Серпневі поети Польщі

Серпневі поети

Калина Ізабела Зьола, Казімєра Іллаковічувна, Юлія Гартвіґ, Едвард Стахура, Казімєж Вєжинський, Анна Янко — Наталія Бельченко знайомить читачів Kyiv Daily з польськими поетами, які народилися у серпнi.

З Калиною Ізабелою Зьолою я познайомилася, беручи участь у міжнародному поетичному фестивалі в Познані. Заняття літературою завжди були в її житті, але, закінчивши коледж зв’язку, вона 35 років пропрацювала в Палаті мір і ваг. Міра художнього… Вага слів… Існує кілька десятків пісень на вірші Калини Ізабели Зьоли. А цей зацікавив мене ще й спільним досвідом.

Дідусь Казімєри Іллаковічувни, Томаш Зан, був близьким приятелем Адама Міцкевича. Вона рано залишилася сиротою. Навчалася в Женеві, Оксфорді, Яґеллонському університеті в Кракові. В 1926–1935 роках була секретаркою Юзефа Пілсудського. В молоді роки захоплювалася феміністичним рухом. Серед її друзів були Юліан Тувім, Марія Домбровська, Віткаци. Маю збірку її поезій, присвячених іменам. І переклала з неї, ясна річ, вірш про своє ім’я.

Юлія Гартвіґ була донькою відомого люблінського фотографа, який приятелював із поетом Юзефом Чеховичем, тому загибель останнього виявилася для неї майже безпосереднім враженням. З матір’ю майбутня поетка ходила до російської церкви, а з батьком – до костелу. В літературі Юлія Гартвіґ стала відомою спочатку як перекладачка французьких та американських авторів. Вона двічі отримувала орден Почесного легіону: як кавалер, а потім як офіцер. Адам Поморський одним із джерел натхнення Юлії Гартвіґ назвав діалог з Чеславом Мілошем: у деяких її віршах відбулася реалізація того, що Мілош у своїй поезії не втілив, але що потенційно було там присутнє.

Едвард Стахура народився у Франції в сім’ї польських емігрантів. Після війни родина повернулася до Польщі, та поет завжди почувався вигнанцем; він багато подорожував і написав перед загибеллю: «Я не відчував під ногами землі, землі, яку називають власною, родинною, рідною». Про його творчість добре відгукувалися Пшибось, Івашкевич, Задура. На авторських зустрічах він грав на гітарі та співав свої тексти. Вкоротив собі віку, повісившись. Написав прощальний «Лист до тих, хто залишився». У 80-х його поезія стала символом альтернативної молодіжної культури.

Батько Казімєжа Вєжинського, один зі сполонізованих нащадків галицьких німецьких колоністів, працював на залізниці. І народився Казімєж дуже символічно для свого батька – просто на вокзалі в Дрогобичі. Його вірш у цій добірці – присвячений саме Дрогобичу. А перший свій вірш він написав у третьому чи четвертому класі Стрийської класичної гімназії. Під час Першої світової Вєжинський потрапив у російський полон. Коли ж утік – деякий час від переховувався в Києві. Нарешті потрапивши до Варшави, він став співзасновником поетичної групи «Скамандр». Під час польсько-радянської війни редагував видання «Бібліотеки польського солдата», тижневик «Українське слово» у Рівному та «Dziennik Kijowski», який і зараз виходить у Києві. Перекладав польською Тараса Шевченка. З початком Другої світової Вєжинський емігрував і більше не мешкав у Польщі.

Справжнє ім’я Анни Янко – Анета Янковська. Для серпневої добірки я переклала її вірш  саме про літню спеку. Дебютні поезії Анни Янко, які з’явилися в кінці 70-х, пов’язують із поетичною формацією «Нова конфіденційність». Її мати у 9-річному віці пережила розправу, здійснену німецькою армією в селі Сочі; ці події Анна Янко описала в книзі «Маленький Голокост» (2015). Книжки письменниці номінувалися на нагороди «Ніке» та «Ангелус». Польський критик Артур Сандауер, який, до речі, народився в Самборі, назвав її «Рембо в спідниці».

Калина Ізабела Зьола

Народилася 4 серпня 1952 року в Познані.

