Я вже якось писала, що більшість подій в Одесі приходиться на кінець тижня, що цілком зрозуміло. Проблема тільки в тому, що приходиться обирати, саме на що кожного разу звернути увагу. То сьогодні буде про дві події, які щиро кажучи, нічим між собою не пов’язані, окрім того, що вони відбулися в п’ятницю минулого тижня.

*

Вже кілька днів в бібліотеці ім. Е. Багрицького проходить виставка картин художника, поета, композитора, сценариста та актора Ігоря Божка. Звісно, живопис – це мабуть основний рід його занять, але і в інших галузях він – людина відома, і не тільки в Одесі. Фільм «Фіолетові окуляри», який він зняв разом з Іною Іщук, і який був показаний в бібліотеці в межах виставки,  є тому підтвердженням. Історія створення фільму складна – вона почалася в Одеському ляльковому театрі, після того, як автори подивилися спектакль для дорослих і захотіли написати продовження. Але потім передумали, і вирішили все ж таки зробити щось своє. Інна на Привозі була свідком епізоду, котрий надихнув її на створення оповідання, а вже на підставі цього оповідання вони вдвох почали писати сценарій, який, звісно, змінювався протягом роботи над ним – і протягом зйомок фільму теж. В результаті вийшов фільм, дуже схожий на вірші Божка – суміш дзена і панку, якщо така гримуча суміш взагалі можлива. Історія про фіолетові окуляри, що дарують щастя своєму хазяїну  обросла загадковими епізодами з життя дивних героїв (актори, що грали деяких персонажів, були присутні в залі). Відмічу тут дуже достовірні, природні інтонації акторів, мов би ми дійсно підглядаємо за чиїмось смішним та зворушливим життям, а не дивимося художній фільм – недарма хтось в залі згадав про продовження традиції  Кіри Муратової, до якої Божко має безпосереднє відношення: він не тільки знімався в її фільмах, а ще й є автором сценарію деяких з них. Фільм вийшов авангардним та професійним саме тому, що він не намагається бути професійним. Це не  є любительське кіно, що соромиться свого аматорства – і саме тому воно абсолютно вільне від «аматорщини» і пропонує сміливі художні рішення – аж до зламу четвертої стіни (як це люблять називати критики) в кінці фільму.

Додатково був показаний фільм про Моцарта та Чорного Чоловіка, де роль Моцарта виконував син художника та художник Сергій Божко; на перший погляд просто смішна короткометражка, а насправді – розмова про непідкупність справжнього мистецтва; до речі, мені дуже приємно, що у якості «урочистого гімну» там  пролунав фрагмент моєї поеми «Все про Лізу».

*

Того же дня в добре відомому одеситам «Будинку з ангелом» (до речі, роботи Михаїла Реви), де розміщається благодійний фонд реабілітації дітей з інвалідністю «Майбутнє», заснований у 1996 Борисом Літваком, відбулося відкриття фотовиставки «Діалоги поглядів».

Організатори – Фонд «Особлива молодь України» та  Одеська обласна організація НСФХУ, партнери –  ООБФ реабілітації дітей-інвалідів «Майбутне», Ліга єврейського волонтерства “Фотошкола”, також:  Єврейський культурний центр «Beit Grand», Адвокат Андрій Смирнов, Карітас Одеса УГКЦ,  Майстерня практичної фотографії «Фотограф і Я»,  Студія друку «FOTOLAB», Андрій Негой, Видавництво «Астропринт», Фотомагазин «Paparazzi», Savali Dog Hub – пансіонат для домашніх тварин, «НАШЕ» агентство нерухомості.

Я тут перечислюю всіх так, як указано в релізі, бо захід благодійний, і варті уваги всі учасники Проєкту.  Протягом відкриття був також організований  аукціон авторських робіт відомих  одеських фотохудожників (Володимир Ландин, Ігор Гержик, Борис Бухман), кошти з якого підуть на підтримку дітей з інклюзивного театру «Толерантність» (він виступав на відкритті). Одну з робіт, до речі, придбав за 10 тисяч гривень бізнесмен на ім’я Петро. 

Що до виставки, яка була влаштована як діалог (14 особливих фотографів з ГО «Фонд «Особлива молодь України» та 6 відомих одеських високопрофесійних фотохудожників), то мабуть найяскравіша її риса – це доброта. Бо всі роботи – і професійних фотографів, і  їх співбесідників – яскраві та життєстверджуючі (і всі, без винятка, художньо досконалі). В жорстких умовах воєнного часу робиться все можливе, щоб забезпечити дітям та молоді з особливими потребами повноцінне та насичене життя, за що велика вдячність всім організаторам і всім, хто долучився. До речі навіть погода сприяла глядачам – бо до малюнків світлом (власне це і є розшифровка терміну «фотографія») додалися теплі кольори сонця… А Будинок з ангелом та ім’я Літвака в Одесі давно вже зробилися легендою.

Марія Галіна