Коли починаєш розмірковувати про камерну музику, чомусь першими на думку завжди спадають твори для струнних ансамблів. Несправедливо, еге ж? На щастя, програма цьогорічної едиції Міжнародного фестивалю «Дзеркало» була настільки різноманітна, що не давала навіть шансу забути, що на світі є ще й духові інструменти. Із дев’яти фестивальних подій, що відбувалися із 9 по 19 травня у Дзеркальній залі Львівської національної опери, дві були присвячені музиці для духових ансамблів – досить рідкісній для наших сцен, тож пропустити подібне не можна було.
У королівстві дзеркал рано чи пізно в усьому починаєш бачити своє відображення, тож і фестиваль «Дзеркало» вдався до заплутування слухачів на другій своїй події. Назву якій дав процес кристалізації – зміна стану речовини, яка в мистецтві набула значення формування майстерності. І хоча програма не ставила під сумнів сформованість стилю митців, або ж віртуозність виконання, викристалізовувався спільний образ концерту.
Чути, як десь неподалік ритмічно потріскує гілля. З-поміж темних шат дерев видніється мерехтіння вогню. А навколо нього – силуети. Це танець напівтіней. Таємнича музика наче пульсує у скроні, здригаючи усе тіло. Щось всередині лоскоче, аж шкребе і струмом мчить від кінцівок до кінцівок. Так, це точно в моїй крові – це багряна нитка, що єднає мене з предками.
