Наприкінці жовтня в галереї «Хлібня» у Софії Київської відкрився мистецький проєкт «Ковчег». Він складається з дев’яти персональних експозицій сучасних українських митців: Віри Кулеби-Баринової, Олексія Потапенка, Інни Пантелемонової, Олександра Мельника, Миколи Жулінського, Мар’яна Луніва, Ігоря Романка, Надії Мартиненко та Андрія Котлярчука. Кожен з митців є унікальним явищем в українському мистецтві. Київ Дейлі пройде разом з художниками та їх творами в середину «Ковчегу». Зустріч четверта — Ігор Романко.
Чи є спільна ідея експозиції «Ковчег»? Як ви розумієте сам термін, що став назвою виставки?
— Про спільність ідеї експозиції можу говрити лише за себе. Я особисто погодився на запропоновану мені ідею організаторами проєкту «Ковчег». Щодо самого терміну, то мені здаться що він дуже влучно та образно відображає саму ідею проєкту. Я розумію Ковчег не як збереження наших фізичних, а радше метафізичних надбань.
Чи були такі роботи у цьому проєкті, які ви бачили вперше?
— Практично всі роботи, які є в цьому проєкті, я бачу вперше.
Як змінилася ваша мистецька оптика під час війни? Чи стало вам важливіше «пряме висловлювання», пряма оцінка? Як вас, художника, змінила війна?
— Війна жодним чином не влинула на мої погляди і не змінила мене як художника. Я не є прихильником “прямої оцінки” речей чи явищ, але на даному етапі вона напевно потрібна. Пряма оцінка зобов’язує до прямого сприйняття. Я ж вважаю, що мистецтво повинно давати не пряму, а багатогранну оцінку, чи висловлювання, що в свою чергу дозволяє не прямо сприймати твір, дає можливість для маневрів глядача в сприйнятті твору.
Що вам дає сили працювати тут і зараз? Де й у чому ви їх знаходите?
— Творчість відкладена до перемоги.
Чи є важливим художнику (і всім нам) переосмислення ДНК і наративів нації — зараз та після війни?
— Це важливим було ще «вчора», тим більше важливим є зараз та після війни.
Справка проєкту
Ігор Романко народився в 1966 році у Львові. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.
З 1987 року бере участь у виставках в Україні, Польщі, Словаччині, Австралії, Японії.
З 2014 року викладає рисунок на кафедрі графічного дизайну Льнівської національної академії мистецтв.
Твори знаходяться в збірках Міністерства культури України, Музею етнографії у Львові, Музею сучасного мистецтва Енді Вархола (Словаччина), Artique Gallery (Сідней. Австралія), Палаці мистецтв у Львові, в Банку Vontobel (Цюріх, Швейцарія), в галереї “Триптих” (Київ), та багатьох приватних колекціях.
Львівський художник Ігор Романко, вслід за філософом Карлом Ясперсом, вдається до осмислення категорії межовості як такої, що окреслює досвід людини, отриманий на пограниччі між буттям і небуттям, між життям та смертю. Прагнучи віднайти свою справжню сутність, людина перебуває в постійному пошуку, натикаючись на межі власної особистості. Це зіткнення і момент прозріння, який іде за ним, художник відображає у своїх роботах. Для нього важливим є розкриття здатності відрізняти справжнє від хибного та істинне від не-істинного.
Саме у цьому контексті проєкт «Ковчег» і пропонує прочитати-зануритися у творчість Ігоря Романка. Площинність і двовимірність його робіт відсилає до сакрального простору старовинних ікон та ілюстрацій на берегах священних рукописних книг. Полотна й справді наче перебувають на межі двох світів – світу реального, суєтного та об’ємного, і світу духовного, що не потребує складнощів форми для оприявлення змісту.
