Катастрофи, що визначають націю, стають об’єктами рефлексії художньої літератури. Це природно. Завдання таких творів – не надати нам інформацію чи сформувати наше ставлення до історичної події (про трагедії національних масштабів ми щось та знаємо). Метою таких творів є комеморація – потреба ритуально узгодити окремі елементи колективної історичної пам’яті. Поволі випрацьовуються механізмі співпереживання щодо різних ролей (не людей, саме ролей) проявлених у трагедії. Так пишуться романи травми.
Другий день дискусії видавців під час фестивалю Coffee, Books & Vintage показав, що головні зміни мають відбутися не тільки в книжковій сфері, а в ширшій культурній перспективі, зачепити розвиток українських міст та локальної культурної взаємодії. Аби зрозуміти як видавці можуть впливати на суспільно-культурну мапу України, учасники розмови не тільки поділилися власним досвідом комунікації з читачами, а й обговорили майбутні формати промоції книг та читання.
Проблеми бізнес-етики, роль держави та відродження бібліотек. Що може дати нове дихання українській книжковій сфері? Велика кількість читачів? Нові жанри? Може молоде покоління чи побільше українських авторів? Kyiv Daily відвідав дискусію, ініційовану Мар’яною Савкою, в рамках фестивалю «Coffee, Books & Vintage». Протягом двох днів гості дискусій обговорювали стан книжкової сфери та аналізували контекст нагальних проблем і можливостей, які стоять перед українськими видавцями та суспільством.
Кетрін Ґрем змінила обличчя сучасної журналістики. А почалося все з того, що в 1933 році її батько придбав майже збанкрутілу газету Washington Post. Відтоді видання стало невіддільною частиною життя Кетрін. Вона працювала там друкаркою, кур’єркою, журналісткою, підтримувала чоловіка, поки той керував газетою, а після його смерті очолила медіакомпанію, що об’єднувала газету Washington Post, журнал Newsweek та низку телевізійних станцій. Кетрін не мала досвіду в бізнесі, тим паче на керівній посаді. Та завдяки глибокому розумінню, як працює новинна сфера, і непохитній підтримці позиції журналістів та редакторів провела газету через такі складнощі, як Вотерґейт, що зрештою приніс виданню світову славу.
Сорок років тому вчені та лікарі фіксували лише 4–5 випадків аутистичного розладу на 10 тисяч дітей. Відтоді показники стрімко зросли, і вже в 2018 році цей стан діагностували в кожної 59-ї дитини. Але що таке аутизм? Люди з цим розладом приречені на самотність, чи це генії з унікальним складом розуму? І що відбувається в їхньому мозку? У цій книжці науковий журналіст Стів Сільберман розповідає історію аутизму, дивовижні факти з життя «людей дощу» та їхні фантастичні досягнення.
Апокаліпсис можна спинити — принаймні економічний. Майбутнє може бути інакшим — із доступом до освіти, подоланням бідності, захистом мігрантів і вирішенням кліматичних проблем. У цьому переконані Абхіджіт Банерджі й Естер Дюфло. Вони з 2003 року досліджують, як урівноважувати економіку й боротися з бідністю, а 2019-го навіть отримали за це Нобелівську премію.
Якщо Марґарет Тетчер прославилася як Залізна Леді, то Даля Грибаускайте — як Сталева Магнолія. Волелюбна, прямолінійна, справедлива, з блискавичною реакцією і впевненим голосом — такою запам’ятали литовську президентку.
Є люди-епохи, а є люди — кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му. Як сімейна скрута вплинула на його погляди?
