Калина Ізабела Зьола, Казімєра Іллаковічувна, Юлія Гартвіґ, Едвард Стахура, Казімєж Вєжинський, Анна Янко — Наталія Бельченко знайомить читачів Kyiv Daily з польськими поетами, які народилися у серпнi.

З Калиною Ізабелою Зьолою я познайомилася, беручи участь у міжнародному поетичному фестивалі в Познані. Заняття літературою завжди були в її житті, але, закінчивши коледж зв’язку, вона 35 років пропрацювала в Палаті мір і ваг. Міра художнього… Вага слів… Існує кілька десятків пісень на вірші Калини Ізабели Зьоли. А цей зацікавив мене ще й спільним досвідом.

Дідусь Казімєри Іллаковічувни, Томаш Зан, був близьким приятелем Адама Міцкевича. Вона рано залишилася сиротою. Навчалася в Женеві, Оксфорді, Яґеллонському університеті в Кракові. В 1926–1935 роках була секретаркою Юзефа Пілсудського. В молоді роки захоплювалася феміністичним рухом. Серед її друзів були Юліан Тувім, Марія Домбровська, Віткаци. Маю збірку її поезій, присвячених іменам. І переклала з неї, ясна річ, вірш про своє ім’я.

Юлія Гартвіґ була донькою відомого люблінського фотографа, який приятелював із поетом Юзефом Чеховичем, тому загибель останнього виявилася для неї майже безпосереднім враженням. З матір’ю майбутня поетка ходила до російської церкви, а з батьком – до костелу. В літературі Юлія Гартвіґ стала відомою спочатку як перекладачка французьких та американських авторів. Вона двічі отримувала орден Почесного легіону: як кавалер, а потім як офіцер. Адам Поморський одним із джерел натхнення Юлії Гартвіґ назвав діалог з Чеславом Мілошем: у деяких її віршах відбулася реалізація того, що Мілош у своїй поезії не втілив, але що потенційно було там присутнє.

Едвард Стахура народився у Франції в сім’ї польських емігрантів. Після війни родина повернулася до Польщі, та поет завжди почувався вигнанцем; він багато подорожував і написав перед загибеллю: «Я не відчував під ногами землі, землі, яку називають власною, родинною, рідною». Про його творчість добре відгукувалися Пшибось, Івашкевич, Задура. На авторських зустрічах він грав на гітарі та співав свої тексти. Вкоротив собі віку, повісившись. Написав прощальний «Лист до тих, хто залишився». У 80-х його поезія стала символом альтернативної молодіжної культури.

Батько Казімєжа Вєжинського, один зі сполонізованих нащадків галицьких німецьких колоністів, працював на залізниці. І народився Казімєж дуже символічно для свого батька – просто на вокзалі в Дрогобичі. Його вірш у цій добірці – присвячений саме Дрогобичу. А перший свій вірш він написав у третьому чи четвертому класі Стрийської класичної гімназії. Під час Першої світової Вєжинський потрапив у російський полон. Коли ж утік – деякий час від переховувався в Києві. Нарешті потрапивши до Варшави, він став співзасновником поетичної групи «Скамандр». Під час польсько-радянської війни редагував видання «Бібліотеки польського солдата», тижневик «Українське слово» у Рівному та «Dziennik Kijowski», який і зараз виходить у Києві. Перекладав польською Тараса Шевченка. З початком Другої світової Вєжинський емігрував і більше не мешкав у Польщі.

Справжнє ім’я Анни Янко – Анета Янковська. Для серпневої добірки я переклала її вірш  саме про літню спеку. Дебютні поезії Анни Янко, які з’явилися в кінці 70-х, пов’язують із поетичною формацією «Нова конфіденційність». Її мати у 9-річному віці пережила розправу, здійснену німецькою армією в селі Сочі; ці події Анна Янко описала в книзі «Маленький Голокост» (2015). Книжки письменниці номінувалися на нагороди «Ніке» та «Ангелус». Польський критик Артур Сандауер, який, до речі, народився в Самборі, назвав її «Рембо в спідниці».

Марафон

він часто спотикається

Наталія

Про цикл Польські поети місяця розповідає авторка, київська поетка і перекладачка Наталя Бельченко.