Київ Музик Фест-2019: про самоусвідомлення, свободу творчості та колізії Всесвіту.
30 вересня — один з найочікуваніших концертів Міжнародного фестивалю — «Вечір симфонічних прем’єр», на якому відбудеться п’ять світових прем’єр творів сучасних українських композиторів з різних куточків країни.
Програма концерту поєднає музику композиторів різних поколінь та шкіл з яскраво індивідуальною сучасною мовою музичного висловлення у кожного з них: Святослава Крутикова (н. 1944), Олександра Костіна (н. 1939), Кармелли Цепколенко (н. 1955), Золтана Алмаші (н. 1975) та Сергія Пілютикова (н. 1965). Однак, всі твори цього вечора прозвучать на користь актуальних та проблемних важливих питань, які турбують сучасну людину — питання природи і самоусвідомлення, меж та свободи. Зазирнувши за лаштунки Фесту, ми хочемо трохи відкрити завісу у творчий процес композиторів та детальніше розповісти про мистецькі задуми авторів.
Ідея твору «Дефрагментація свідомості» (2019) для клавесина та симфонічного оркестру Святослава Крутикова криється у тлумаченні поняття «дефрагментація». У випадку зі свідомістю йдеться про переосмислення, систематизацію знань та досвіду, набутих людиною. Цей твір зосереджений на «прокручуванні» діалогів, дискусій та філософських бесід композитора з його друзями — музикознавцем Володимиром та композитором Леонідом Грабовськими. Таким чином вибудовується логіка твору, впродовж якого музичні теми-думки з хаотичного чергування у завершенні впорядковуються, дефрагментуються. Поряд з автентичним звучанням клавесину ми почуємо органні акорди духових, а також специфічні кримськотатарські ударні ритми — все це складає містичне враження, яке за словами композитора для нього є «синтезом Йогівського, Буддистського та Мольфарського». Molfaroso molto ed eroico-erotico (темпове позначення) — «це вже я розшифровувати не став, — додає автор, — кому з Грабовських eroico, а кому erotico… [сміється]».
Святослав Крутиков також відомий як художник, тому до музики додається частина картини композитора (що зараз у роботі) з фігурою близької людини, яку автор нерозривно пов’язує зі своєю «Дефрагментацією свідомості».
Концерт-фарс «Запрошення до страти» для скрипки та симфонічного оркестру (2019) Олександра Костіна створений за мотивами однойменної повісті Володимира Набокова. «Немає сенсу переказувати зміст повісті, є сенс перечитати її», — говорить композитор. Однак, навіть якщо ви ще не знаєте твору В. Набокова, ключові моменти повісті почуєте у музиці: «тур вальсу Родіона та Цинцинната, лялькову майстерню героя, звуки маршу за народних гулянь, лепетання Марфеньки, гру у карти, анекдоти та циркову виставу м-сьє П’єра, Еммочку — неспокійне дитя та, власне, страту…». Безумовно головним питанням для композитора стає причина кари Цинцинната, образ якого уособлює Художника: «”Злочин” Цинцинната полягає у тому, що він, на відміну від оточуючих — “непрозорий”. За дар “інакшого” світу філістерське суспільство переслідує та знищує його». Кульмінаційним моментом та розв’язкою колізії стає усвідомлення Митцем, що все навколо — лише фарс пустого та прозорого оточення: «Навіщо я тут? Задля чого так лежу? Піднявся та оглянувся. Пішов серед пилу та занепалих речей, прямуючи у ту сторону, де стояли створіння, подібні до нього…».
Митець, як ніхто інший, неймовірно чутливо сприймає зміни, що відбуваються навколо нього в особистому житті та світі. Однак, художня форма, якої набуває рефлексія Автора на ті чи інші події, може стає важливою не тільки для нього, але й для багатьох поціновувачів мистецтва. Про актуальні питання, що не залишають байдужими, розповідає Симфонія №5 для великого симфонічного оркестру з розширеною ударною групою (2017) Кармелли Цепколенко. Твір був завершений ще влітку 2017 року та пов’язаний з подіями у житті композиторки, які вона вважає за краще залишити у тіні: «Симфонія не має відкритого сценарію, він схований глибоко у підсвідомості. Можна охарактеризувати драматургію твору, як ще одну спробу передати бурхливі колізії Всесвіту, що нас оточує, мовою музичних переживань».
«Що таке відкритий простір? Це — свобода. Що таке свобода? Свобода — це, насамперед, можливість. Ти можеш свідомо обмежити свій відкритий простір, або встановити собі дуже жорсткі правила, рамки… Але ти завжди можеш їх порушити, вирватись за рамки, бо у тебе є свобода», — розмірковує про «Варіації для відкритого простору» для двох скрипок і струнних (2019) Золтан Алмаші. Твір має досить визначену композицію, де кожна варіація з’являється за певним принципом, репрезентує різноманітні темброві сполучення, спосіб звуковидобування чи прийом гри на інструменті. Водночас, композитор вступає у гру з власними правилами, постійно порушуючи їх — це наштовхувало автора на філософські роздуми під час написання твору. «Але при слуханні важливо від усіх цих речей абстрагуватись. Бо музика завжди несе щось особливе, що не піддається вербалізації, і дуже часто, та ні, завжди, сам композитор не розуміє до кінця про що говорить його музика», вважає З. Алмаші. Адже «сама музика є втіленням відкритого простору».
Концерт для віолончелі з оркестром «Слово про крила і пута» (2019) Сергія Пілютикова — другий дебют композитора на Київ Музик Фесті у концертному жанрі. Минулого року був презентований Концерт для контрабаса з оркестром «Краще замри, коли Дракон співає», що «розповідав» про вчинок людини, яким вона випробовує власні можливості. Віолончельний концерт продовжує роздуми композитора про нагальні проблеми, з якими ми стикаємося протягом життя. Тут — це проблема «матеріальних пут — ними сковує себе людина і зробити навіть найменший крок вона вже, фактично, не здатна. Тому мистецтво найчастіше стає для нас єдиним вікном, у котре ми можемо вільно полетіти», — описує композитор. «Музика у формі історії», наче сказання епічних билин («Слово про…»), повідає про боротьбу за крила, злети та падіння й творчі звершення. На мою думку, духовною програмою твору С. Пілютикова міг би стати вірш Ліни Костенко:
«…Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.<…>
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!»
Захоплююче цікава та неймовірно складна технічно програма лягає на плечі дебютантів Київ Музик Фесту симфонічного оркестру «GosOrchestra», який вже три роки виконує класичну та популярну музику на різних майданчиках країни, та його керівника — молодого диригента Олександра Госачинського, а також — досвідчених віртуозних солістів Любові Титаренко (клавесин), Анатолія Баженова, Маріани Скрипи, Едуарда Скрипи (скрипка) та Золтана Алмаші (віолончель).
Текст: Єлизавета Сіренко
- Що: «Вечорі симфонічних прем’єр»
- Коли: 30 вересня (понеділок) о 19.00
- Де: У Великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо, вул. Л. Первомайського, 5а.
