Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в Зінькові на Полтавщині. Поета-«неокласика» і літературознавця вітає дослідниця літератури 1920-х років і українського авангарду Ярина Цимбал:

Дорогий Миколо Костьовичу!

Учора був Чистий четвер, а сьогодні ваш день народження і Страсна п’ятниця. Як це глибоко символічно. Щороку я цитую ваш вірш «Чистий четвер»:

Свiчки i теплий чад. З високих хор

Лунає спiв туги i безнадiї;

Навколо нас — кати i кустодiї,

Синедрiон, i кесар, i претор.

Це долi нашої смутний

узор,

Це нам пересторогу пiвень пiє,

Для нас на дворищi багаття тлiє

I слуг гуде архiєрейський хор.

I темний ряд

євангельських iсторiй

Звучить як низка тонких алегорiй

Про нашi пiдлi i скупi часи.

А за дверми,

на цвинтарi, в притворi

Весна i дзвiн, дитячi голоси

I в вогкому повiтрi вогкi зорi.

Адже це вірш про вас. Довкола вас зійшлися кати і кустодії, на вас чекало жертовне вогнище, і ви знали про цей терновий вінок, цю Страсну п’ятницю, але жили й працювали для вічності, адже воскресіння неминуче. І яке щастя для нас, ваших нащадків, що в ті підлі і скупі часи ви чули дзвін, дитячі голоси, відчували весну, вдихали вогке повітря і милувалися на зорі. Я завжди почуватимуся недоучкою, перечитуючи ваші праці, один перелік яких займає більше сторінок, ніж ціла творчість декого.

Перечитуючи різні спогади, заздрю тим, хто слухав ваші блискучі лекції. Особливо щемко читати про вас як про людину. Уявляю, як у холодному листопаді 1934-го, поховавши десятирічного сина, звільнений з усіх посад ви покидаєте Україну і їдете шукати роботи до Москви — і серце стискається. «Це долі нашої смутний узор…»

Вдячна вам за все, що ви зробили для української культури, насамперед за те, що обрали її. За ваші праці, статті, вірші, переклади, за вашу любов до українського слова, за вашу ерудицію і готовність ділитися знаннями. Усе це живе і далі житиме з нами. Тому в день народження я хочу побажати вам многая літа. Будьте з нами завжди!

Ярина Цимбал