О гроно п’ятірне

«Повість про Миколу Зерова»

Микола Костьович Зеров  був найтаємничішою персоною з «неокласиків» і не менш трагічною. Професор КІНО, що цитував на лекціях латиною цілі уривки з Вергілія, Сенеки, Овідія, міг написати: «ми знову тут, в болотяній Лукрозі…». «Лукроза» — це була Баришівка під Київом, перейменована на латинський лад, як робітня.

Читать далее

Живые-и-мертвые

Кристиан Крахт

За последние несколько лет, что переводят Кристиана Крахта, он из просто популярного писателя превратился в главного фигуранта интеллектуального романа, одного из немногих современных авторов, которых еще кажется важным прочесть.  

Читать далее

Гедвіґ із Енґаторпа

Фріда Нільссон

Мала Гедвіґ із повісті Фріди Нільссон – очевидно, сусідка Еміля з Льонеберги. І не тільки тому, що обидва юні шведи – відчайдухи-пустуни мимоволі: весь час потрапляють в кумедні ситуації, з яких виходять задоволеними власною винахідливістю, покараними за всіма правилах актуальної педагогіки і трішки досвідченішими.

Читать далее

«Завтра, завтра, не сьогодні!»

«Прокрастинація»

Кожному з нас доводилося відкладати на завтра те, що треба зробити сьогодні (чи вчора), завтра швидко перетворювалося в сьогодні, і робота знову відкладалася – спочатку на післязавтра, потім на наступний тиждень, на наступний місяць… Що змушує нас так чинити?

Читать далее

Лишега: «Принеси менi з-пiд Надвiрної лиса…»

Олег Лишега

Він був світлий і веселий, надзвичайно обдарований у поезії, лінгвістиці, образотворчому мистецтві. З ним познайомився геть-геть давно, не особисто, а спершу з машинописом книжки «Зима в Тисмениці» в одному з приватних львівських будиночків.

Читать далее