Що приніс 2020 рік українським видавництвам, чого очікувати читачам у 2021 році: коротко про те, чому український книжковий ринок зараз сильний як ніколи, про розвиток нових жанрів та як українських письменників читають закордоном.
Микола Рябчук, публіцист, голова журі міжнародної нагороди Анґелус
Які ваші спостереження українського видавничого ринку у 2020 році?
— Зізнаюсь, мені нелегко відповісти на ваше запитання, бо від 2014 року я очолюю журі міжнародної нагороди Angelus за найкращу прозову книжку центрально-східноєвропейського письменника. А це означає, що мушу за рік переглянути близько сотні книжок, поданих на цю премію, і принаймні половину з них – прочитати. Тож тепер навіть українських авторів я читаю за умови їхнього номінування на цю нагороду. Торік їх було семеро – Олег Сенцов, Наталка Сняданко, Марія Матіос, Олег Поляков, Юрій Андрухович, Таня Малярчук та Сергій Жадан, – усі надзвичайно цікаві. Двоє з них, Жадан і Малярчук, пробилися до фінальної сімки. Проте нагорода (40 тис. дол.) дісталася словенцю Ґорану Войновичу за роман «Моя Югославія». Він якраз вийшов торік українською, тож можете самі глянути, чи українські письменники справді «слабші» від зарубіжних. Жадан, до речі, був лавреатом Анґелуса у 2015-му, перемігши тоді у фіналі майбутню нобелістку Ольгу Токарчук. Я недавно прочитав у «Лос-Анджелес таймз» дуже гарну рецензію на нові книги Андрія Любки й Олега Сенцова, видані у США. Там рецензентка зокрема стверджує, що українська література сьогодні – одна з найцікавіших у Європі, вона здобула вже належне визнання серед фахівців, але ще не посіла належного місця на книжковому ринку. Я б сказав те саме й про ринок український. Маю враження, що в останнє десятиліття наших письменників більше цінують за кордоном, ніж удома.
У чому ваш власний фокус як українського публіциста в 2021 році? Чого очікувати читачам?
— За кілька тижнів мають вийти дві мої книжки – збірка англомовної публіцистики “За огоржею Меттерніхового саду” в ibidem Verlag та “Лексикон націоналіста” у Видавництві Старого Лева. Там, припускаю, є почасти відповідь і на ваше запитання.
…Я недавно прочитав у «Лос-Анджелес таймз» дуже гарну рецензію на нові книги Андрія Любки й Олега Сенцова, видані у США. Там рецензентка зокрема стверджує, що українська література сьогодні – одна з найцікавіших у Європі
Які книги вас вразили у 2020 році? Які варто читати і очікувати у 2021?
— Мій 2020-й пройшов під знаком Анґелуса і так само, скоріш за все, пройде й 2021-й. Але є, звісно, кілька моїх улюблених українських авторів, яких я читатиму, не чекаючи їхньої номінації на Анґелуса. Першою в мене на черзі – «Радіо Ніч» Юрія Андруховича.
Ірина Старовойт, поетка, есеїстка, доцентка кафедри культурології УКУ
Ви слідкуєте за книжковим ринком вже багато років. Чи можете назвати якісь особливі тенденції, які нам приніс особливий 2020 у літературній критиці, видавництві і нових іменах?
— Хоча рік був тяжкий для видавців і унеможливив узвичаєні способи промоції книжок – презентації, зустрічі з авторами, багатотисячні книжкові форуми, фестивалі і ярмарки, – у нас відкрилося кілька нових видавництв, таких як «Портал», «Лабораторія», Deinde Publishing, «Віхола» чи дитяча редакція «Нашого формату». Критики критикували, письменники писали (дехто каже, що оскільки не відволікалися на публічні події і письменницькі тури, то написали значно більше), а читачі — читали. Приємно знати, що усім цим процесом надихався, за ним спостерігав, аналізував і підстраховував Український інститут книги. Саме навесні 2020 Інститут запустив програму перекладів Translate Ukraine, яка частково компенсує витрати видавця на переклад та публікацію української книжки іноземною мовою. Це сильний інструмент для підтримки культурного діалогу і виходу українських авторів на авансцену світових книжкових подій. Уперше в історії України така державна підтримка нарешті стає системною.
Щодо нових імен, то трендсеттером тут стало ім’я Сергій Сергійович SAIGON, дебютний роман якого став книгою року за версією ВВС Україна. Там цілих три несподіванки під одною обкладинкою, але не хочу спойлити, читайте самі.
Якщо серйозно, то своє ім’я в найновішій українській літературі книгою «Хроніка одного голодування» закріпив Олег Сенцов. Оригінал цього тюремного щоденника було писано рідною для Олега російською. Після звільнення автору дивом вдалося вивезти свої записи із Росії. І в перекладі Сергія Осоки вони стають фактом української культури і нової формули української антиімперської ідентичності, де присутні обидві мови і одна з них, за словами філософа Володимира Єрмоленка, «рідна, але вивчена».
Ще більш несподівані нові імена пораджу шукати насамперед в кримськотатарській україномовній літературі, зокрема в серії «Кримський інжир» Видавництва Старого Лева.
…Критики критикували, письменники писали (дехто каже, що оскільки не відволікалися на публічні події і письменницькі тури, то написали значно більше), а читачі — читали. Приємно знати, що усім цим процесом надихався, за ним спостерігав, аналізував і підстраховував Український інститут книги
Напевно, найбільш крихкими в умовах пандемії виявилися сайти напряму пов’язані з літпроцесом та їх редакції. Наприкінці 2020 сайт Читомо звернувся за підтримкою до людей книги, запустивши благодійний онлайн аукціон через соцмережі. Ця ініціатива виявилася успішною і дозволила закрити зарплатний фонд на 2 місяці, але далі мабуть доведеться запровадити місячну чи річну передплату і не факт, що така модель спрацює або що її можна буде повторити іншим виданням.
Які книги 2020 стали для вас значимими? Які книги Ви можете порадити українським читачам в 2021 році?
— Рік, що проминув, приніс декілька таких вагомих книг, під тисячу сторінок. Насамперед, українською вийшла книга Тоні Джадта «Після війни. Історія Європи від 1945 року».
Далі в моєму списку ідуть два романи, без перебільшення, епохальні романи. Перекладені українською «Книги Якова» Ольги Токарчук і написана українською «Амадока» Софії Андрухович.
Ще одна книжка нонфікшн, яку можу поручити нашим читачам – це «Зовсім не страшна книга» киянки Анастасії Леухіної. Вона проста і складна водночас. Проста, бо веде за собою, як нитка Аріадни. Складна, бо написана на тему смерті і паліативної допомоги.
Для тих, хто не боїться і хоче зрозуміти щось більше, навіть дуже гірке для українців, про окупований Крим, добрим впровадженням в тему стане збірка репортажів Наталки Гуменюк «Загублений острів».
Декотрі люблять поезію, як жартувала нобелівська лауретка Віслава Шимборська. Так от, до цих декотрих маю прохання не пропустити збірку вибраного одного з найбільших наших поетів сучасності, одеського мудреця Бориса Херсонського «Будем теплом и пеплом».
А завершити свою карту читання, мабуть, мушу найдошкульнішою анатомією і соціальною критикою нашого часу, яка показує, що криза, яку намагаємося пережити, почалася не в 2020 і ним не закінчилася, і що навіть флагманським країнам глобального світу, таким як США, прийшов час змінювати себе, перед тим як змінювати світ: Тімоті Снайдер. «Наша недуга. Уроки свободи з лікарняного щоденника».
Є ще один вимір, у якому український книжковий ринок крутий – це графічний дизайн і поліграфічні рішення. І знову ж таки, тут заховано силу в слабкості. Якби книги сучасних українських авторів за замовчуванням ставали в своїй країні маскультом і виходили 100-тисячними тиражами, то, можливо, над кожною обкладинкою і версткою заморочувалися би трохи менше.
Ростислав Семків, письменник, літературознавець, директор видавництва «Смолоскип»
Які головні виклики і здобутки приніс 2020 рік українським видавництвам? Чим попередній рік запам’ятався для видавництва «Смолоскип»?
— Попередній рік був викликом, проте його кризовість позначилося на книговиданні значно менше, ніж всі очікували. Замість повного припинення торгівлі в секторі, чого всі боялися (мовляв, нащо книги, коли кругом пандемія), ми побачили плавне перетікання покупців з фізичних книгарень у віртуальні. Так, книговидавнича сфера зазнала втрат, але й віднайшла інструменти спротиву ситуації.
«Смолоскип» запустив відеоблог, який мав компенсувати відсутність спілкування з нашими читачами на ярмаркових стендах та презентаціях. Осінній неповний десяток таких віртуальних розмов зібрав переглядів більше, ніж зазвичай збирають фізичні презентації. Саме це — тривання контакту з читачами навіть в умовах кризи — ми бачимо нашим найбільшим здобутком у 2020 році.
Ви являєтесь куратором фокус-теми «Оптимісти скептики» на Книжковому Арсеналі у 2021 році. Наскільки ви вважаєте реальним перехід в онлайн обговорення і формування віртуального середовища, без втрати очікувань, продажів книг і налагодження важливих контактів в 2021 році?
— Думаю, багато хто відкрив для себе переваги онлайн формату (найперше — значно ширша географічна доступність), проте годі заперечувати, що фізична присутність на презентаціях чи дискусіях має свої переваги. Надалі, вочевидь, онлайн і офлайн формати поєднуватимуться. Саме таким двоформатним заплановано провести наступний Арсенал. Ми хотіли фокус-темою показати, що слід поєднати енергію оптимістів та обережність скептиків. Схоже, ситуація наочно доводить правильність такої стратегії.
Яких книг і тем, на Вашу думку, бракує українському книжковому ринку? Чого Ви б хотіли бачити більше?
Не втомлюся повторювати, що український книжковий ринок зараз сильніший і здоровіший, ніж 10, 20, 30, 10n років тому. Проте йому ще далеко до розвинутих книжкових ринків європейських країн — навіть невеликих. Можливо, менший брак у сферах дитячої літератури та перекладного нонфікшну, а решта ще слід розвивати. Майже повний мінус із технічною літературою, як перекладною, так і оригінальною.
…слід поєднати енергію оптимістів та обережність скептиків
Який ваш власний фокус у 2021 році? Чого очікувати вашим читачам і слухачам лекцій?
— Крім викладання літературознавства в Києво-Могилянській Академії, що є моїм магістральним зацікавленням, я продовжую читати лекції на літературних курсах Літосвіти. Вважаю цей напрям — інструктування майбутніх письменниць та письменників украй потрібним та перспективним. Зараз пишу книжку про секрети майстерності Толкіна, тому його творчість буде мені цього року своєрідною домінантою. Також дуже цікавить процес формування нового, зваженого канону української класики.
Які книжки в 2020 році ви для себе відкрили і знайшли час прочитати? Які книжки відклали для читання в 2021 році?
— Мої особисті книжкові відкриття кількох останніх років пов’язані з темою моєї докторської дисертації — осмисленням сатиричної та гумористичної літератури. Найкраще буде потім побачити їх у бібліографії дослідження, коли воно буде завершене. З художньої літератури — це українське фентезі: Володимир Аренєв, Світлана Тараторіна, Дарія Піскозуб, інші. Тепер можна сказати, що воно в нас є.
Ігор Балинський, головний редактор видавництва «Човен»
З появою видавництва «Човен» у 2017 році на українському видавничому ринку репортажі та документалістика чітко виділилася в окремий жанр. Наскільки український читач виявився готовим до цієї тематики?
