Про час і про відносини з часом

Федір Возіанов

Засновник та дизайнер бренду Vozianov Федір Возіанов про свої стосунки з часом, Софію Київську та вишиванки як метатекст: що ми побачимо на його перформансі (під час) Bouquet Kyiv Stage.

Ви и «Букет» — що це буде?

— Ми з Іриною Буданською досить давні знайомі. Ідея зробити щось для «Букету виникла ще пару років тому. Але з ідеями так часто стається: вони деякий час відлежуються, або відстоюються.  Зараз з’явилася можливість зробити щось у співпраці з «Букетом».

Як буде виглядати ваш перформанс?

— Я виступаю як співавтор, ще буде музична частина. Я буду відповідати за візуальну частину і за концепцію загалом. Це буде перформанс про час і про наші відносини з часом.  Щодо музики: тут ми співпрацюємо з Любою Морозовою, але  остаточної конфігурації всієї події ще нема.

Тобто всі складові ще в процесі?

— Так.

Але це теж сіволічно. З чого складається ваша участь?

— З ідеї, сценарію,  одягу та аксесуарів.

Які у вас відношення з часом?

— Мої перформанси – це спосіб відповіді на питання, які мені цікаві. І відносини з часом – саме таке питання. Мені здається, що кінцевість нашого приватного часу – дуже важлива річ, тому що  саме вона додає йому  цінність. Якби наш час був нескінченним, для мене він не був би таким цінним. Саме цю цінність, і неминучість фіналу, і драматизм цього я і спробую  показати.

І це відбуватиметься у Софії Київській, якій вже багато століть. Як це співпрацює саме із Софією?

—  Мені здається, що там ця історія просто відчувається в атмосфері. Софія – це втілення історії.  Як на мене, це місце не стало затертим й туристичним. Тобто я досить часто там просто гуляю: там ніколи не буває великих натовпів, там завжди тихо. Для мене це — центральна точка міста.

Про інші візуальні рішення «Букету»: в ньому бере участь Олександр Дубовик. Як те, що ви будете робити, буде працювати з символом «Букету», з модернізмом?

Можливо вступити в діалог? Умовний такий пінг-понг?

— Так. З фізичної точки зору я спробую зробити візуалізації течії часу. Там будуть деякі фізичні процеси, але це буде їх художня трактовка. Навіть спробуємо зробити такій предмет, в якому час зможе зберігатися. Так, це буде один з аксесуарів, який поки що зарано показувати.

Держимо інтригу. З іншого боку, у фестивалі візьмуть участь Пінзель, Франциск Олендський. І вони будуть «розмовляти» з Олександром Животковим. Як це буде пов’язано або не пов’язано з вами?

— Зарано говорити, я сам ще цього не знаю.

Не так давно ви одягали білоруського диригента, який керував концертом Kyiv Symphony Orchestra біля Верховної Ради у День Конституції. Як вам працювалось саме з його вишиванкою? Які там були закладені символи?

— Це була не вишиванка, це була сорочка, частиною якої був білоруський національний червоно-білий прапор. Це була дуже приємна співпраця, Віталій Олексієнок – дуже молода, але дуже глибока постать.

Чим відрізняється сорочка від вишиванки?

— У вишиванці є елементи, які потрібно саме вишити, а ми зробили якусь варіацію на тему  фрачної сорочки, бо виступ відбувався у досить спекотну погоду. Тому потрібно було щось легке, в чому можна було б працювати. А ідея з білоруським прапором прийшла до мене, тому що це – у повітрі, навіть іншої ідеї не було,  тільки ця. Мені здалося, що було б дуже правильно зробити саме сорочку, на якій була б не імітація, а частина прапору.

Повертаємося до початку. Ви будете робити для «Букету» в тому самому напрямку — одяг?

— Так, це буде одяг. Але взагалі це буде постановка перформансу – одяг буде лише частиною загальної постановки.

І знов це не буде вишиванка?

— Вишиванок не буде взагалі. Якщо говорити про вишиванки, то я перейняв прийом Малевича. Тобто це — масштабування. Так, тут є хрести і квадрати, які є вишиванці, але вони масштабовані і виступають як самостійні елементи, не як частина якогось орнаменту, а скоріше як символ, виділений в окремий елемент. З цього боку можна сказати, що це теж праця з орнаментом, але тут інший масштаб. Я розглядаю вишиванку не як текст, а як колекцію якихось символів, один з яких я беру для себе і масштабую.

А як це — не текст? Це ж все одно — текст.

— Так, це текст, але я розглядаю майже кожен елемент цього тексту ще як окремий текст.

Можливо, метатекст?

— Так.

Ви досліджуєте все це досить давно. Що ви відкрили для себе, ідучи в цьому напрямку?

— Мабуть, головне відкриття:  універсальність цього тексту (тобто можливість його дуже широких трактовок). З цієї точки зору він дуже відкритий для того, щоб в ньому з’являлися якісь нові елементи. Для мене це не закритий історичний текст, а текст, з яким можна співпрацювати, для того щоб робити щось нове.

Це теж відношення з часом, тому що це таке перевідкриття і нова пластична мова сучасної моди.

— Мабуть, так. Бо моя зацікавленість у площині не того, що є, а в тому, що і як  може бути. Тому будь-який історичний контекст для мене цінний тільки тим, що він може бути якоюсь платформою, для того щоб зробити крок уперед. Або вбік.

Федір,  ви вже знайомі з програмою музичною, театральною або іншою програмою «Букету»? На який захід, окрім свого, ви обов’язково підете?

— Я ще не можу сказати, бо це залежить від дуже прозаїчних обставин: у мене  зовсім маленький син. Але якщо в мене буде вільний час,  я використаю його для того, щоб бути на «Букеті».

Текст: Віка Федоріна

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *