Письменниця та перекладачка Софія Андрухович описувала рідне місто в попередньому романі «Фелікс Австрія» – Івано-Франківськ, за часовими мірками роману – Станиславів.
Миколу Зерова я відкрив – буквально відкрив другий том «Творів» 1990 року – на другому курсі, коли його лекційний курс «Українське письменство ХІХ ст.» (1928) виявився значно кориснішим, ніж більша частина того, що на цю тему було написано до та після.
Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в Зінькові на Полтавщині. Поета-«неокласика» і літературознавця вітає дослідниця літератури 1920-х років і українського авангарду Ярина Цимбал:
У моїй домашній бібліотеці й досі зберігається той ошатний том перекладів Григорія Порфировича Кочура. Беручи час від часу його в руки, пригадую милу усмішку Майстра, його нелегку в поважному віці ходу.
Микола Костьович Зеровбув найтаємничішою персоною з «неокласиків» і не менш трагічною. Професор КІНО, що цитував на лекціях латиною цілі уривки з Вергілія, Сенеки, Овідія, міг написати: «ми знову тут, в болотяній Лукрозі…». «Лукроза» — це була Баришівка під Київом, перейменована на латинський лад, як робітня.