Марафон

старий чоловік дедалі швидше

тікає від часу

кохає чимраз молодших жінок

аби в їхніх очах віднайти

тіні колишніх почуттів

побачити власну молодість

його волосся стає дедалі білішим

подих коротшим

а крок невпевненим

він часто спотикається

колись намагалася його зупинити

в теперішньому часі

полегшити біль підупадання

але він був надто глибоко в минулому

і надто далеко в майбутньому

старий чоловік біжить дедалі швидше

шляхом тепер вже назавжди

паралельним моєму

Казімєра Іллаковічувна

Народилася 6 серпня 1892 року у Вільнюсі, померла 16 лютого 1983 року в Познані.

Наталія

Бути повинна твердою як камінь, як смерть, як церковні догмати,

Гарна на вигляд, смаглява, фіалкову сукню воліє вдягати.

Дуже смілива, із кров’ю холодною, наче плазун або риба.

Глянеш: зійшла Астрологія чи Меланхолія з давнього дереворита.

Смертний нехай уникає її – херувима в обличчі дівочім.

Бо на війну чоловіка пошле, як великим він стати не схоче;

Змусить його лікувати леправих і серед убивць провіщати,

Мідного сина чи доньку залізну дасть йому замість дитяти.

Спить із відкритим віконцем узимку, високі обожнює гори.

Вмре вже старою. Відомі її доброчесність і вдача сувора.

Юлія Гартвіґ

Народилася 14 серпня 1921 року в Любліні, померла 14 липня 2017 року в Гулдсборо.

Пам’яті Чеховича

І впав ти повалений власним віршем

Під руїнами міста і світ помер у тобі

Чи до кінця вірить той хто озброєний словом

Гинь Ніневіє і сморід чути і трощаться мури

Коли бачить що здійснюється сон пророцтво віра

Хотів би взяти слова назад але вони зживають зі світу

Хотів би сховатись у будинку

Однак саме тут і гине

Бідолашне дитя лихоманки сину закляття

Заздалегідь сповіщено славу твою нащадкам

Заздалегідь зелень лук

Проти попелу свідчить

Заздалегідь на могилу свою

Поклав ти зелений лавр

Едвард Стахура 

Народився 18 серпня 1937 року в Шарв’є-Шаваньє, помер 24 липня 1979 року у Варшаві.

* * *

Запах воску

йшов тільки від моєї дружини

і дощ із руж

який мені обіцяли янголи

з пальцями стрункими 

мов шиї деяких оленів

зарізаних у відповідний час царювання

або фазу місяця

Казімєж Вєжинський

Народився 27 серпня 1894 року в Дрогобичі, помер 13 лютого 1969 року в Лондоні.

Я покинув би все

Я покинув би все для втечі

До містечка, де народився.

Купував би солодке малечі

І в тамтешніх полях загубився.

Прямував би між верб і річки,

Де рукою сягаєш денця,

Нешкідливому для зустрічних

Волоцюзі далеко йдеться.

На імлистім шляху вечоровім,

Де здається – дійшов до краю,

Я б радів, що не знаю нікого

Тут, і жоден мене не знає.

А зимою, в теплі кімнати,

Як дерева вберуться в іній,

Я би слухав, самотній, радо

З димаря вітру тоскне квиління. 

І за прихисток вдячний був долі,

Недоторканий в жодну хвилину:

Йде життя без подій, поволі,

Промине – і не зрадить плину.

Анна Янко 

Народилася 27 серпня 1957 року в Рибнику.

Спека

Очманілий полудень смола капає з даху

Пес дихає під стіною нудьга нудьгою поганяє

Краєвид зневіряється від спеки тремтить

Хтось обережно грає етюд за фіранкою у вікні

На пам’ять і на забуття

Очікування неочікуваного

Промайнув ровер і перетинчастокрила тінь його коліс по вулиці

За огорожею до талії лопушини дівчинка їх приміряє

Як велику вицвілу сукню комашиним польотом зшиту

Знає вона полудень вічний цей день не має кінця

Закриває очі земні відкриває небесні

Про цикл Польські поети місяця розповідає авторка, київська поетка і перекладачка Наталя Бельченко.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *