Як і людина, як і все життя. А може й ні. Але 70% планети вкрито водою, і вода це невіддільна частина нашого життя і невіддільна частина мистецтва, — Андрій Любов.

Передмова редакторки Одеса Дейлі

Я вже не раз тут відмічала, що опен-ейр мистецтво – це те, що робить міське середовище здатним для притомного життя (бо всі ми знайомі з теорією розбитих вікон і з тим, як довкілля формує поведінку мешканців). Одеса в цьому сенсі – майже ідеальне місце для подібних експериментів – не в останню чергу тому, що як в будь якому південному місті, життя тут вирує саме на вулицях, і не тільки – бо пляжі та схили теж частина міського ландшафту. В цьому сенсі, все, що роблять небайдужі одеські митці мені дуже подобається – зокрема те, що вони працюють з незвичними, або незручними локаціями, які треба повернути у суспільний простір. Наразі ми презентуємо тут проєкт Андрія Любова – і Одеса через довгу берегову лінію саме те місто, яке чекає на втілення таких проектів. І ось його матеріал, написаний Андрієм спеціально  для Kyiv Daily, — Марія Галіна.

МИСТЕЦТВО ЗАРОДИЛОСЯ В ОКЕАНІ

Як і людина, як і все життя. А може й ні. Але 70% планети вкрито водою, і вода це невіддільна частина нашого життя і невіддільна частина мистецтва.

Я народився далеко від моря, але щороку з батьками ми на місяць їхали до сонця та солоної води. Відтоді на узбережжі нічого не змінилося. У всіх країнах світу прибережна смуга це пісок або галька, кафе, туалети й іноді рятувальні станції.

Вода як невід’ємна частина життя відіграє величезну роль і в мистецтві: імпресіонізм почався з морського пейзажу. Одна з перших робіт ленд-арту, «Спіральна дамба» Роберта Смітсона створювалася на стику землі та води.

Мільйони людей поринають у морську воду, виходять на берег і в кращому разі перед собою бачать пляжні магазинчики та кафе. А пляж – це ідеальне місце для галереї сучасного мистецтва на відкритому повітрі. По-перше, тому що глядачі вже зібралися і раді будь-якому візуальному арт-об’єкту, на якому можна зупинити погляд.

По-друге, місце злиття землі та моря дозволяє наочно ставити й обговорювати питання, які хвилюють і художників, і суспільство. Екологія, свобода, війна, цінність людського життя – мала частина того, що можна донести через арт-об’єкти та дозволити побачити велику кількість людей. 

Наприкінці 60-х у США виник напрям мистецтва Land Art. 1971 року Роберт Смітсон створив спіральну дамбу в США, яку відносили до ленд-арту, хоча це був насипаний арт-об’єкт у воді.

Прибережне мистецтво ставить море у пріоритет над простором суші та вивчає вплив та взаємодію водних масивів з життєдіяльністю людини. Пляжна зона розглядається як альтернатива пафосним галереям і музеям та апріорі є більш відвідуваним та демократичним місцем для споглядання мистецтва.

Частина робіт Христо і Жан-Клод теж реалізовувалися в прибережній зоні. 

Але, за невеликим винятком, пляжі являють собою чисте полотно для творчості, де вже розташувалися вдячні глядачі. 

Відносно безпечна берегова лінія становить в Одеській області понад 300 км. Тому не дивно, що саме вона стала викликом для одеських митців. З 2010 року, спочатку в прибережній зоні Одеської області в Затоці почали з’являтися інсталяції, через які художники показували взаємодію людини з морем, порушували питання екології та чистоти морської води. Потім і на пляжах Одеси почали з’являтися інсталяції з дерева, плавального приладдя, ready made, легкі металеві конструкції, кожна з яких несла якусь думку, яка турбує художника у суспільстві. 

У 2016 на конкурсі «Одеса-2056» я представив розповідь «Чортова дюжина Великого Фонтану», в якій описується майбутнє міста) і де описувалися наповнені мистецтвом пляжі Одеси. Одним із героїв був арт-об’єкт «Сонячне серце», розташований на морському пірсі. А вже у травні 2017 року на пірсі 13-ої станції Великого фонтану відбулося відкриття скульптури «Сонячне серце», яка зараз відома майже всім одеситам. Одразу після відкриття кілька пар молодят відвідали її, а 2024 року вона була визнана найромантичнішим місцем Одеси. Того ж року розпочала роботу пляжна галерея «Алоха», а влітку було відкрито скульптуру Михаїла Реви «Будинок сонця, що сходить»,  яка теж розташована у в прибережній зоні. 

Пізніше, влітку 2020 року на пляжі 13 станції Великого фонтану відбувся фестиваль «Сонячне серце», де свої роботи представили вже п’ять одеських скульпторів. У фестивалі також брали участь художники-мариністи, перформери, актори й танцівники.

А вже в часи війни, у лютому 2024 року Музей сучасного мистецтва Одеси  провів виставку «Чи промінь, чи ніч», де представив глядачам перформанси та акції, які проходили на узбережжі Чорного моря. До експозиції увійшли «Річне свято світанків і заходів», самотній челендж «Регулярне прибирання пірса», «Налій» і «Мені б у небо».

Нині, коли перед українським суспільством гостро стоїть питання збереження культурної спадщини та захисту її від агресора, кілька організацій об’єдналися для заснування, документації та розвитку глобально-локального бренду Black Sea Public Art (BSPA).

Музей сучасного мистецтва Одеси, громадська організація Арт-майстерня BLOOM, творче об’єднання «Public Art» збирають документацію, налагоджують зв’язки з вченими з Одеського державного екологічного університету та через мистецтво осмислюють проблеми екології, завдані війною.

Ми вважаємо, що BSPA може на світовому рівні показати процеси, які відбуваються в Україні: заподіяння шкоди акваторії Чорного моря, як локальний виклик країнам, які перебувають поруч із зоною бойових дій. І глобальні тисячолітні взаємодії людини з океаном, які спричиняють забруднення та загрозу підняття рівня води через танення льодовиків.

У наших планах створення мистецької резиденції на березі моря, куди залучатимемо скульпторів, художників і перформерів, які працюють із напрямом прибережного мистецтва. Найближча мета нашої діяльності полягає в джентрифікації забруднених і депресивних пляжів Одеської області в районі Пересипу і Чорноморки.

На 10 вересня нами запланована презентація BSPA, як нового напряму в сучасному мистецтві, на конференції Ukraine Culture Network (м. Берн).

Ми сподіваємося, що розвиток BSPA в Україні дасть змогу розв’язати частину внутрішніх проблем і гідно представить нашу країну на міжнародному рівні.

Список літератури:

1. Мистецтво із 1900 року: модернізм, антимодернізм, постмодернізм. Розалінд Краус, Хел Фостер, Ів-Ален Буа, Бенджамін Х. Д. Бухло, Девід Джосліт. 2015 р. 2. Smithson Robert. The Collected Writings/ Ed. J. Flam. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. 1996.

Андрій Любов. Куратор, скульптор. Керівник творчого об’єднання «Public art» та громадської організації Арт-майстерня “Bloom”. м. Одеса. 10.08. 2024 р.

Андрій Любов