18, 21 та 23 жовтня у Варшаві вже вп’яте відбудуться «Дні української музики». Відкриття фестивалю пройде у концертній залі Музичного університету Фридерика Шопена, а другий і заключний концерти – у студії Польського радіо імені Вітольда Лютославського.

Організатором є Фонд Pro Musіca Vіva на чолі із польським диригентом Романом Реваковичем, ініціатором та незмінним арт-директором фестивалю.  

Об’єм української музики (передусім академічної), яка прозвучала у Польщі в рамках цього проєкту за останні десятиріччя, вражає. Важливий і той факт, що анґажовано найпрестижніші, найкращі концертні зали польської столиці, зокрема два попередні фестивалі відбулися у Національній філармонії Варшави. 

Є й паралельна реальність: українська професійна музика взагалі не включена в сезонний репертуар ані тієї ж варшавської філармонії, ані будь-яких інших польських концертних залів, отже, широкій публіці вона невідома. Якщо ж говорити про персоналії, то найбільш виразні асоціації у поляків викликає ім’я Валентина Сильвестрова, та й то передусім тому, що його видають знані німецькі музичні видавництва. Українці час від часу «світяться» у програмах Міжнародного щорічного фестивалю сучасної музики «Варшавська осінь», але відсоток українських імен там настільки незначний, що не гріх ставити проблему відсутності української музики у світовому культурному контексті. 

Тому місія проєкту Реваковича (чиї батьки – українці, переселенці під час акції «Вісла» на північ Польщі) – донести до свідомості польської аудиторії не лише вартісність української музики, але й утвердити культурну значимість самої країни. У контексті сучасної соціально-політичної ситуації в Україні цю ініціативу можна назвати «формою війни», яка ведеться у специфічний, притаманний лише культурі спосіб. «Україна веде війну – захищає свою територію. Легше добитися світової підтримки, коли світ знає про культурну важливість країни. Зараз маємо іншу ситуацію – колись десь у світі Україну ототожнювали з Росією. Можна сказати, що парадоксально ця ж російсько-українська війна допомогла широкому світовому загалу усвідомити окремішність і суб’єктність України. Шкода, що це відбувається ціною стількох жертв. Культура про цю суб’єктність заявляє у мирний і позитивний спосіб. Але треба, щоби українська культура з’являлася у цьому міжнародному контексті, – сказав пан Ревакович в інтерв’ю газеті «Наше слово» (№40, 6 жовтня, 2019).

Перший фестиваль «Дні української музики у Варшаві» відбувся 1999 року. Було проведено три концерти – камерної, хорової і симфонічної музики. Пролунали твори класиків (Дмитра Бортнянського, Артемія Веделя, Максима Березовського, Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Бориса Лятошинського та ін.) і сучасних авторів різних поколінь (Валентина Бібіка, Мирослава Скорика, Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Ігоря Щербакова, Юрія Ланюка, Олександра Щетинського). 

Наступні фестивалі відбулися 2001-го і 2004 років. Відтак зависла пауза, що розтягнулася аж на вісім років. Проте саме фестиваль 2012 року критика назвала чи не найцікавішим з усіх дотеперішніх. Серед чотирьох заявлених концертів два з них було присвячено сучасній українській музиці. Зокрема виступив Ансамбль нової музики «Nostri Temporis» під батутою Ґжеґожа Вєруса; у програму було включено твори композиторів, народжених наприкінці 70-х й у 80-ті: Богдана Сегіна, Михайла Шведа, Максима Коломійця, Олени Сєрової, Олексія Шмурака, Анни Корсун та Ірини Блохіної. Окрасою четвертого фестивалю стала участь у ньому польської співачки українського походження Ольги Пасічник Ольги Пасiчник (сопрано), чий сольний концерт у Камерній залі варшавської філармонії у музичному супроводі сестри, піаністки Наталії Пасічник, став найочікуванішою подією заходу. 

Цьогорічний, п’ятий фестиваль, має підзаголовок: «Вітольд Лютославський та українська музика». Це означає, що його програма є особливою – вперше буде представлено не виключно українську музику, як це було досі, а українську музику поруч із творчістю польського генія, класика ХХ сторіччя, композитора визнаного в світі (по одному його твору буде представлено у кожному із трьох концертів). Таке сусідство може видатись у певному сенсі ризикованим. А втім, це можна сприйняти як символічний крок – українська музика, безумовно, достойна бути представленою в одному контексті із творчістю найвищої планки. А естетичні паралелі між музикою Лютославського й творами українських композиторів слухач проведе сам. 

18 жовтня – це буде концерт стипендіатів програми Міністерства культури та національної спадщини Польщі Gaude Polonia у виконанні Андрія Павлова (скрипка) та Богдана Кривопуста (фортепіано). Прозвучать твори композиторів Богдани Фроляк, Андрія Мерхеля, Олени Ільницької, Євгена Петриченка, Олександра Шимка, Богдана Сегіна, Богдана Кривопуста та Золтана Алмаші. 

На другому концерті, що відбудеться 21 жовтня у Концертній студії Польського радіо, публіка стане свідком своєрідного діалогу Валентина Сильвестрова та Вітольда Лютославського: Оксана Нікітюк (сопрано) та Дмитро Таванець (фортепіано) виконають вокальні цикли Сильвестрова на вірші Омара Хайяма, Івана Франка та Станіслава Тельнюка і «Дитячі пісні» Лютославського на слова Юліяна Тувіма.

Фінальний концерт 23 жовтня представить твори Євгена Станковича, Володимира Шумейка, Ігоря Щербакова та покійного вже Олега Ківи. Виконавці – музиканти Національного ансамблю солістів «Київська камерата» під батутою Романа Реваковича за участю солістів Оксани Нікітюк, Дмитра Таванця та Катерини Супрун (альт). 

Репрезентована музика дуже різна, від мінімалізму до фольклорних інспірацій, від алеаторики до постромантизму. Але вона представляє напрочуд колоритну мозаїку української музичної культури різних років, мозаїку часу. 

Текст: Олеся Найдюк

• Що: Фестиваль «Дні української музики у Варшаві»
• Коли: 18, 21, 23 жовтня, 19.00
• Де: Варшава, Концертна зала Музичного університету Фридерика Шопена, вул. Окульнік, 2 (Okólnik 2); Концертна студія Польського радіо ім. В. Лютославського, вул. Модзелевського, 59 (Modzelewskiego 59)