— Від початку ми переоцінили наші стартові очікування, які були трохи романтичними. Справа у тому, що наші очікування формувалися на досвіді австрійських і польських колег, і оскільки в Україні репортажі як жанр літератури лише розвивалися, ми очікували тисячі читачів. Зараз, особливо після успішного видавничого 2020 року, стало набагато легше. Лише книга Мірослава Влекого «Гарет Джонс» мала чотири тиражі, розширила коло нашої аудиторії і показала, що ця тема буде актуальною ще тривалий час.
…Зараз ми чітко розуміємо напрямки у яких будемо працювати. Їх є три – художній репортаж нових українських авторів, перекладний закордонний репортаж та інтелектуальний нон-фікш, есеїстика
А загалом, все виявилося набагато складніше, ніж очікувалося на початку: налагодити канали комунікації, пояснити читачам чому ці жанри важливі, та й самі ми почали розуміти краще всі процеси. Ми виросли у професійному сенсі. В цілому, можна сказати, що ми ще не вийшли за мені власної бульбашки, але вона стала значно більшою.
Хочеться вірити, що 2020 рік видався успішним для видавництва. Який головний здобуток видавництва «Човен» у 2020 році?
— 2020 рік виявився для «Човна» найбільш успішним за всіма показниками – в плані видавничого портфелю, репутаційного плану і фінансового росту. Кожна новина була успішно прийнята читачами. Також наша комунікація з аудиторією зросла, зросла і аудиторія.
Найголовнішим здобутком видавництва «Човен» у 2020 році стала спроможність самостійно і без грантів видати дві перекладні книги – для нашого маленького видавництва було дуже важливо.
Та який найбільший виклик приніс 2020 рік команді «Човну»?
— Найбільший ризик у 2020 році був пов’язаний з виданням книги «Кінець ілюзій» Ґжегоша Ґаудена. Ми до кінця не знали як ця книга сприйметься українським читачем, але ми чітко знали, що маємо її видати – це прекрасний приклад репортажу, легкого стилю написання, а її сюжет – є частиною української історії і особливо історії Львова. Попри невизначеність, книга таки відгукнулась серед читачів та дозволила нам успішно завершити видавничий портфель 2020 року.
Також 2020 рік приніс нам запитання ми маємо розвиватися далі: чи ми залишимося малим нішевим видавництвом, чи шукати бізнес-модель і розширюватися. Ми виросли у професійному плані, чітко зрозуміли чим хочемо займатися, лишається лише дати відповідь в яких масштабах це краще робити.
Який фокус у видавництва «Човен» у 2021 році? Чого очікувати вашим читачам?
— Зараз ми чітко розуміємо напрямки у яких будемо працювати. Їх є три – художній репортаж нових українських авторів, перекладний закордонний репортаж та інтелектуальний нон-фікш, есеїстика.
У 2021 році ми хочемо утримати баланс між виданням перекладного і українського репортажу. Однак видавати якісний закордонний художній репортаж – це показати важливі аспекти впливової школи репортажу «літератури факту», яка з моєї точки зору, є однією із трьох найважливіших у світі.
Також ми плануємо видати серію репортажів Остапа Яриша про Америку. Це буде нова і незвична перспектива про Сполучені Штати – Америка, якої ми не знаємо, американське життя, поза відомих нам стереотипів.
Оксана Зьобро, керівниця відділу PR & Marketing «Видавництва Старого Лева»
Які виклики та який головний здобуток приніс минулий рік для Видавництва Старого Лева?
— На щастя, Видавництво Старого Лева і у докарантинний час розвивало онлайн формати, тому з початком пандемії ми лише підсилили цей напрямок діяльності, переформатували обов’язки всередині команди, адаптувавши їх до нових реалій.
