дорослішають і переживають відповідні ініціаційні проблеми. Поруч із ними учителі, котрі, повсякчас перебуваючи в середовищі юнацтва, наче інфікуються «хворобою переходу» і живуть так, нібито отримують щороку шанс на нове життя. Два головних героя – учитель і учень. Два світи стикаються – виникає конфлікт – разом шукають компромісу – розходяться кожен за своєю траєкторією. Згодом у більшості літератур та частина, що про підлітків, перейшла в соціальний янґадалт, а частина про учителів – в «університетський роман». Шкільна повість як така припинилася.
Український театр рефлексує про війну. У Національному драматичному театрі імені Івана Франка у грудні пройшла прем’єра політичної антифашистської п’єси Бертольда Брехта «Кар’єра Артура Уї, яку можна було спинити», режисер Дмитро Богомазов.
У Мадриді проходить виставка «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х». Український модернізм вперше експонується в Іспанії. Кураторка проєкту Олена Кашуба-Вольвач розповідає про початок, розвиток і згасання українського модернізму, про те, яким могло бути українське мистецтво, якби не зазнало репресій і знищення і чому не існує «стилю соцреалізму».
Останні дні лютого 2022 року — перші дні масштабного російського вторгнення в Україну. Офіцер військової розвідки Влад Хмара виконує завдання під прикриттям охоронця житлового комплексу в стратегічно важливому районі Києва. Він змушений приховати правду про себе і від колег по роботі, і від нових товаришів по службі. Проте все міняється, коли Хмара дізнається: в обложеній ворогом столиці з’явився міжнародний терорист, російський диверсант на прізвисько Гюрза. На київських вулицях бої, в місто прориваються ворожі танки, летять російські ракети, раз по раз лунають сирени повітряної тривоги. Якщо в ці дні станеться великий теракт, це деморалізує оборонців.
Євгену Громову виповнилось 50! До власного ювілею знаний піаніст підготував декілька концертних програм. Серед них – «Шуберт, Сильвестров: лірична сонатна тріада», фортеп’янний речиталь, який Громов зіграє 26 січня у Національній філармонії України.
На початку грудня британський театр Фінбороу (Finborough Theatre) показав у Києві виставу Pussycat in the Memory of Darkness («Кицька на спогад про темінь») Неди Нежданої у перекладі англійською Джона Фарндона, показ вистави у Києві організовано ProEnglishTheatre of Ukraine. Про те, як створювався незалежний професійний англомовний театр України Kyiv Daily розповив режисер Алекс Боровенський. Зустрічаємося, Алекс починає
«Не треба боятися української класики» — переконаний театральний режисер Іван Уривський, який майстерно осучаснив на сцені відомі твори українських драматургів. Вистави Уривського йдуть у театрах Києва, Одеси, Львова. Віднедавна також і на сцені Канунаського національного драматичного театру (Литва), там він поставив «Землю» за Кобилянською. Про співпрацю з литовськими колегами, актуальність української класики за кордоном, а також про крайню прем’єру у Національному драматичному театрі Франка «Калігула», Іван Уривський розповів Kyiv Daily.
