У двориках Національної наукової бібліотеки, WEartMuseum / Одеського музею західного і східного мистецтва та у Літньому театрі Міського саду, поряд з галереєю #ARTODESSA з’явилися ковані птахи – мала міська скульптура в рамках міжнародного авторського арт проєкту «Дотик неба».
Гідо Хайсіг – пілот, митець і волонтер, автора артбуку «Мовчазні герої». Презентація альбому відбулася на всіх цих локаціях, то спочатку про артбук. «Мовчазні герої» — це спільний соціальний проєкт Гідо Хайсіга та видавництва ArtHuss, збірка ілюстрованих автором особистих історій та спогадів різних людей, яка відображає вплив війни на життя звичайних українців. Автор збирав їх протягом своєї волонтерської роботи; як він сам сказав на відкритті у Музеї, він, як художник, відчував, що мусить якось відгукнутися на події, в яких він приймав участь як волонтер – це як любов; обов’язок та заклик до дії, бо митець мусить якось реагувати на трагедію, яка розгортається на його очах. Але є певний нюанс, зауважив він – він хотів у своїх роботах відобразити жахи війни, але вийшло так, що насправді і книга, і приватні історії, зафіксовані в ній, і друковані скетчі, які супроводжують оті приватні історії, і фотографії, і самі оригінальні малюнки, виконані у техніці акварель (виставка відкрилася у Музеї Західного та Східного Мистецтва), насправді відображають мовчазний героїзм тих, хто все втратив і знайшов силу почати життя спочатку.
Що показово, і що я неоднократне вже спостерігаю: в цій війні художники (я маю на увазі художники у широкому сенсі) разом із журналістами виступають хронікерами. Звісно, будь-яка інтерпретація воєнного досвіду являє собою своєрідні хроніки війни, але поки що частіше за все ми бачимо безпосередній відгук: документальну прозу, щоденники, скетчі (тут прикладом може стати нещодавня виставка Дениса Недолуженко з використанням підручного робочого матеріалу, тобто тут в діло вступає ще й додатковий месидж, втілений саме в засобах реалізації задуму).
Роботи Гідо Хайсіга – наявне тому підтвердження, але що важливо – тут ми спостерігаємо і інший, більш абстрактний проєкт, який переганяє травматичний досвід у символ, в іншу площину – це оті птахи на гратах, які художник встановлює за власні кошти (з релізу: «твори виконані з металу, в їх основі – старі одеські легендарні ковані ґрати, на яких автор розміщує птахів, виготовлених за своїм ескізом»). То якщо птахи – це символ пам’яті про загиблих українців, а скетчі і артбук – буквальний досвід війни, то ми маємо два рівня, які працюють саме через свою стереофонічність, розімкнутість простору.
До проєкту долучилися боєць ЗСУ у відпустці, скульптор Кирило Максименко та фотограф Олександр Якимчук.
«Дотик неба» – сучасний міжнародний культурологічний проєкт, націлений на підтримку України німецькими друзями та збирання засобів для лікування та реабілітації поранених бійців у медичному центрі «Unbroken».
Марія Галіна
