Ну й часи! Вчора нас атакували дрони, в світі хто зна що робиться, щиро кажучи, але в Одесі сьогодні стільки подій, що на всі неможливо встигнути, і все водночас. Колеги, в мене (і не тільки в мене) прохання – любить один одного и якось узгоджуйте плани, бо ви втрачаєте аудиторію, яка бігає з відкриття на відкриття, з читання на читання і нічого не встигає. Але втім ми працюємо, — Марія Галіна, Одеса Дейлі.
Я вже не раз писала тут, що спротив може бути різним, і культурні події, яких зараз в Одесі чимало, це теж спротив, бо вони маніфестують норму. Але цілком природно, що норма в умовах війни все ж таки м’яко кажучи трошки інша норма. Бо війна не може не відображатися в творах митця, якщо ти, звісно митець – навіть коли вона не є безпосереднім об’єктом художнього акту.
«Колеги, в моєму районі через атаку шахедів вже добу немає світла та опалення, враховуючи, що зараз нівроку, зима, то я зібрала для вас, що зібрала. Ми працюємо», — з нами Марія Галіна, Одеса Дейлі.
Почнемо з того, що я не один раз чула (та й сама писала в анонсах) про експериментальні вистави Театру №7, котрі, по-перше, йдуть, порівняно зі звичайними, аж вдвічі довше, по-друге, взагалі екзотичні, порівняно з іншими, класичними.
Минулого тижня звісно майже все було про любов, а ще виставки і інші приємності, плюс дуже погана погода, а коли важко обрати, то закінчується тим, що не обираєш взагалі нічого – тому напишу про те, де я точно була.
Два тижня тому по Одесі був балістичний удар; зараз комісія ЮНЕСКО, яка прибула до міста, спостерігає наслідки, сьогодні вночі була атака шахидів. Кажуть, побиті вітражі в Філармонії вже прибрали, і може, їх вдасться відновити. А в нас, як завжди, будь яка дата служить приводом для численних подій, день Святого Валентина не виняток. Ми працюємо, — Марія Галіна, Одеса Дейлі.