Очевидно, що карантинні обмеження вдарили по багатьох аспектах – видавництва опинилися в ситуації повної невідомості: як реалізовувати дистриб’юцію, що буде з проектами. На ринок також вплинула відсутність всіх основних фестивалів, зокрема Болонського і Франкфуртського. Хоча вони й пройшли у гібридному форматі, але не дали тих самих результатів.
….Найважливіша тенденція – що українські переклади тепер з’являються практично одночасно з світовими релізами, а не через роки, як це було колись
Головним здобутком Старого Лева у 2020 році стало отримання навику швидкого прийняття рішень, налагодження всіх систем бізнес-процесу і різних типів комунікації.
Який головний фокус видавництва у 2021 році?
— Фокус 2021 – лишатися видавництвом для всієї родини, від найменших до дорослих, пропонуючи книги українських і закордонних авторів. Попри широту асортименту ключовим є питання якості та можливості читачеві рухатися від однієї нашої книжки до іншої. Цього року ми видаємо 160 книг, продовжуємо вже започатковані серії, які стали гучними і яскравими, а це Террі Прачетт, Гемінґвей, Бйорнстад, Ішіґуро.
Також для нас важливо видавати і популяризувати українських авторів. І от, на 150-те день народження Лесі Українки вийде роман Мирослава Лаюка, події у якому обертаються навколо її постаті.
Які останні позитивні тенденції ви спостерігали у розвитку видавничого ринку останніх років?
— Найважливіша тенденція – що українські переклади тепер з’являються практично одночасно з світовими релізами, а не через роки, як це було колись. Дуже приємно, що вже влітку вийде роман Кадзуо Ішіґуро «Клара і сонце», у перекладі Ганни Лелів, реліз якого в світі очікується лише весною. Так само практично одночасно зі світовим релізом вийде і новинка від Саллі Руні.
Друга важлива тенденція стосується власне української літератури. Не може не тішити, наскільки якісною і різноманітною є українська книжка. Поступово і природньо заповнюються і з’являються різні жанри, заповнюючи різноманітні ніші і в дорослій, і в дитячій літературі, і в нон-фікшні.
Яких жанрів літератури Вам би хотілося бачити більше серед українськомовних книг?
— Хотілося б більше і ще більше класних дитячих українських книжок – це те, що в довготривалій перспективі виховує потенційного читача і робить світ кращим.
Софія Челяк, програмна директорка BookForum
Ймовірно, найбільший виклик у видавничій сфері, в 2020 році виник у книжкових ярмарок. Як ви можете оцінити швидку адаптацію форуму до онлайн режиму і наскільки вдалося реалізувати задумане?
— На щастя, ми мали трохи більше часу ніж дехто з наших колег для адаптації літературного фестивалю Львівський міжнародний BookForum. Справді, на початку локдауну рішення перейти в онлайн було найгіршим варіантом, але з часом ми зрозуміли, що воно єдино правильне, адже ми змогли захистити здоров’я наших гостей і відвідувачів. Загалом, ми скоротили програму заходів, але зберегли формат програми, фокусну тему. Завдяки онлайн формату ми отримали згоду на участь від Гізер Моріс та Патті Сміт. Ми справді змогли повністю зреалізувати задумане. Звичайно, ми втратили атмосферу локацій середмістя Львова, магію зустрічей у місті, але з іншого боку, завдяки онлайну ми залучили більшу кількість переглядів.
Який найбільший здобуток приніс для Книжкового форуму 2020 рік? Чого команда навчилася?
— Звичайно, для нас ця ситуація стала випробуванням, але те, що ми разом вчилися всім тонкощам продакшину онлайн подій, шукали варіанти не втратити формат, досліджували досвіди колег – це показало нам усім, що разом ми можемо подолати найнепередбачуваніші форс-мажори. Завдяки онлайн формату ми здобули новий чудовий формат: події в онлайн, який ми будемо частково застосовувати у майбутньому
Які найбільші очікування і завдання Львівського міжнародного BookForum у 2021 році?
