«До нас з тим суржиком усі чіпляються, хоча в нас же купа пісень чистою мовою. Просто іноді треба додати ліричному герою шероховатості», — каже фронтмен Latexfauna Дмитро Зезюлін.
Від моменту написання сильвестрівського вокального циклу «Тихі пісні» на слова поетів-класиків минуло понад сорок років, від часу перших виконань у 80-і – тридцять. Прем’єри відбулися у Москві, Санкт-Петербурзі, Горькому. У Києві останнього разу твір прозвучав повністю чотири року тому у рамках концертної серії «Архітектура голосу» від агенції «Ухо». Співала Наталка Половинка, за роялем був Йозеф Єрмінь.
Ім’я цього диригента у київському музичному середовищі доволі відоме. Еркі Пехк починав із «Київською камератою», а тепер є запрошеним диригентом «Київських солістів». Із цим ансамблем співпрацює від 2016 року. Концерт, який відбудеться найближчого вівторка у Національній філармонії, продовжує тематичний цикл, скерований на популяризацію музичної культури Скандинавії. Програма так і називається: «Північні враження». Солістка – естонська флейтистка Моніка Маттійсен. Про свої найперші музичні враження, навчання в Таллінні, Ризі й Лондоні, тип відносин диригента й оркестру, що базується на довірі, менталітет естонців Еркі Пехк розповів у своєму інтерв’ю.
Он — самый известный в мире исполнитель партии Бориса Годунова. Его вокальная карьера началась в середине 70-х прошлого века, о нем пишет The New York Times и главные музыкальные эксперты. Анатолий Кочерга поет в лучших залах Европы и США, но не на сцене Национальной оперы.
Ще не так давно барокова музика в Україні була «долею обраних». Втім, за останні кілька років вона привертає увагу все більшої аудиторії. Як тут не згадати проект Open Opera Ukraine, команду, що складається із трьох осіб (Галина Григоренко, Анна Гадецька і Наталія Хмілевська), і робить дива. Ініційовані нею події, такі як постановка опери «Дідона і Еней» Генрі Персела, приїзд до Києва Емми Кіркбі, створення аматорського барокового хору – засвідчили, що суспільний попит на таку музику у нас є, і він не обмежується лише професіоналами.
У березні до 130-річчя від дня народження Олександра Вертинського, легендарного шансоньє ХХ століття, у Києві відбудеться низка акцій: концерти, виставки, літературні вечори. Одна з них – відкриття пам’ятника видатному киянину на Подолі. Дивно, що його досі не було.
Танець існує стільки, скільки існує людство, адже основа танцю – ритм – основа життя. Складно сказати, коли виник танець, але найархаїчніша форма танців була елементом ритуалів, церемоній, а також любовних ігор. Професіоналізація танцю випадає на кінець ХVІ початок XVІІ століть. Цей рух заявив про себе спершу в Італії, а відтак отримав свій подальший розвиток у Франції завдяки традиції балетів при дворах вельмож. Від того часу танцювальні елементи зустрічаються у творчості ледь не кожного професійного композитора.
