Василь Карасьов (Рига), переклала з російської Наталія Бельченко.
Василь Карасьов (2001), він же Vasīlijs Karasjovs, Vasilij Karasjov, Kor Mak, kormak, Reinis Sirmābols, Feliks Porica, Николай Кашин, Элий Нитин, Kormákur Jóhannesarjurtsson, ΝΙΚΆΝΩΡ, Вано Каванян, тркс, trx, Cywyddwyr ô Cywyddwyr, народився та мешкає в Ризі. Поет, художник, перекладач. Вивчає філологію, а також археологію та історію Риги. Публікувався у виданнях «Двоеточие», Textonly, Helikopter, «Текстъ», «Иностранная литература» (пер. А. Нейбарта), konTEKSTS, ARS, Dzejas dienas, Punctum. Входив у лонг-аркуш премії Аркадія Драгомощенка. У 2019 році побачила світ збірка Василя Карасьова латиською мовою «Дужки & коментарі». Його вірші перекладалися польською мовою (Томаш Пєжхала). Українською перекладені вперше (за виданням Василий Карасёв. Три книги. М.: Русский Гулливер, 2020), в Будинку творчості письменників і перекладачів, Вентспілс, Латвія.
* * *
A wind sprang up and a hall of buds
About me rolled,
H. MacDiarmid
оси в осоці біля дуба а будущина в блиску коси до кори притуленому сік його замінить ніч інша дріботить іржа потім поважно крокує як хмари по дні криниці немовби ти по холодному будинку від вікна до книжкових полиць філіжанку з чаєм у пруста забув пустка блохи блощиці все це мов срібло золото в минулому
* * * я впізнав тебе в готиці ще до появи квітів річок в ній зберігав свої шахмати найкращі томи й зараз мені стало зрозуміло маю частіше виговорюватися їй і за голосом дійшов до запнутого світлом лиця цілим було лице тепло в корінні озера як тепло я впізнав у пилу сургучного пінакля в ломиносах твій перстень і вдарив у фіал як у дзвін він висипав срібло скільки я заслужив аби пропив аби мов фільм пронеслося життя білки сорокопуди інструменти мої плесо та печери інструменти туги коріння неба в тріщинах через тугу голос тугою відображений обложений дім порожній склеп вітер свистить щоби не підійшла ти загубила кохання на корінь обернувся ваганта язик ліве око вран а скляного немає
* * * руки все ще ніби в пітьмі вінілу в глині чорній залишусь я загнаний у кут край вітру край загинає у твого гончарного кола навчатися вулицями в будь-яку погоду перебинтовувати місто не дивись що приземлюються приводнюються птахи ти уві сні ти мене вчиш * * * далі тільки чернетки глибокі які проходять червоною ниткою глибоке небо що і нині і повсякчас і на віки вічні багато ще буде того чому судилося лишитися прихованим небо до якого не доторкнутися небо чорнильниця до якої маргіналіями не дістати що там коїться на луговині в промінні на пожвавлених вулицях столиці пташки-шпажки пил-висип люк відчинено там лубкові люди ліхтарі кіндратівська деревна панська короткий провулок мовити що мені буде не вистачати танців репетиції звуків труби пилок люк відчинено там внизу серафим мжичка дар олово слів опускається в каламар цілий день день-нитка підписую нектар нектар тіло-веселка під себе підлаштовую немає почуття сорому мрію величезне полотно мрія зрозуміти слово так схоже мрію старий глибоке полотно що на вулицю винести нелегко непоганий подарунок
* * * Р. ім'я працівникам книгарні тільки відоме в книжках зберігаються імені сухе листя пісок з юрмальського берега кровососок сухі кінцівки грибниця чорні навколо росли обеліски сколами мордували а що як все це що зараз так близько дійсно трапиться тільки до дому дочвалай тільки набери в чайник з-під крана води поле знову проявиться з пташками прудкими мов шпиці навколо хрести покриті тонким білим води що нікого не чекала вітер одіж рве на собі навколо ані вогню жодної великої літери і деякі до того ж сточилися ім'я моє все одно на першій сторінці надруковано криво наче ми поспішали ім'я легкі віконниці відчинило свої але живіше не стало тобі не стало від цього тепліше про що вони коли не про бите скло фільварки забуті меліорацію про для огірків умови сприятливі як і чим ґрунт збагачувати про засолювання все скінчиться вдома в спокої вирішиш які квіти купувати який-небудь грекс скоріше за все але можливо й пеларгонію
* * * що кроки у вікнах пустки чи типографської тютюнової сувій дамби розмито не для того я щоби фіксувати щоби не те щоби пам'ятати знати а думка про тебе тільки для запам'ятовування
* * *
I never wandered to talk about you
A. Laâbi (tr. A. Naffis-Sahely)
Skaidra tu esi,
Un skaista tu esi.
O. Gūtmanis
pro domo sua болиголов череда чорнокорінь озеро-міт синя-синя глина озеро-ереміт pro domo sua речі не мої не твої двері відчини темно хуга термітник органа herberts kolbe & dūrējs як їжак що втрапив у поле зору берег був псалтеріоном не був лабіалізований яскраве світло місяця світло в одному світло в іншому вікні і я заходжу двері залишаються відчиненими
Фото: Оскарс Упенієкс