— В 2020 році ми навчилися планувати контент, який може бути трансформований у будь-який формат, тому ми мріємо про те, щоб провести частину заходів в офлайні, але ми готові знову повторити офлайн, залежно від ситуації з поширенням вірусу.
…Завдяки онлайн формату ми отримали згоду на участь від Гізер Моріс та Патті Сміт. …Звичайно, ми втратили атмосферу локацій середмістя Львова, магію зустрічей у місті, але з іншого боку, завдяки онлайну ми залучили більшу кількість переглядів.
Нашим головним завданням є розкриття фокусної теми фестивалю «Гра в дорослішання: як ми зростаємо незалежними» (з концепцією можна ознайомитися за посиланням). Це непроста тема, адже розкриватимемо її в рік 30-тиліття Незалежності України. Зараз ми починаємо готувати спеціальні проєкти, розставляти акценти, формувати списки почесних і спеціальних гостей, завдяки яким ми дослідимо що таке дорослість.
Марина Захарчук, співзасновниця видавництва «Віхола»
Найбільш виразний аспект ваших книг – це українські автори із різних сфер науки і мистецтва. Тобто ваш стратегічний хід стався в сторону блакитного і маловідомого океану, а не перевірених закордонних бестселерів. Наскільки українські автори готові випускати повноцінні книги?
…Виклик — це знайти українських авторів нонфікшну. Насправді, ми вірили, що вони десь є. Але задача номер один була — знайти їх
— Так, наш задум виправдався. Зараз ми працюємо вже з понад 20ма авторами. Нам здається, що українські автори цілком готові створювати якісний нонфікшн. Особливість нонфікшну в тому, що автор не обов’язково має бути професійним письменником. Це експерт, який хоче розповісти про свою професійну сферу. При чому, людина може довго виношувати цю ідею, хотіти написати книжку, але якісь сумніви чи «внутрішній критик» зупиняє її. А пропозиція від видавництва стає гарним поштовхом, в експерті «прокидається» автор і книжка народжується досить швидко.
Хто ваш ідеальний читач? Особисто у мене склалося враження, що видавництво «Віхола» — це чудовий запасний бекграунд для молодої людини, яка сьогодні хоче встигнути пізнати все корисне і почати діяти.
— Ми називаємо їх Танюха і Василь. Танюха любить щось «читнуть», вона не книжковий хробачок, не системний читач. Вона може не слідкувати за книжковими новинками, але якщо її зачепить тема, будь-яка тема, вона докопається до суті. У тому числі купивши книжку і прочитавши її. Швидше за все, за один вечір — у нашій уяві «Танюха» — дуже зайнята жінка.
А Василь такий собі гік. Він профі у своїй сфері, але цікавиться усім підряд. Постійно шукає якусь інформацію, заглиблюється, серфить по інтернету. Йому цікаво, як все працює — від мозку та гормонів до адронного колайдера і особливостей формування тектонічних плит. Як бачите, і Танюха, і Василь — дуже допитливі люди. Все інше — географія, професія, вік — неважливе. Їх об’єднує те, що вони постійно цікавляться чимось і хочуть дізнаватись щось нове.
Який найбільший виклик і найбільший здобуток приніс видавництву «Віхола» 2020 рік? Чого ви навчилися перш за все?
— Виклик — це знайти українських авторів нонфікшну. Насправді, ми вірили, що вони десь є. Але задача номер один була — знайти їх. Задача номер два – переконати, що вони можуть писати. У якийсь момент навіть наша головна редакторка і співзасновниця Ольга Дубчак стала нашим автором. Ми сказали: «Олю, на грудень немає запланованих книжок». А що Оля? Оля — кандидатка філологічних наук із гарним почуттям гумору — сіла писати книжку. Так у нас в редакційному портфелі з’явився дуже дотепний і якісний нонфікшн про українську мову «Чути українською», який, за планом, переросте в трилогію. Це саме приклад того як пропозиція від видавництва «розбудила» автора.
