«Paradise Lost» — назва виставки, яка 25 листопада відкрилася в Одеському музеї Західного та Східного мистецтва в колаборацїї з Музеєм сучасного мистецтва Одеси (кураторка Анна Мороховська).
Виставка презентує роботи (фотографії, інсталяції та відеоарт) трьох українських художників, чия творчість пов’язана з Одесою – Сергія Беліка, Олега Дімова і Дмитра Євсеєва. Роботи на перший погляд різні, але мають багато спільного в інтерпретації дійсності, бо спираються в певній мірі на прийом «очудненя». Як на мене, тривожні та дискомфортні роботи мають мало спільного з отим загубленим раєм, якщо не вважати загубленим раєм Золоту добу живопису або її відгуки у мистецтві модерністів та концептуалістів ХХ століття. Вже відомі поцінувачам фотороботи Олега Дімова відсилають нас безпосередньо до полотен Магрітта, медальйони Дмитра Євсеєва – іронічно інтерпретують старі фамільні портрети; а його масштабна робота, зроблена в співавторстві з Олегом Дімовим є алюзією на «П’єту» Мікеланджело. «Відкривається портал» та «Множинність світів» Сергія Білика належать, як свідчить wikiart до напрямків «Контемпорарі» та «Магічний реалізм», які теж мають довгу та шляхетну історію. Але вже по інтерпретації митцями світових добутків можна зробити висновок, що всі роботи, які ми бачимо тут, так або інакше фіксують порушення світобудови, відхилення від золотого шляху.
Показово, що роботи трьох майстрів на перший погляд не пов’язані з війною, та належать більш спокійним часам (у Дмитра Євсеєва в Одеському художньому музеї була виставка «Палимпсест», присвячена саме першому року війни – див.). Однак безлюдні висотки Олега Дімова (здається його останні роботи), безпосередньо з війною не пов’язані, але своєю уніфікацією та повним позбавленням людяності натякають на цивілізаційну катастрофу – а це вже напрямки відсилає до теми війни…
«Paradise Lost», як сказано в маніфесті, це «розповідь про ідеальний оман» але ж мистецтво, якщо дивитися на нього безпристрасно, це завжди оман, а ми й раді. Але ж сама назва виставки відсилає нас до класичної поеми Джона Мільтона – то зв’язок культур є несумнівним свідоцтвом того, що принаймні пам’ять про рай – точніш про те, «як все повинно бути насправді», не загублена.
Марія Галіна