Цей виклик, пошук авторів, і приніс головний здобуток — всіх тих людей, які вже видали чи планують створити надзвичайні книжки.
Який головний фокус видавництва «Віхола» у 2021 році?
— Ми продовжуємо розвивати напрямок наукпоп. У нас вийде дуже багато книг українських популяризаторів науки — Ольги Маслової та Ніки Бєльської про сон, В’ячеслава Агєєва про релігію, Володимира Саркісяна про хімію повсякденних процесів, Наталі Атамась про життя птахів, Леоніда Горобця про еволюцію скелету та інших. Розширимо лінійку психології книгою психотерапевта Спартака Субботи про насилля. Доповнимо наукпоп медичною тематикою — книжкою блогера MedGoblin (Андрій Сем’янків). Вийде книжка про правила продуктивності генеральної директорки RedBull Україна Тетяни Лукінюк, написана у співавторстві з журналісткою Людмилою Колб. Також з’являться книжки для батьків, наприклад, книжка про материнство блогерки Каті Бльостки, а також книжкою педіатра Олени Луцької у співавторстві з Тетяною Логвиненко.
Ірина Краснокутська, директорка з розвитку у видавництві #книголав
Яких книжкових жанрів та літературних сюжетів на вашу думку не вистачає україномовному книжковому простору найбільше? Які тематики книг чекати читачам від #Книголав у 2021?
— Більшість книжок, які видає #книголав обирає наша співзасновниця Світлана Павелецька, вона добре орієнтується у світових книжкових трендах і як мама восьмирічного сина, дуже добре знає, яких книжок для дітей бракує в Україні. До прикладу, ще кілька років тому у нас було дуже мало пізнавальної літератури для дітей чи інтерактивних книжок, які б конкурували за увагу дітей з іншими розвагами. У нас є цілі серії таких видань для різних вікових груп і вони надзвичайно популярні, до прикладу – «Маленькі дослідники», «100 фактів про…», «Як я дорослішаю».
Ми видаємо найсвіжіші світові бестселери та книжки відомих українськими авторів та експертів. У цих напрямках і продовжуємо рухатися, зокрема, у цьому році будемо презентувати два свіжі переклади Фрідріка Бакмана, його есеї та роман «Тривожні люди», роман Колсона Вайтхеда «Нікелеві хлопці», за який автор отримав Пулітцерівську премію у 2020 році. Ми продовжуємо видавати книжки на тему сексуального виховання і навесні вийде книжка для хлопців-підлітків «Повага. Хлопцям про любов, секс та згоду». Щось нове пише Ірена Карпа і Євген Клопотенко. От-от вийде книжка перекладача та викладача англійської Сергія Святенка для всіх, хто хоче заговорити англійською без помилок – «50 уроків англійської. Говоримо без помилок, ок?». Та ще багато інших цікавих і корисних книжок для читачів будь-якого віку.
…Ми видаємо найсвіжіші світові бестселери та книжки відомих українськими авторів та експертів. У цих напрямках і продовжуємо рухатися
Якщо порівнювати 2020 рік з попередніми – як рік пандемії вплинув на продажі? Які були три найбільш успішні тиражі книг за підсумками 2020 року у #Книголаві?
— Звісно, що наслідки були, під час карантину не працювали книгарні та інші офлайнові мережі. А це значний відсоток продажів. Попри це, ми старались активніше працювати в онлайні, організовували зустрічі з авторами, робили більше промоактивностей з онлайн-книгарнями, розпочали продаж через свої сторінки в соцмережах. За підсумками 2020, наші найпопулярніші книжки це – «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете», іронічний нон-фікшн Ірени Карпи, «Зваблення їжею з українським смако» Євгена Клопотенка, «Українська мова. Правопис в таблицях», «Маленькі дослідники. Моє дивовижне тіло» та серія книжок «Як я дорослішаю».
Текст: Надія Скокова
